Давайте трохи спокійно подихаємо. Але спочатку пригадаємо все, що ми цього тижня почули:
- фашист Фіцо став прем'єром Словаччини
- фашист Орбан блокує підтримку України
- трампісти приходять до влади в США і можливо отримають свого президента
- Угорщина у другій половині наступного року головуватиме в Раді ЄС
- Росія отримує снаряди від КНДР (читай - від Китаю)
Можна втратити здоровий глузд, читаючи такі новини. Бо всі інші новини за цими вже не видно.
Але давайте ще раз глибоко вдихнемо і видихнемо. І згадаємо, що абсолютна більшість Європейського Союзу підтримує Україну. Фіцо та Орбан - це лише дві людини, які насправді лише спонукають Євросоюз до реформи управління. Що неодмінно відбудеться, бо два клоуни не можуть тримати в заручниках 500 млн людей.
Європарламент прийняв резолюцію, якою закликав не надавати Угорщині права головувати в Раді ЄС, тому що країна перестала сповідувати спільні з Європою цінності. Тобто Євросоюз не збирається здаватись чи плакатись. Він вже каже, що Угорщину в ЄС не тримають. Євросоюз стає злішім, різкішим - менш формальним, більш суб'ектним. Це те, чого і ми завжди прагнули від ЄС. Але без бою, без болю та без важких часів це не відбудеться.
Щодо США. Трампіст, який очолив Конгрес, одразу ж виступив із заявою, що збільшення підтримки України можливе. Бо одна справа, коли ти представляєш себе. А інша справа, коли ти представляєш всю партію. Трампістів в Конгресі лише близько 15 людей. Серед Республіканців в США повно друзів України, які завжди триматимуть фронт всередині партії та опонуватимуть безглуздій політиці трампістів. Звісно, буде бійка. Звісно, буде складніше. Але хіба це щось нове для нас чи для США.
Країни Європи все більше нарощують виробництво зброї. Все більше покладаються на власні сили. Євросоюз не готувався до війни. Тепер Євросоюз кардинально змінюється - країна за країною. Занадто повільно - кажемо ми. Втім це марафон. Знадобляться роки, щоб Євросоюз знову став найпотужнішою силою планети - військово, економічно, політично. Наразі 25 країн Євросоюзу в нас за спиною. Більше 70 країн входять в Західну коаліцію, що бореться проти Вісі Зла. Це не прогулянка. На цьому шляху буде ще багато ворогів, популістів, продажних російських політиків. Все це буде. Бо Захід має це перетравити. Ну і ви розумієте, що далі зробити.
Щоб тримати розум в порядку, пам'ятайте, що міжнародна політика - це ще один рівень третьої світової війни. Так, на ньому бувають поразки і перемоги. Впадати у відчай після кожної поразки не треба. Впадати в бездумну ейфорію після перемог не варто. Це марафон, це не спринт. Одна поразка чи одна перемога впливає на загальний рахунок, але не підбиває підсумок війни.
Ну і з рештою. Навіть якщо б так сталось, що нікого не залишилось поруч з нами - вас це зупинить? Це нічого не змінить. Крім того, що буде важче.
Йдемо далі. Ми все одно переможемо. Будь-якою ціною переможемо.
Джерело.