«Храми веселощів» Кейт Аткінсон – це коли ти йдеш у блискуче казино в Лондоні, повне загадкових персонажів і розкішних обіцянок, але замість джекпоту отримуєш суміш сувенірів з магазину «все по 2 гривні».

Кожен герой роману – наче випадковий попутник у метро в годину пік: стоїть поруч, але зовсім не викликає бажання познайомитися. Складається враження, ніби всі вони вже пройшли через кілька життєвих штормів й тепер просто тиняються сторінками книги в стані глибокої втоми.

Якщо вам здається, що атмосфера міжвоєнного Лондона насправді жива і яскрава – просто покладіть цю книгу на полицю та дайте волю уяві, бо за 500 сторінок я її так і не відчула.

Коротше: дочитала до кінця, аби дізнатись, чи буде якесь грандіозне «ого!». Виявилось, що «ого!» — це я, тому що добила цей роман.

Хто теж любить читати книги, аби потім з подивом запитувати себе «ну і навіщо я це робила»? І які твори стали для вас такими «веселими храмами»?
#начитала