Наш Батько завжди поруч❤️Батько після роботи разом із сином поїхав до найближчого парку.
Вони йшли доріжками між трояндами та ліліями. Трирічного сина доводилося тримати за руку, бо рвався до озера. Нарешті він вирвався, побіг до води. Батько не пішов за ним, а сховався за деревом і почав спостерігати. Кілька хвилин він розважався, кидаючи качкам крихти хліба, але, коли їжа скінчилася, качки від нього попливли на середину озера.
Син озирнувся, тривожно подивився на всі боки і, не помітивши батька, почав пошуки.
— Тату, та-а-ту, де ти?
Батько терпляче мовчав.
Він озирався на всі боки, шукав між кущами. До нього підійшла сімейна пара, про щось його запитали, але він відповів одним словом: — Та-а-то, Та-а-ту...
Син розплакався. Він не знав, що робити далі.
Цієї хвилини батько подав свій голос, залишаючись за деревом: — Колю!
На заплаканому обличчі сина одразу стала посмішка. Тепер він знав, що батько десь недалеко.
Як тільки він вийшов з-за дерева, то син кинувся назустріч, схопив тата рученятами і глянув на нього з образою. Батько подав йому руку, і він міцно тримався до кінця прогулянки.
Точно так буває й у християнському житті, коли християни, захоплюючись різними справами, втрачають із виду Христа. Блаженний, хто, заблукавши, вчасно підніме свій голос, покличе Його вийти назустріч.
І якщо батько не залишає своїх дітей без нагляду, чи залишить Господь того, хто став Його дитиною? - Ніколи!
t.me/notes_christian