Григорій Сковорода колись сказав: «Що вподобав, на те й перетворився». З цією думкою погоджуються сучасні психологи і наш досвід неодноразово доводить, що це правда.
- Коли малі діти захоплюються батьками, то вдягають їх одяг, взуття, прикраси і хочуть бути як тато чи мама.
- Коли підліток захоплюється якимось спортсменом чи зіркою шоу-бізнесу, то робить схожу зачіску, купує схожий одяг чи спортивну форму з відповідним номером на спині.
- Навіть два близькі други чи подруги переймають звички і манери один одного.
Об'єкт нашої любові і захоплення неодмінно буде впливати на нас і змінюватиме нас.
Однак задовго до Сковороди і сучасних психологів саме про це було записано в Біблії, наприклад вищезазначений текст в Псалмі 134. Біблійною мовою це звучить наступним чином - ми уподібнюємося тому, чому поклоняємося. Якщо в серці людини є ідоли, то вона буде їм уподібнюватися. Що мається на увазі? Подібно як ідоли не говорять, не бачать, не чують, безсилі, так і людина стає глухою до Божих слів, сліпою до Його дії і благословінь в житті, німою в розмовах з Ним, безсилою в служінні. Тобто якщо тобі не хочеться читати Біблію, молитися, служити іншим, то, скоріше всього, це через ідолопоклонство серця - щось чи хтось забирає твою силу, увагу, час, краде твоє серце і ти не чуєш і не бачиш Бога.
Що таке ідол? Це те, чого я дуже сильно хочу, без чого я не можу жити, що я дуже боюся втратити, намагаюся всіма силами захистити/добитися. Психолого часто називають це "потребами" без яких ми ніби-то людина не може жити. Це може бути «потреба» в любові дружини, «потреба» вийти заміж, «потреба» визнання через лайки, «потреба» щоб мене любили, розуміли і приймали таким, як я є. Світські теорії потреб - це ніщо інше як спроби пояснити мотивацію вчинків людини через призму її ідолопоклонницьких бажань (+ добавляють фізичні потреби). Ці теорії систематизують, пояснюють і узаконюють ідолів (пожадливості), тому не допомагають, а обманюють, заплутують і засліплюють людей.
Люди створені бути поклонниками, захоплюватися Кимось великим, тому наші серця завжди шукають обʼєкт поклоніння. Через гріховність і спокуси цього світу ми готові постійно захоплюватися чимось і кимось меншим як Бог, наприклад собою і своїми бажаннями. Це і є ідолопоклонство.
Тут варто наголосити, що суть не у вишукуванні ідолів у своєму серці (і тим більше не в серцях інших людей, особливо коли тебе про це не просять), бо навіть самокопання може стати гріховною пожадливістю і одним з проявів духовної гордості та самоправедності. Жан Кальвін якось сказав: «серце людини - це кузня ідолів», тому викорінивши якусь одну пожадливість ми можемо зауважити, що виявляється інша або появляється нова. Суть в тому, щоб фокусуватися на Бозі і пізнанні Його. Лише це вмертвляє ідолів (гріховні пристрасті) в нашому серці і робить їх менш привабливим для нас.
Захоплюватися Ісусом - це думати і згадувати про Нього часто, це хотіти говорити про Нього і шукати спільності з тими, кого теж Він цікавить, це читати про Нього і співати Йому, це освідчуватися Йому в любові і насолоджуватися Його любовʼю до тебе. Поклоніння Ісусу відкриває очі та вуха серця до духовної реальності, дає сили для побожного життя та служіння, а головне змінює нас і робить подібними до Нього. Цей процес освячення відбувається через покаяння під впливом Духа Святого і Слова Божого, яке проникає на рівень серця та змінює його відкриваючи нам Бога, як істинний об'єкт поклоніння.
В Писанні є страшне застереження «Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий!» 1 коринтян 16:22. Втрата близькості з Богом і не бажання це змінювати, не сумувати за Ним, не прикладати зусилля щоб шукати та пізнавати Його - це шлях прокляття та саморуйнації. Тому «Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Пам’ятайте про Нього, Хто виніс наругу з боку грішників, щоб ви не занепадали духом й не полишили ваші старання." Євреїв 12:2-3
Це не відбувається автоматично і за це потрібно воювати. За любов завжди потрібно воювати!
- Коли малі діти захоплюються батьками, то вдягають їх одяг, взуття, прикраси і хочуть бути як тато чи мама.
- Коли підліток захоплюється якимось спортсменом чи зіркою шоу-бізнесу, то робить схожу зачіску, купує схожий одяг чи спортивну форму з відповідним номером на спині.
- Навіть два близькі други чи подруги переймають звички і манери один одного.
Об'єкт нашої любові і захоплення неодмінно буде впливати на нас і змінюватиме нас.
Однак задовго до Сковороди і сучасних психологів саме про це було записано в Біблії, наприклад вищезазначений текст в Псалмі 134. Біблійною мовою це звучить наступним чином - ми уподібнюємося тому, чому поклоняємося. Якщо в серці людини є ідоли, то вона буде їм уподібнюватися. Що мається на увазі? Подібно як ідоли не говорять, не бачать, не чують, безсилі, так і людина стає глухою до Божих слів, сліпою до Його дії і благословінь в житті, німою в розмовах з Ним, безсилою в служінні. Тобто якщо тобі не хочеться читати Біблію, молитися, служити іншим, то, скоріше всього, це через ідолопоклонство серця - щось чи хтось забирає твою силу, увагу, час, краде твоє серце і ти не чуєш і не бачиш Бога.
Що таке ідол? Це те, чого я дуже сильно хочу, без чого я не можу жити, що я дуже боюся втратити, намагаюся всіма силами захистити/добитися. Психолого часто називають це "потребами" без яких ми ніби-то людина не може жити. Це може бути «потреба» в любові дружини, «потреба» вийти заміж, «потреба» визнання через лайки, «потреба» щоб мене любили, розуміли і приймали таким, як я є. Світські теорії потреб - це ніщо інше як спроби пояснити мотивацію вчинків людини через призму її ідолопоклонницьких бажань (+ добавляють фізичні потреби). Ці теорії систематизують, пояснюють і узаконюють ідолів (пожадливості), тому не допомагають, а обманюють, заплутують і засліплюють людей.
Люди створені бути поклонниками, захоплюватися Кимось великим, тому наші серця завжди шукають обʼєкт поклоніння. Через гріховність і спокуси цього світу ми готові постійно захоплюватися чимось і кимось меншим як Бог, наприклад собою і своїми бажаннями. Це і є ідолопоклонство.
Тут варто наголосити, що суть не у вишукуванні ідолів у своєму серці (і тим більше не в серцях інших людей, особливо коли тебе про це не просять), бо навіть самокопання може стати гріховною пожадливістю і одним з проявів духовної гордості та самоправедності. Жан Кальвін якось сказав: «серце людини - це кузня ідолів», тому викорінивши якусь одну пожадливість ми можемо зауважити, що виявляється інша або появляється нова. Суть в тому, щоб фокусуватися на Бозі і пізнанні Його. Лише це вмертвляє ідолів (гріховні пристрасті) в нашому серці і робить їх менш привабливим для нас.
Захоплюватися Ісусом - це думати і згадувати про Нього часто, це хотіти говорити про Нього і шукати спільності з тими, кого теж Він цікавить, це читати про Нього і співати Йому, це освідчуватися Йому в любові і насолоджуватися Його любовʼю до тебе. Поклоніння Ісусу відкриває очі та вуха серця до духовної реальності, дає сили для побожного життя та служіння, а головне змінює нас і робить подібними до Нього. Цей процес освячення відбувається через покаяння під впливом Духа Святого і Слова Божого, яке проникає на рівень серця та змінює його відкриваючи нам Бога, як істинний об'єкт поклоніння.
В Писанні є страшне застереження «Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий!» 1 коринтян 16:22. Втрата близькості з Богом і не бажання це змінювати, не сумувати за Ним, не прикладати зусилля щоб шукати та пізнавати Його - це шлях прокляття та саморуйнації. Тому «Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Пам’ятайте про Нього, Хто виніс наругу з боку грішників, щоб ви не занепадали духом й не полишили ваші старання." Євреїв 12:2-3
Це не відбувається автоматично і за це потрібно воювати. За любов завжди потрібно воювати!