Отже, чотири перших випуски «Рік і Морті», що українською видали 🌟
Artbooks.
Якщо ви звернули увагу на допис суто через фото, відразу запевняю: ні,
тут нема зради для фанатів (після звільнення Ройланда про яку ще зраду може йтись).
Коміксна серія цілком тримається в рамках, що задано серіялом, і я наперед можу резюмувати, що
читати синґли від Артбукс варто, адже вони відчуваються перенесеними на папір замість малого екрану сценаріями епізодів «РіМ».
Якщо ж детальніше, то давайте пройдемось по творцях.
✒️
Сценаристом основного сюжету тут виступає Зак Ґорман. Писав він окрім «РіМ« небагато, і його коміксні роботи (включно із
«The Great Lakes Avengers» й кількома сольними творами, в деяких до того ж Зак був ще й художником) навряд скажуть вам багато. Гадаю, помітнішими його заслугами є авторство серіялу «Costume Quest» та співавторство у трьох епізодах
«Over the Garden Wall» (включно з пілотом та фіналом).
Сценарії Ґормана цілком відповідають духові оригіналу від Ройланда, однак (про що не скажуть в анотаціях) відносяться до ще одного паралельного виміру C-132 аж до певного моменту, який чекає на українських читачів попереду.
Перші три випуски є завершеною аркою про гру Морті із передбаченням на інтергалактичній біржі й наслідки такої гри із часом для дуету героїв, а четвертий (най і поділяє заголовок «Вабба-лаба-даб-да на Волл-Стріт» із попередніми) містить коротенький сюжет про іншопланетну плантацію Ріка, що шпигуватиме за своїми робітниками зі штанів Морті.
Особисто мені у цих сюжетах з погляду сценарію всього вистачало, най іноді я й спотикався подумки читати репліки героїв голосом Ройланда (бо ж як інакше). В основних сюжетах не було аж так багато дотепів, але ж дух оригіналу Ґорман передає чудово.
✏️
Автор та художник бонусних історій Марк Еллербі, з іншої сторони, створив чудові й дотепні бонуси, що мені зайшли у 3 з 4 випадків (історія розумного Морті й дурного Ріка з третього випуску, що ще й винесена на обкладинку синґла, є передбачуваним розчаруванням). Присутні у кожному випуску, всього на дві-п'ять сторінок, ці історії базуються переважно на одному-двох панчлайнах, й саме через свою простоту почасти є кумеднішими від основної серії.
Марк зокрема відомий тим, що малював комікси за відомими франчайзами для Cartoon Network і писав так само короткі гумористичні супровідні історії
для серії Ендрю Джеймса про Одинадцятого Доктора Хто (вихід
дворфа).
🖌
Малюнок Сі Джея Кеннона є... нормальним. Я не скажу, що він не міг би бути кращим, адже особисто мені дуже не вистачало додаткових деталей на великих розворотах, цікавішої композиції панелей та іноді менш викривлених (навіть порівняно із серіялом) пропорцій. Однак, Сі Джей чудово порається із відображенням динаміки, і його подекуди спрощений контур пасує сценаріям.
Кумедно, що Сі Джей поза роботою над коміксами за «РіМ» також
робив колір для «Solar Opposites» все того ж Ройланда (
на той момент, хех).
🖍
Колір Раяна Гілла напрочуд простий, але водночас і достатньо "мультяшний", щоб комікси були більш схожі на оригінальні анімаційні епізоди. Як на мене, зі своєю роботою Раян впорався на всі 120%, адже у малюнку Кеннона подібності з оригіналом не надто багато. Колір тут дійсно витягає малюнок, особливо в динаміці.
Раян чимало малював для Dark Horse, зокрема й комікси за
«Аватар: Останній маг повітря».
✍️
У підсумку: чекаю ще.
Он у восьомому випуску є псевдоріздвяний плюмбус, може й до Різдва було б?🎄 (мабуть, ніт)
А у дванадцятому все ж буде прихід Ріка й Морті з оригінального виміру мульта С-137...
Обкладинки від 🌟, до речі, щільніші від того, що ви очікуєте для синґлів. Переклад же цілком відповідає оригіналові, й навіть той не надто «ройландівський» ритм мови, про який я писав вище, насправді ж походить саме з англійської. Щодо усіх «трясця» й «дідько» теж слід журити оригінал, що не хотів мати на собі вікову плашку аж настільки, що навіть цензурив показані Морті середні пальці (в укр. виданні принаймні це не отримало піксельної цензури).
Спільночитав я ці чотири випуски разом із
🤬 #безцензури та 🤓
UAGeek.
