Telegram-канал "Християнські вірші" — @poemss_christian

Християнські вірші

17 Nov, 15:48

@muzyka_virshi

А я було зневірилася…
Тихо й просто
Я раптом перестала Богу довірять
В душі моїй ставало темно й пусто,
І я відчула, що втрачаю благодать

Ні, я не впала, навіть не спіткнулась
І я несла хреста до вічної мети,
Але дитяча віра похитнулась,
Чим далі йшла, тим важче було йти
Гірка зневіра так закралася неждано

В моєму серці своє місце зайняла
Я вірила у Хрест, в спасіння мені дане,
Я вірила у Бога, але віри не йняла…
Звідкіль цей гіркий корінь в мені взявся,

Та майже з незначних дрібниць…
Коли мій гіркий плач у небо знявся
Коли я перед Богом пала ниць
Він промовчав мені у ту хвилину

Мій Бог мені не відповів…
Гірке мовчання не одну годину
«Довірся Богу» — дух мені велів
Та так не раз, не два, бувало часто
Що я молюся, а мій Бог мовчить

І раптом віри обірвалося намисто,
І на устах молитва не бринить…
Я перестала Господа благати,
Я перестала щось Його просить

Гірка зневіра закувала серце в грати
«кому ти молишся, твій Бог мовчить,
Ти не достойна. Бог тебе не чує» …
Та раптом я побачила Христа
Як Він дорогою страждань крокує

Як Він висить на дереві хреста
Я раптом стала свідком Його муки
Його молитви в Гефсіманії, в саду
Як Він до неба зводить Свої руки
«Нехай мине ця чаша. Ні! Піду…»

Невже це Бог Христа не чує,
Невже Його молитва звук пустий,
Він на Голгофі, смерть Його чатує,
«О, не покинь Мене, Отець благий,
О, не покинь!» – та небо потемніло

Отець залишив сина на хресті
І серце боляче стискалось і щеміло
Невже Бог не почув слова святі.
«Ні, Я почув, та важко було чути
Й кидати Сина у останній смертний час,

Я можу відповіді і не дати,
Але я завжди, діти, пам’ятаю вас.
Буває так, що й треба промовчати,
Щоб віра стала золотим литтям
Коли ти від зневіри будеш знемагати,

Я буду поруч, ти лиш вір Мені, дитя»
А я було зневірилася, Боже.
Пробач зневіру, і прости за все
І серце іншого промовити не зможе
« Я ВІРЮ БОГУ!!! ВІРЮ, НАД УСЕ!!!»
@poemss_christian

1k 0 48 1 25

Християнські вірші

17 Nov, 13:40

1.1k 0 3 14

Християнські вірші

10 Nov, 13:51

@muzyka_virshi

Молишься ли ты?
Брат, сестра, от сна вставая, молишься ли ты?
И труда день начиная, молишься ли ты?
На работу поспешая, молишься ли ты?
Или что когда желаешь, молишься ли ты?
Когда дома труд свершаешь, молишься ли ты?
Деток в школу провожаешь, молишься ли ты?
В поле, в день труда земного молишься ли ты?
Встретив брата дорогого, молишься ли ты?
И идя к сестре с нуждою, молишься ли ты?
И в тиши, порой ночною, молишься ли ты?
И когда что покупаешь, молишься ли ты?
Трудности в пути встречаешь, молишься ли ты?
И читая Слово Божье, молишься ли ты?
В част вой отдыха на ложе, молишься ли ты?
И когда идёшь в Дом Божий, молишься ли ты?
Оскорбляет ли прохожий, молишься ли ты?
Когда брата посещаешь, молишься ли ты?
И лукавый приступает, молишься ли ты?
Если дух твой угасает, молишься ли ты?
Когда что-нибудь смущает, молишься ли ты?
Если мысли не от Бога, молишься ли ты?
Сердце что-нибудь тревожит, молишься ли ты?
Если в сердце раздраженье, молишься ли ты?
Равнодушен стал ты к чтенью, молишься ли ты?
В час, когда один ты в доме, молишься ли ты?
Исполняя волю Божью, молишься ли ты?
Сердце полно ликованья, молишься ли ты?
Или час настал страданья, молишься ли ты?
Иль постигло искушенье, молишься ли ты?
Не хватает сил, терпенья, молишься ли ты?
Если сердце охладело, молишься ли ты?
Если нет успеха в деле, молишься ли ты?
Если гордость есть, сомненье, молишься ли ты?
Если мало сожаленья, молишься ли ты?
Духа бодрости не стало, молишься ли ты?
Если радости так мало, молишься ли ты?
Если скупость одолела, молишься ли ты?
Если вера оскудела, молишься ли ты?
И когда тебя злословят, молишься ли ты?
Понапрасну хулят, гонят, молишься ли ты?
Когда луч надежды гаснет, молишься ли ты?
Когда путь предстал опасный, молишься ли ты?
И когда друзей не видно, молишься ли ты?
И когда ты кем обижен, молишься ли ты?
Ночью, в полдень, утром рано, молишься ли ты?
Постоянно, непрестанно, молишься ли ты?
@poemss_christian

2k 0 12 14

Християнські вірші

10 Nov, 12:44

1.6k 0 2 12

Християнські вірші

2 Nov, 15:43

@muzyka_virshi

Бог заступається за тебе,
Не так, як цього хочеш ти,
А так, к цього хоче небо,
Як хоче Він. Це знаєш ти.

Його дороги – невідомі,
Думки всі невідомі нам.
Перед лицем Його всі долі,
Для кожного свій власний план.

І знає Він, як буде краще,
Що допустити знає Він.
Буває кричимо: «Нізащо!
Не хочу я ніяких змін.»

Бог знає краще. Він все бачить,
Й тебе , повір, Він захистить.
Лиш тільки ти зумій пробачить
Того, хто серце вразив в мить.

Благослови. І ти побачиш,
Як діє в силі Своїй Бог.
Й тоді від радощів заплачеш,
Забувши навіть слід тривог.

Благослови. Хоч дуже тяжко
Хоч вся душа твоя в вогні.
Благослови, це того варте,
Щасливим будеш у Христі.

Бог заступається за тебе,
Лишень побачить ти зумій,
В своїм житті роботу неба.
Господь з тобою. Ти радій.

Для Нього ти є дуже цінний,
Ти дороге Його дитя,
Тож будь відважний, мужній, сильний…
Аж до кінця свого життя.

Прощай недоліки у брата.
Прощай недоліки сестри,
Й тоді від Бога будеш мати,
Спокій і мир душі своїй.

Благословляй завжди і всюди,
Аж до кінця всіх своїх днів,
Бо як сказав Бог, так і буде,
Лиш ти в слова Його повір.

Він заступається за тебе,
Не завжди так, як хочеш ти,
Нехай з тобою буде небо,
Й дасть сили все тобі пройти.
@poemss_christian

2.7k 0 67 2 41

Християнські вірші

2 Nov, 13:09

2.2k 0 8 20

Християнські вірші

26 Oct, 11:53

@muzyka_virshi
ПОЧНИ З ПРОСТОГО....

Хіба нема за що нам славить Бога ?
Хіба нема для вдячності причин ?
Давайте ми почнемо із простого ,
І привід віднайдеться не один...

Прокинулись здоровими ми зранку,
Це милість Бог над нами оновив...
А хтось не зміг дожити до світанку
Когось ракети вибух розбудив...

Поснідали... і не злиденно зовсім,
А кожен смакував тим , чим хотів...
Десь з голоду вмирають люди досі ,
І хтось ще з дня вчорашнього не їв...

Нам є де відпочити після втоми ,
І ліжко є й над головою дах...
А стільки їх ... З адресою й без дому...
Домівки руйнувались на очах ...

Хоч раз Творцю приносив ти подяку,
За те що геть нічого не болить?
А скільки хворих .. в боротьбі із раком ,
На жаль, програють бій в єдину мить...

Ми не одні , є друзі в нас і рідні
Відповідаєм на чиїсь дзвінки...
А стільки їх ... Нікому не потрібних ...
Що в самоті живуть свої роки...

Ми на весні і влітку працювали,
Тепер помітні осені плоди ...
І фруктів є і овочів немало ,
І ще в достатку хліба і води...

Ти йдеш до Церкви , лине там хваління ,
І проповідь про Господа звучить ...
А десь тривають ще страшні гоніння ,
За віру у в'язниці хтось сидить...

Через Ісуса маємо спасіння...
Він в Небеса дорогу нам відкрив,
А скільки грішних душ зазнали тління,
Бо ворог їх навіки загубив.

Можливість маєш Біблію читати,
І чуєш ... Дощ нічний по вікнах б'є
А є глухих, незрячих так багато ,
Для когось мрія це - життя твоє...

Хіба нема за що прославить Бога?
Хіба не віднайдеш подяки слів?
Нема причин ? Тоді почни з простого,
Прокинувся ти й день новий зустрів.
@poemss_christian

3.6k 0 80 2 47

Християнські вірші

26 Oct, 07:59

2.6k 0 2 15

Християнські вірші

19 Oct, 20:49

@muzyka_virshi

«Иди за Мной» — услышал голос властный,
Но не суровый, мягкий. Там, на берегу,
В то время, как чинили сети, снасти,
Призыв звучал ко мне и к брату моему.

«Вы будете ловцами человеков»
— Хотя и были непонятными слова,
Обоим захотелось, не ища ответов,
Пойти за Ним, оставив сети и отца.

Возможно, кто-то скажет, что поспешно
Мы приняли решенье, сгоряча,
Но то, что говорил Христос о вечном,
О том, зачем приносится свеча,

Как будто молот, в щепки разбивало
Сомнение: а стоило ль за Ним идти?
Для нас как будто не существовало
Другого варианта, лучшего пути.

Мы шли за Ним, за Иисусом, следом.
К Нему стекалось множество людей.
Я помню случай: прямо за обедом
Он принял грешницу, а фарисей,

Который пригласил к себе, не ведал,
Что даже его мысли знает Иисус.
Держа в своих руках кусочек хлеба,
Он посмотрел на алавастровый сосуд,

Затем на женщину, потом на Иисуса,
А после произнёс в себе самом
Сокрытое от человеческого уха,
Но слышимое Господом Христом:

«О, если б знал Учитель, кто она такая,
То не позволил бы коснуться Своих ног...»
Когда он так смотрел с укором, осуждая,
Об Иисусе думая, что это не пророк,

К нему Учитель обратился: «Симон!
Мне надобно тебе о чём-то рассказать:
Есть то, чего поверхностно не видно.
Я объясню, об этом должен ты узнать:

Кому прощается, тот больше любит,
Её любовь ко Мне сильнее, чем твоя...
Вот эта женщина тебе примером служит,
Ты Мне не дал того, что сделала она».

Идя за Иисусом дальше, следом,
Я понимал: Он видит душу изнутри...
Не только после этого обеда,
Мы как-то плыли в лодке, но одни,

Без Иисуса, это было ночью,
Он Сам сказал, чтоб плыли без Него.
А перед этим все мы видели воочью,
Что всё Учителю подвластно, всё.

Вот только ненадолго нас хватило...
Дул сильный ветер, Иисус не приходил.
Чем дальше, тем страшнее становилось,
Казалось, что Учитель нас забыл.

Но вот среди бушующего моря
Мелькнул как будто чей-то силуэт...
Не показалось, нет, друг другу вторя,
Что, может, это призрак, а не человек,

Мы услыхали: «Это Я! Не бойтесь!»
Я в тот момент не верил сам себе,
Но то, что видел, расскажу, позвольте:
Христос шёл по волнам, как по земле!

Как только Он вошёл к нам в лодку,
Утихла буря, ветер перестал.
«Наверное, из вас не будет толку...»
Он так не говорил, но тот печальный взгляд,

Я никогда его не позабуду.
Потом не раз я видел эти же глаза,
Когда в саду встречал Христос Иуду,
Там тоже эта грусть была видна.

Однажды прозвучал ко мне и к брату
Призыв Наставника: «За Мной иди!»
Однако же предстал на суд к Пилату
Христос не с нами, нет, совсем один

Стоял перед глумящейся толпою.
В Его обезображенном лице
Не видно было гнева. Он с любовью
Смотрел на нас, распятый на кресте.

Я видел всё, я был на месте казни
И слышал, как Он громко возгласил,
Хочу, чтобы узнал об этом каждый:
«Свершилось!» — так сказал Он что есть сил.

Мы долго вместе плакали, не веря,
Что всё закончилось и нет Его теперь...
«Иди за Мной» — я вспоминал то время,
Тот голос, но однажды отворилась дверь

И женщины, войдя к нам, рассказали
О том, что гроб Учителя пустой,
Как Ангел говорил, чтоб не искали
В гробнице Иисуса — Он живой!

Я побежал туда, где был Господь положен,
Увидел пелены и плат, лежащий в стороне.
Не понимая, как такой итог возможен,
Я возвратился, как-то легче стало мне,

С души ушла тревога, груз свалился,
Решил, что буду просто ожидать.
И в тот же первый день недели Он явился,
Я видел Господа! Потом ещё не раз

Он приходил к нам, изъяснял Писанье.
Я слышал Господа! Его священный зов
Не умолкал, звучал в моём сознанье,
Он повторялся в жизни вновь и вновь.

Христос вознёсся, дав мне обещанье:
«Не бойся, помни: Я везде, всегда с тобой,
Когда же кончится в твоей груди дыханье,
Я позову тебя, как прежде, за Собой!»
@poemss_christin

3.7k 0 29 28

Християнські вірші

19 Oct, 20:44

2.7k 0 2 19

Християнські вірші

9 Oct, 19:28

@poemss_christian

Минає час. У наших поколіннях
І досі ще, через віків пітьму,
Лишаються і щастя й біль – незмінні.
Стоїть питання гостро так: Чому?

Чому у світі цьому сліз багато?
Чому навколо стільки є тривог?
Чи можна горе зі Землі забрати?
Як дивиться на все це з Неба Бог?

Чому Він війни й голод допускає?
Хіба Йому не шкода матерів?
Хіба ж Він сироті не співчуває?
Чому бур'ян гріха кругом розцвів?

Хіба ж безсилий Він все зло забрати?
Сказати " Ні" і бідам і журбі?
Де відповідь сьогодні відшукати?
Так важко нам признатися собі...

Бог Добрий, ні на трішки не змінився,
З часів Едему людям волю дав.
З яким же смутком Він на світ дивився,
Коли той світ Ісуса розпинав...

Замість любові вибрали Варавву,
Буденним нам і звичним стало зло.
Лишилось на свободу досі право,
Перо до нас у руки перейшло!

Ми пишемо історію сьогодні
І ми самі формуємо цей світ ...
Відкинули якщо тепло Господнє ,
Тому і не розстане в душах лід...

Відповідальність нам лягла на плечі ,
За всі страждання, радість чи красу.
За сльози вдів, за посмішки малечі...
Невже внесемо знову цвях Христу ?

Є воля обирати, як нам бути.
Почати з себе варто вже тепер!
Бо злу і горю це протиотрута,
Давайте ж ми напишемо шедевр!

Давайте сонцем у пітьмі світити!
Ми можемо самі змінити світ,
Якщо не перестанемо любити,
Якщо ми не потопчем віри цвіт.

А щоб Земля наповнилась піснями,
І щоб настав нарешті добрий час,
Хай мир і згода буде поміж нами,
Хай Бог завжди перебуває в нас.

Автор: Мартинюк Наталя (07.10.2024)
@muzuka_virshi

6.2k 0 108 1 38

Християнські вірші

9 Oct, 19:27

3.2k 0 5 15

Християнські вірші

2 Oct, 12:31

@muzyka_virshi

Ви знаєте і світ не містить слів,
Щоб гідну славу Господу віддати.
За все прекрасне, що наш Бог створив,
За все що нині можемо ми мати.

2.Я думаю, якби все полічить,
Що кожен день рука Його давала,
Не зможе жодна книга все вмістить,
Тих милостей що з рук Його приймали.

3.І скільки б ми не славили Творця,
Не зможем гідну славу Господу віддати.
Він все подарував нам для життя.
Що зможем ми у ніг Його покласти?

4.Хала Господь, за все Тобі хвала!
За хліб щоденний за врожай на полі!
Не в силах підібрати я слова,
Щоби подякувать за все у моїй долі.

5.Хвала за сонце, що світило вдень.
І наші ниви щедро зігрівало.
За серце повне радісних пісень,
І за дощі ,що землю поливали.

6.Хвала за теплоту погожих днів,
За мирне небо, що пливе над нами.
За осінь, що Ти знову подарив,
І за комори, повні що плодами.

7.За вітерець легенький у жару,
За землю, напував яку дощами,
За силу, що давав у будь-яку пору,
Коли у ній ми ,Господи, потребу мали.

8.За теплий дім, за спокій у краю,
За день і ніч, за чисте й світле небо.
За квіти, трави ,вранішню росу,
За сонце,місяць ,зірочки у небі.

9.Хвала Тобі за кожен день і мить,
За кожен подих в тихий час молитви.
Хвала за те що чуєш,і прожить,
Нам знову дав ще рік у мирі й світлі.

10.Ти скрізь благословив - на полі,у саду.
Без Тебе,праця користі не мала б,
Без Тебе, не дала б земля плоду.
Без Тебе, о Ісус,ми радості немали б.

11.Хвала Господь, за все Тобі хвала.
За день цей, що з Твоєї волі маєм,
За те, що у Тобі знайшли життя,
За благодать, що з рук Твоїх приймаєм.

12.Ми не достойні всіх Твоїх щедрот.
А милостей Твоїх не заслужили,
Твоя любов є вище всіх висот,
І осягнуть її ми б незуміли.

13.Ти дав нам все, і хочеш
Щоб і ми Тобі належно Славу віддавали.
Щоби Тобі принесли ми плоди,
Щоби від серця ближнього прощали.

14.Життя пройде...як листя восени,
Як помах птахів, що летять у вирій.
Похилиться як в лісі ясени,
Навіки зникне у ходьбі не смілій.

15.І прийде час ,настануть ті жнива,
Яких всі люди довго так чекали.
І явна стане істина проста,
Наскільки Богу ми себе віддали.

16.Прийдуть жнива...останнії жнива,
І запитає в кожного Спаситель,
Що ти робив коли прийшла весна?
Хто був твій друг, і хто був твій учитель?

17.Ідуть жнива, останнії для нас...
А чи снопи свої ми пов'язали?
Чи правильно прожили ми свій час?
І скільки ми для Господа віддали?

18.Він дав нам все:можливість, вміння,час.
Лише щоби Його ми прославляли,
І все що Він потребує від нас,
Щоб ми плоди достойнії зібрали.

19.Він любить нас, тому благословив:
Доми, поля,городи, і нас із вами.
Потоки благодаті Він пролив,
Лише щоби народ Його прославив.

20.Отож давайте завжди в кожну мить,
Свого Спасителя і Бога величати.
За кожен день, дозволив що прожить,
Достойну славу Господу віддати

Автор невідомий
@poemss_christian

4.7k 0 91 28

Християнські вірші

2 Oct, 08:14

3.4k 0 5 24

Християнські вірші

25 Sep, 14:21

@muzyka_virshi

Я знаю, мало сказано спасибі,
Тих щирих слів для Бога в небеса,
А хочеться, щоб вдячність у молитві,
Кричала голосніше ніж нужда!

Замало ще в житті я оцінила:
Ту милість, що являється щодня.
Нічим перед Творцем не заслужила,
Це тільки благодать Його дала!

Чи ж дійсно зрозуміла я насправді,
Яким багатством наділив Отець.
Як часто погляд в небо підіймаю,
І щиро дякую Йому за все.

За те , що можу бачити очима,
Як різнотрав'я помережало поля,
Як небо ділиться в грозу наполовину,
Як з вітром бавиться жовтавий листопад.

А хтось лише змальовує в уяві:
Яке воно, те сонце в небесах?
На що подібне яблуко духмяне?
Як верби мокнуть віттям у ставках?

Не чує хтось веселий сміх малечі, Як плаче скрипка, лиш торкнись 1....
Як зустрічають весну соловейки,
І як річки тікають поміж гір.

А хтось ніколи землю не відчує,
1 не втече самий від суєти,
Стоптати трави. Досвіта босоніж
Не порахує на піску свої сліди!

Комусь несуджено дитину обійняти,
Руками пригорнути до грудей,
Сніжинки на долонях розглядати,
Торкнутись крапельки дощу яка паде.

А хтось уже давно забув про спокій,
Де вибух не тривожить тихий сон,
Як пахнуть стіни у своєму домі,
будить тиша вранці за вікном.

Як поділити лиш окраєць хліба,
В голодні очі глянувши дітей,
Чи до останнього з війни чекати сина
В молитві на колінах ніч і день.

Бо найчастіше це не помічаєш
Який щасливий ти серед людей!
Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш,
Того що було, більше не вернеш!

Коли не зможеш пригорнутися до мами,
Відчути теплоту її долонь,
Не вчуєш раптом рідний голос батька,
Не запитаєш мудрості його.

Найгірше щоб образу затаїти,
Не встигнути промовити: -Пробач
Найбільший подарунок неба - жити
А ми самі вирішуємо як...

Чи вмієм справді цінувати Бога,
Що Сина Однородженого дав!?
Так небо близько не було ніколи
І благодать зливалась через край!

Я хочу більше, Боже відчувати,
Блаженство пропускати крізь Єство,
Щоб бачити в дрібницях те багатство
Яке мені даєш, не дасть ніхто?

Лілі Бойчук
@poamss_christian

4.7k 0 102 37

Християнські вірші

25 Sep, 07:27

3.5k 0 11 31

Християнські вірші

16 Sep, 13:29

@muzyka_virshi

Бувають висоти, бувають долини,
Буває, що слабну і віра тремтить,
Та навіть, тоді, у найважчі хвилини,
Я знаю, що поруч Господь мій стоїть.

Здається, кінець, програна битва,
Та ніжний чийсь голос говорить мені:
«Дитя, помолися, і щира молитва,
Дарує і радість, і силу тобі.»

Буває, що сум, ніби хвиля, охопить,
На серці тягар, немов камінь, лежить,
І я вже не я… Й посміхнутись не можу,
Так гірко в душі буває в цю мить.

І я просто плачу… Не знаю, як далі?
І сльози біжать по щоках в тишині,
Та раптом чийсь дотик ніжний й ласкавий,
І голос до болю знайомий мені.

«Дитя, не сумуй, а лише радій,
Дорога земна - це не вічна дорога,
За Мною іди по дорозі отій,
І ти ввійдеш в славу нетлінного Бога.»

І я замовкаю… І плач мій стихає,
Здається, що небо схилилось в цю мить,
Я тихо молюся… І Бог мій зціляє
Поранене серце, вже більш не болить.

Буває, що я… Падаю часто
І сил вже немає, щоб далі іти,
Як той подорожній, що десь у пустині,
Я прагну напитись живої води.

Коли мені важко буває, порою,
Ісус мій зі мною завжди, в кожну мить,
Він любить! Він милує! Він все прощає!
О, як же Я можу Його не любить?

Бувають висоти, вони не долини,
Тоді у душі моїй радість бренить,
І хочеться просто весь світ обійняти,
Любов, як вогонь, у серці горить.

Буває, стою просто вражена з того,
Що робить Господь у моєму житті,
Як дивно мені Він виходить на зустріч,
І як Він веде по дорозі земній.

Буває, так часто, я думаю: «Боже,
Пробач за невдячне серце моє,
Твоїх бо я милостей є недостойна,
А ти мене любиш! Так сильно, мене…»

Коли я молюся, схиляється небо,
Як плачу, Ісус мої сльози втирає,
А як знемагаю Він приходить до мене,
І сил додає і мене підіймає.

Бувають в житті і висоти й долини,
Та Божа любов є велика завжди,
Він поруч зі мною, Його я дитина,
З Ним впевнено йду до своєї мети.

Господь, Тобі слава, Тобі лиш Одному,
Я хочу завжди прославляти Тебе,
І дякувать щиро Тобі знову і знову
За те, що так сильно Ти любиш мене.
@poemss_christian

5.3k 0 135 1 65

Християнські вірші

16 Sep, 06:25

3.8k 0 0 25

Християнські вірші

12 Sep, 13:28

@muzyka_virshi

Хтось скаже: «доля... так було призначено»,
А хтось болюче вразить: «заслужив!», -
Коли болить не нас, ми рідко плачемо
І співчувати часом не спішим.

Коли душа у самоту загорнеться
І холодом враз в душу сум війне,
Блисне сльоза і стрімко вниз покотиться,
І щось у грудях гірко запече,

І там десь в глибині душі сховається
Нестерпна думка в пошуку причин.
Коли пекучий біль до нас торкається -
Себе, чомусь, судити не спішим.

Коли болить не нас, ми рідко плачемо,
І вирок свій виносимо часом,
Чомусь так легко долю інших важимо,
Коли ж до нас торкнеться біль, чи сум, -

На все тоді по іншому ми дивимось,
Як в чашу болю нам життя наллє , -
Так легко із чужим ми горем миримось,
Так важко горе прийняти своє.

Коли від болю, часом, серце томиться,
Випробування, мов важкий тягар,
Й здається, що от-от душа надломиться,
То співчуття тоді мов цінний дар.

Чиємусь горю може й не зарадимо,
Та біль душі лікують і слова,
А слова доброго усі ми, часом, прагнемо,
Та спрагло ждем краплиночку тепла.

А ви поплачте з тими, кому плачеться,
Візьміть тягар і навпіл розділіть.
Аби душі від горя не зламатися,
Ви біль її в молитві понесіть.

Як бережно душі треба торкатися,
Щоб не завдати їй ще більших ран.
Ви не спішіть в біді ближніх цуратися,
Бо ж треба буде співчуття і вам.

Як легко із чужим ми горем миримось,
Як важко горе прийняти своє, -
Тоді на все по іншому ми дивимось,
Як в чашу болю нам життя наллє.

Не поспішайте долю інших важити -
Нам із собою лад би навести,
Не завжди в силі в горі ми зарадити,
Та в силі іншим болю не нести.

Коли болить не нас, ми рідко плачемо,
Та той, хто знає розпачу ціну,
Чужу біду сприймає по-інакшому
Й несе її в молитві, як свою.

Хтось скаже: «доля Господом призначена»,
Хтось скаже: «покарання за гріхи».
Не поспішайте долю інших важити,
Спішіть тягар в молитві понести!
@poemss_christin

5k 0 116 1 43

Християнські вірші

12 Sep, 09:56

3.5k 0 1 28

Make Song Bot

ШАГ | поступай в Университет

TGStat Academy | Большой урок

Християнські вірші

Гео и язык канала

Категория

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

Християнські вірші

3 456

Популярное в канале

Язык сайта

Make Song Bot

ШАГ | поступай в Университет

TGStat Academy | Большой урок

Християнські вірші

Гео и язык канала

Категория

3 456

Популярное в канале