На кордоні Харківської області загинув наш колега Олексій Максимів, фахівець ділянки вантажного терміналу у Дніпрі
Олексій народився у Жданівці на Донеччині. Батько працював гірником на шахті, мама – медичною сестрою. Хлопець навчався добре, після школи вступив до Донецького політеху на гірничу справу. Паралельно закінчив курси дайвінгу і присвятив цій справі майже вісім років. Після влаштувався на шахту, пройшовши шлях від різноробочого до начальника дільниці.
У 2020 році Олексій почав працювати у Новій пошті у Слов’янську. Після повномасштабного вторгнення родина переїхала до Дніпра, і він перевівся до інноваційного терміналу.
Олексій мобілізувався наприкінці лютого 2024 року. Пройшов навчання на мінометника, служив оператором управління мінометної батареї у Харківській області. Командування цінувало Олексія, бо воював на совість.
За два тижні до загибелі підрозділ Олексія отримав завдання утримувати село Стрілече на самому кордоні.
Олексій не дожив 10 днів до свого 50-річчя. Він якраз мав приїхати на цей період у відпустку, дружина планувала зробити йому свято у Дніпрі.
Вічна пам’ять нашому колезі! Щирі співчуття рідним та усім, хто знав Олексія. Щоб ви могли підтримати родину, залишаємо номер картки дружини Тетяни Ілюшенко: 5168 7451 1428 5940
Олексій народився у Жданівці на Донеччині. Батько працював гірником на шахті, мама – медичною сестрою. Хлопець навчався добре, після школи вступив до Донецького політеху на гірничу справу. Паралельно закінчив курси дайвінгу і присвятив цій справі майже вісім років. Після влаштувався на шахту, пройшовши шлях від різноробочого до начальника дільниці.
У 2020 році Олексій почав працювати у Новій пошті у Слов’янську. Після повномасштабного вторгнення родина переїхала до Дніпра, і він перевівся до інноваційного терміналу.
«Йому робота у Новій пошті подобалася, він дуже нею дорожив і відповідально ставився. Будь-який захід в компанії для нього був у пріоритеті. Навіть коли був уже у війську, приїздив у гості до колег, сумував за роботою», – розповідає дружина Тетяна.
Олексій мобілізувався наприкінці лютого 2024 року. Пройшов навчання на мінометника, служив оператором управління мінометної батареї у Харківській області. Командування цінувало Олексія, бо воював на совість.
«Усі пів року служби Нова пошта була з Олексієм на зв’язку. Йому і самі телефонували, і він дзвонив – все, що необхідно, надсилали дуже оперативно. За цей час він отримав багато допомоги: амуніцію, взуття, тактичний шолом. Дуже був вдячний за це компанії», – додає пані Тетяна.
За два тижні до загибелі підрозділ Олексія отримав завдання утримувати село Стрілече на самому кордоні.
«Він казав, що там постійно був просто шквальний вогонь, не могли провести ротації, замінити його», – розповідає пані Тетяна.
Олексій не дожив 10 днів до свого 50-річчя. Він якраз мав приїхати на цей період у відпустку, дружина планувала зробити йому свято у Дніпрі.
Вічна пам’ять нашому колезі! Щирі співчуття рідним та усім, хто знав Олексія. Щоб ви могли підтримати родину, залишаємо номер картки дружини Тетяни Ілюшенко: 5168 7451 1428 5940