Оптимізація Оптимізму

Верховна Рада до 1 березня подовжила можливість повернення із СЗЧ без кримінального переслідування. Це крок очікуваний. Можна лише уявити, скільки військових перебуває у СЗЧ, якщо добровільно вже повернулись близько 7 тисяч.

Але питання в іншому!

А що Верховна Рада зробила для зменшення випадків СЗЧ? Може прописала, коли людина зможе демобілізуватись? Чи збільшила термін відпустки військовим, щоб ті частіше змогли бувати з родинами? Чи вирішила питання із командирами-самодурами із совковим підходом? Чи може стараннями влади вже не стоїть питання санаторного лікування? Чи? А може? Ну хоча б?

А фігушки!

Позагрібали народ у кріпацтво, а потім радіють, що подовжили дозволи на повернення. Але так проблему не вирішити, бо це гасіння пожежі, а не запобігання її виникненню. Тут потрібен комплексний підхід. А його досі немає

Сійярто натякає, що Угорщина блокуватиме вступ України до ЄС через зупинку транзиту газу з Росії

Про те, що Україна зупинила транзит російських танків до Угорщини, цей мудєнь чомусь не згадує

Раніше можна було грабувати коровани. Тепер можна довити м0¢к@лів

В країні, де фраза "рускій ваєний карабль - іді нахуй" стала символом національного спротиву, ла-ла-ла-ла-ла-хіт про одного хуйла знає кожен собака, а по сусідству з нами існує dovboyob state - якось дивно звинувачувати президента, що він інколи матюкається.
Це як в старому анекдоті(так, мені за 40 і в мене є анекдот на кожен випадок) про маленьку дівчинку, яка намагається взнати у мами, що таке срака-мотика(або менш цензурні варіанти), мама дивується, звідки доця таке взнала, а та відповідає, мовляв, дивиться навкруги і саме в голову приходить.
Так от, якщо ви дивитесь по сторонах і вам ніколи не хочеться матюкнутись, то протріть свій німб і не зайобуйте!
Ізвінітє, накипіло!

В Реальній газеті публікують матеріал, що окупанти закривають нерентабельні шахти на окупованих територіях

У планах росіян — вивести з експлуатації “неефективні” та “збиткові” підприємства, на яких “складні гірничо-геологічні умови”, на яких нібито є високі ризики аварій. Інші шахти хочуть передати в оренду російським інвесторам.

Але є один нюанс, про який я вже колись писав: таким чином окупанти намагаються нагнати мобілізованих в т.зв. армійські корпуси терористичних лнр-днр. Бо гірникам, яких звільнять з шахт в депресивному регіоні, насправді лишається лише 2 шляхи: або вкоротити собі віку, або мобілізуватись до загарбницької армії.

Україна посідає якесь місце в Європі за рівнем IQ

Якщо ви повірили або поширили це т.зв. дослідження про розумові здібності, то у мене для вас погані новини!.. Але, принаймні, зрозуміло, звідки такі "результати"!

До речі, по ситуації на Курщині - зараз по тому напрямку офіційно режим тиші. Ті хто в курсі - нічого не коментуватимуть. Принаймні найближчі пару днів

Зима. Заморозки. Перша година ночі. Прифронтове місто.
Дикий крик під вікнами багатоповерхівки. Побратим каже: кричить жінка - я її спитав у вікно чого волає: чи то покалічили, чи то побили - я вийду взнаю що до чого.
Виходжу з ним разом. У суцільній темряві серед дерев знаходимо цю невменяшку. Років під 50. Вдягнена не як безхатько. Але бухуща вхламіну. Не розуміє в якому вона місті, не розуміє взагалі де вона. При спробі піднятись - падає, вдаряється копчиком та головою. Знову починає полати на пів квартала.
Викликаємо поліцію. Буха пані каже, що вона з Тернів. Ображається, коли перепитуємо чи це ті Терни, що під Куп'янськом. Адже це Терни на Лиманщині. Ну що з нас - солдафонів - взяти? Куп'янсько-лиманський напрямок знаємо. Знаємо, що і Терни десь там. І все.
Поки чекали поліцію - наслухались, що вона медик і рятує життя, що онкохвора, що дружина якогось Волошина. Розповідає, що, по ходу, занадто буянила і зять з дочкою її покинули. Каже, що приїхала на якусь коронацію. Отут ми поржали - я прямо у темряві відчув на собі очманіло-здивований погляд побратима - але поржали ми подумки.
Температура опускається до мінус чотирьох. Кинути цю неадекватну не можемо, бо не хотілося б зранку знайти під вікнами труп. Чекаємо поліцію далі. Вона розповідає про адреси де живе. То каже, що приїхала до колишнього чоловіка. То що живе в якомусь селі, де стріляють, але ходять усілякі і посміхаються.
Замерзли із побратимом, як скотиняки, бо вискочили ж на вулицю на 5хвилин, а застрягли трохи надовше. Але поліцію дочекались. Передали їм загубленку на руки. І пішли домів. Принаймні, на смерть вона не замерзне.
Навіщо я вам це розповідаю? Навіть не знаю. Можливо, просто пам'ятка або нагадування про Донбас, принаймні ту його частину, яку я ніколи не любив і зневажав. Але колись я розкажу і про той Донбас, яким пишався. Колись.

Як сказати, що ти довбойоб, не називаючи напряму себе довбойобом - майстер-клас від самопризначеної влади самопроголошеного Придністров'я