P.H.O.E.N.I.X. (iOS banned)

"Меморандум мав стати значним етапом у зміцненні глобального ядерного роззброєння та слугувати прикладом для інших держав у відмові від ядерної зброї… Однак він не зміг запобігти агресії Російської Федерації як держави, що володіє ядерною зброєю, проти України як держави, яка від свого ядерного арсеналу відмовилася... Ми переконані, що єдиною реальною гарантією безпеки для України, а також стримуючим фактором для подальшої агресії Росії проти України та інших держав, є лише повноправне членство України в НАТО... Маючи за плечима гіркий досвід Будапештського меморандуму, ми не пристанемо на жодні альтернативи, сурогати чи замінники повноправного членства України в НАТО"

"Як бути, коли у тебе немає друзів, або що таке "периферійна філософія"

Буває так, що ти слабкий. Як індивід. Або слабкий твій рух. Або твій народ — гнаний, і кожен хоче його образити. Що робити в такій ситуації? Добре, коли у тебе є великі та сильні друзі — багаті, впливові, щедрі. Але якщо їх немає? Як тоді? Загинути? І це тільки половина проблеми, адже крім відсутності друзів, є ще й вороги. Їх багато, вони сильні, і кожен із них бажає тобі зла.

Потрібно пам'ятати одну важливу річ: у цих ворогів також є свої вороги. Це ключ до того, що називається "периферійна філософія" або "союз периферії".

Йдеться про те, що немає сенсу шукати союзників серед великих гравців, адже твоя слабкість призведе до того, що в такому союзі ти будеш обслуговувати сильних. Ефективніше шукати союзників серед таких же слабких і витіснених на "периферію" світу, суспільства, політики. Союзи, побудовані не на дружбі (слабкі не можуть дружити, бо змушені виживати, тобто підлаштовуватися), а на інтересах. Перший крок у такому підході — це послуга, і лише потім прохання.

Класичний приклад "периферійної філософії" — це історія створення Ізраїлю на початку століття. Євреї, розуміючи, що друзів у них немає, шукали союзи в Ефіопії, серед повстанців на півдні Судану, в Ірані та, звісно, серед курдів.

Реувен Шилоах, майбутній перший директор ізраїльської зовнішньої розвідки "Моссад", ще до створення держави Ізраїль багато працював в Іраку й там, у горах, налагоджував зв’язки з курдами. Він створив потужні й розгалужені мережі зв’язків. Курди згодом стали постійними супутниками Ізраїлю. Ні, не друзями — друзів у євреїв ніколи не було, немає й зараз, — а саме супутниками.

Союз Ізраїлю з курдами не завадив "Моссаду" у 1999 році допомогти туркам схопити курдського лідера Абдуллу Оджалана. Мурат Караїлан, лідер курдських партизанів, уже в 2012 році дорікав ізраїльському журналісту Ітаю Енгелю за таку співпрацю з турками, коли той гостював у курдів у горах. Мовляв, Ізраїль допоміг туркам схопити Оджалана, продає туркам зброю. У відповідь Енгель лише гірко зітхав.

Про що саме вони говорили, ми, очевидно, ніколи не дізнаємося, але точно відомо, що є тісний зв’язок між курдами й євреями в Ізраїлі.

Союз Ізраїлю й Азербайджану — ще один приклад такої "периферійної філософії". В обмін на постачання палива й допомогу в низці інших питань Ізраїль щедро забезпечує й продовжує забезпечувати азербайджанців військовими технологіями.

Ізраїль ніколи не довіряв союзам із сильними, але незмінним залишається тільки союз із "периферією" — із курдами, азербайджанцями, суданцями, сирійцями, іракцями, ліванцями, українцями, афганцями, лівійцями та багатьма іншими країнами й народами. У маленьких народів не буває справжніх друзів, але бувають спільні вороги. І часто ці союзи неформальні, закриті, закулісні. Створення міцних зв’язків, побудова розгалужених мереж — ключ до виживання у світі, повному держав-хижаків"