Пряма дія | Незалежна студентська профспілка

🎄Друзі, цей рік був для нас сповненим викликів, рішучості та важливих досягнень. Кінець року – це гарний привід згадати про свої досягнення та маленькі перемоги, особливо у такі важкі часи, коли зневіра та розчарування йдуть пліч-о-пліч із необхідністю діяти.

📣У цьому році Міністерство освіти й науки проявило свою «щедрість» на антисоціальні закони у сфері освіти, що стало поштовхом до активної роботи нашої кампанії «Проти зливання знань». В її рамках ми виступали проти реорганізації університетів, а також організували масові протести, щоб не допустити знищення Таврійського національного університету (ТНУ) і Української академії друкарства (УАД). Крім того, робоча група «Грант не гарант» працювала над запобіганням запровадженню скандальної антисоціальної реформи держфінансування освіти.

🏢У другій половині року ми зосередили увагу на покращенні умов у гуртожитках та навчальних корпусах. У НЛТУ завдяки зусиллям студентів та профспілки було зібрано колективну скаргу з 146 підписами та змушено адміністрацію розпочати ремонтні роботи. У НАУ, попри багаторічні проблеми з гуртожитками, вдалося домогтися початку ремонту душових кімнат. Акція протесту в ЛНУ проти затримок ремонту гуртожитків №2 і №3 завершилася отриманням звітів про чіткі строки виконання робіт. У НАОМА студенти подали колективну скаргу за покращення базових санітарних умов в гуртожитку і підвищення температуру у майстернях. Щиро сподіваємося на позитивну відповідь від керівництва університету в якості новорічного подарунку.

📕Водночас наше профспілкове життя було насиченим культурними й просвітницькими подіями. Ми видали та презентували ЗІН «Дій» у Києві, Одесі та Львові. Провели «Вільну школу», де обмінювалися ідеями та досвідом, а також започаткували кіноклуби на базі наших первинок у Києві та Львові. Окремо створили простір для відкритого діалогу і розвитку думок – книжковий клуб «Вільні читання».

👥Зростання кількості активістів посприяло необхідності вдосконалення структури профспілки. Під час другого З’їзду було розглянуто ключові питання організаційного розвитку. У рамках цієї роботи було створено новий відділ протидії дискримінації, який займається боротьбою з нерівністю, а також юридичний відділ, який надає правову підтримку учасникам.

🌐Цей рік відзначився й важливими міжнародними подіями. Ми брали участь у міжнародних самітах у Познані та Львові, обговорюючи виклики сучасного студентства і шукаючи рішення через обмін міжнародним досвідом.

🫂У цьому році ми організували яскравий фрі-маркет у Києві, а також із захопленням спостерігали, як наш TikTok зібрав свої перші 18 тисяч переглядів!

🫶Дякуємо кожному, хто підтримував нас цього року, долучався до наших ініціатив і надихав рухатися вперед. Попереду нас чекають нові виклики й не менш значні досягнення. Бажаємо вам у Новому році сил, натхнення й віри у власні можливості.

🎄З Новим Роком!

❗️СТУДЕНТСЬКІ ЗАВОРУШЕННЯ У СЕРБІЇ ПРОТИ ПРЕЗИДЕНТА

Нинішні студентські протести в Сербії, які можна вважати одними з найбільших за останні десятиліття в цій країні, почалися з блокади одного факультету в Белграді та поступово охопили більшість закладів по всій Сербії. Рушійною силою стали студенти, котрі власноруч організовували ці протести та яких також підтримали учні шкіл, вчителі, освітні профспілки, медіа та вразливі верстви населення.

Протести спричинила трагедія на залізничному вокзалі в місті Новий Сад 1 листопада, коли там обвалилася частина бетонного навісу, забравши життя 15 людей. Президент Александр Вучич закликав «суворо покарати» відповідальних за трагедію, проте нічого не було зроблено. Студенти покладають провину на корумповане керівництво, через яке родичі посадовців здійснювали замовлення на будівництво. Також вони вимагають, щоб відповідальність поніс сам Вучич.

Основним рупором протесту стали сербські студенти, які змогли самостійно організувати протести за підтримки учнів шкіл, вчителів, освітніх профспілок та медіаасоціацій. Уряд Сербії вирішив достроково завершити семестр у всіх початкових і середніх школах через «обставини, які впливають на якість і збереження навчального процесу, а також через інтерес і право учнів на освіту». Сам президент заявив, що його не хвилюють ці протести, та звинуватив студентів у тому, що вони йдуть на протести за гроші.

Попри запевнення влади Сербії про те, що вони виконали всі вимоги, і численні спроби довести це публікаціями документації щодо ремонтів та оголошенням про державні субсидії для допомоги молодим людям з покупкою житла, студенти відмовляються повертатися до простого студентського життя. Однієї з вимог до влади є повне розслідування відповідальності за обвалення навісу на залізничному вокзалі в Нові-Саді 1 листопада, яке обірвало життя стількох людей.

У своєму листі до міжнародного студентства, з яким ми закликаємо вас ознайомитися, сербські студенти наголошують, що наразі опозиція зі своїми підходами показала свою безпорадність, що змусило їх взяти справу у свої руки. Вони призупинили навчання, розпустили всі представницькі студентські органи, організували пленуми, висунули та затвердили вимоги, створили робочі групи та почали здійснювати тиск. Їм вдалося зайняти приміщення факультетів і перетворити їх на місця для свого повсякденного життя. Студенти змогли обладнати кухні, гуртожитки, аптеки, майстерні, кінотеатри та аудиторії для самоосвіти. Лише за три тижні майже всі університетські будівлі в Сербії стали осередками цілодобової політичної самоорганізації. Щодня до студентської боротьби приєднуються інші вразливі соціальні групи.

Така активна самоорганізація показує рішучість і завзятість сербських студентів та інших верств суспільства в боротьбі проти корумпованої верхівки влади, через яку сталась нещодавня жахлива трагедія. Нам варто повчитися з прикладу наших товаришів із Сербії, почавши теж цілеспрямовано боротися за втілення прямої демократії, справедливість і кращі умови навчання, адже саме ми, студенти — майбутнє світу.

Ми закликаємо солідаризуватися та розповсюджувати цей допис і лист сербських студентів, аби більше студентів дізналися про проблеми, котрі існують у світі, та про тих людей, які намагаються ці проблеми вирішити через пряму дію та взаємодопомогу.

Через ракетну атаку, здійснену російською армією сьогодні вранці, серйозно постраждав головний навчальний корпус Київського національного лінгвістичного університету: пошкоджено 105 звичайних вікон і 20 великих вікон у холах. Відновлення вимагатиме значних фінансових затрат.

Закликаємо підтримати студентів із Київського національного лінгвістичного університету гривнею, оскільки лише взаємодопомога та солідарність із постраждалими здатні впоратися з наслідками жорстокої агресії.

Реквізити:
ДКСУ в м. Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 02125289
Рахунок
UA868201720313221002301016438
Призначення: на відновлення КНЛУ

Фотографії взято звідси

Холод, тріщини й байдужість в Академії мистецтв та архітектури

Студенти Національної академії образотворчих мистецтв та архітектури стикаються з численними побутовими труднощами при навчанні. Основною проблемою є тепло: батареї не можуть достатньо обігріти просторі майстерні, а дерев'яні вікна сильно продуваються. Студенти використовують куплені власним коштом обігрівачі, проте більшість розеток або не працюють, або є небезпечними для використання.

Деякі майстерні мають проблеми зі стінами, стелею чи підлогою, які студентам та викладачам також доводиться вирішувати власними зусиллями і за власні гроші. Окремі майстерні взагалі знаходяться в підвалі – приміщенні, яке аж ніяк не пристосовано до навчання, зокрема через погане освітлення та старі вікна. Хоча в деяких коридорах зроблено ремонт, подекуди трапляються побиті стіни чи облізла стеля.

Крім цього, в корпусі вже семестр як відсутня їдальня: деякі студенти зізнаються, що їм простіше не їсти цілий день, аніж на перерві бігти до супермаркету за дорогим перекусом.

Окремо варто обговорити стан гуртожитку, в якому постійно трапляються нові проблеми. Температура занизька попри високі комунальні тарифи, гаряча вода часто відсутня (а певний період не було навіть холодної!), засилля тарганів, окремі кімнати потребують ремонту і заміни старих вікон та багато іншого. Тим часом адміністрація встановлює в гуртожитку камери та турнікети, що можна обґрунтувати хіба що посиленням контролю над мешканцями. Студенти дізнаються про все постфактум, без обговорення чи попередження.

Разом з небайдужими жителями гуртожитками ми вже подали скаргу щодо низьких температур та перебоїв у водопостачанні, а тому чекаємо дій від адміністрації.

Для творчого зростання митців необхідні якісні та теплі майстерні, а для добробуту студентів, що живуть в гуртожитку – дотримання базових температурних та гігієнічних норм. Вкотре закликаємо студентство та громадськість до боротьби за гідні умови навчання!

"ТИСЯЧА ЗЕЛЕНСЬКОГО" ТА СТУДЕНТСТВО

Мільйони українців скористалися програмою "Зимової підтримки" від держави, отримавши тисячу гривень. Серед них, безперечно, є чимало студентів, адже молодь часто опиняється у фінансово вразливому становищі. Ця ініціатива викликала різні емоції: від вдячності до скепсису.

Згідно з офіційними даними, більшість отримувачів витратили цю тисячу на оплату комунальних послуг або мобільного зв’язку — тобто на базові потреби. Для студентів це ще один показник реалій, у яких вони живуть: відсутність "подушки безпеки", необхідність виживати в умовах обмеженого бюджету та часто низькооплачуваної роботи.

Українське студентство сьогодні — це не "середній клас" чи "підприємці майбутнього", як іноді люблять їх позиціонувати чиновники з МОН. Це молоді люди, які нерідко змушені вибирати між базовими потребами, такими як житло, харчування та засоби комунікації. Вартість оренди житла у великих містах, неналежні умови в багатьох гуртожитках і відсутність належної підтримки від держави лише посилюють їхню залежність від зовнішньої допомоги.

У таких умовах зовсім не дивно, що багато молоді прагнуть покинути країну при першій нагоді. Еміграція стає способом знайти стабільність та гідний рівень життя, який вдома залишається лише мрією.

Окремо варто згадати й критичні зауваження до самої програми "тисячі Зеленського". Зокрема, порушення банківської таємниці, невибірковість отримувачів та одноразовий характер допомоги викликають справедливі сумніви щодо її ефективності. Ми підтримуємо цю критику й наголошуємо: курс на відбудову країни не повинен зводитися до одноразових виплат. Необхідна систематична робота, коли кошти направляються централізовано на фінансування конкретних соціальних ініціатив, наприклад, на ремонт студентських гуртожитків.

Державі потрібна правильна стратегія відбудови, яка забезпечить молоді гідні умови для навчання й життя, а не лише пожертвування для тимчасового полегшення їхнього становища, бо без молоді майбутнє країни стає примарним.

🥊 7-8 грудня у Києві пройде 2-денний курс із
самооборони для жінок за методикою WenDo, що організовує наша членкиня

Разом з тренеркою Наталією Омельчук відпрацюємо вправи на звільнення, відбиття руками і ногами, а також навчимось відстоювати кордони та
захищатись голосом.

❓ Коли: 7 і 8 грудня з 13:00 до 19:00

📫 Вхід лише за попередньою реєстрацією.

Вхід за вільний донат.
Кількість місць обмежена!

Підсумки Студентського фрі-маркету

Минулого тижня "Пряма дія" організувала фрі-маркет з метою зробити цьогорічну зиму менш страшною для українських студентів. Подія об'єднала десятки молодих людей, що прийшли поділитися теплом — у буквальному сенсі. Хтось приніс зайві светри й шарфи, хтось — кишенькові грілки, а хтось — якийсь перекус чи книжку, які стануть у пригоді в темний, смутний вечір. Залишені речі пішли служити біженцям до Добропілля, а грілки зігрівати безпритульних людей до Одеси.

Крім обміну теплими речами, на фрі-маркеті ми обговорювали проблеми в університетах і досвід незалежних профспілок у боротьбі за кращі умови навчання. Усі жваво ділились своїми негараздами: про непрацюючі ліфти у гуртожитках Львівської політехніки, про примушення адміністрацій робити ремонт за свій рахунок у коледжі КНУКТ, про корупцію в КПІ та дурні заборони носити шорти студенткам в КФКАБУ. Ми аналізували досвід захоплень гуртожитку у Познані та корпусу в Києві, власний досвід боротьби за ремонт вікон у Львівській політехніці, надихались сміливістю студентки зі Шахтарську, яка розкрила очі на зловживання адміністрації свого коледжу.

Цей день був наповнений не лише речами та обговоренням негараздів, а й теплими історіями, сміхом і бажанням діяти разом. Соціальна несправедливість, недбалість чиновників та руйнівні наслідки комерціалізації — це виклики, які стоять перед студентами та які вимагають створення середовищ, які будуть незалежними від ректорів, здатних йти на конфлікт, і де можна буде обмінюватися досвідом і розвивати солідарність задля капітального ремонту Університету. Такою була відповіддю учасниць та учасників дискусії на питання "Для чого потрібна студентам незалежна профспілка?".

Хочемо подякувати кожному, хто приніс речі, допоміг з організацією чи просто завітав. Якщо ви ще не брали участь у фрі-маркетах — спробуйте самі організувати такий всебічно корисний і радісний івент у своєму гуртожитку, університеті чи районі.

Ділімося не лише речами, а й турботою одне про одного!

Долучитись до Прямої дії!
Звернутись за юридичною допомогою
Звернутись через дискримінацію

Капітал у вищій освіті: лабки за гроші

Ні для кого не секрет, що «академічна недоброчесність» – поширене явище в університеті. Про виконання студентських робіт за гроші пишуть відкрито у студентських чатах, вважаючи такий підхід справедливим. А хтось навпаки з ненавистю згадує «лінивих» студентів. У цій публікації спробуємо розібратись: що є причиною масового використання платних послуг у освіті замість самостійного вивчення?

Фраза «Студенти ліниві» – перше, що спливає в розмові про «академічну недоброчесність». Водночас ми бачимо велику залученість студентів до ринку праці: за даними Cedos станом на 2016 рік щонайменше третина студентів працює, а згідно з держстатом цей показник складає 24-27% у різні роки. В Європі показник зайнятості серед студентів складає 23% в середньому.

Разом з тим кількість аудиторних занять складає від 20 до 30 годин на тиждень. До цього також додається необхідність займатись самостійно, що потребує від 26 до 40 годин на тиждень залежно від навчальної програми. Тобто, щонайменше 50 годин на тиждень повинно йти для навчання, аби вдало складати сесію. Врахувавши, що та четверта частина студентів, котра працює по 8 годин на день, повинна долучити до свого робочого часу ще навчання, то отримуємо 90 годин на тиждень. Отже студент-працівник повинен працювати щонайменше 12 годин в день, щоб складати сесію та працювати на роботі. Важливо також зазначити, що не обов’язково йти на роботу, щоб відчувати навантаження, адже студентське життя охоплює ще й приготування їжі, прибирання, доїзд до університету та інші справи.

Очевидно, що такого режиму ніхто не витримує й місяць, після чого починаються пропуски занять, списування та інші прояви «академічної недоброчесності», зокрема замовлення готових робіт. Один з продавців таких послуг каже: «Тут як з наркотиками, людина один раз купує і замовляє протягом семестру, а то й більше». Логіка такої поведінки досить проста, бо коли ходиш на роботу, то з’являються кошти, щоб покрити вартість тих курсових і лабораторних, котрі ти пропустив. Таким чином і закріплюється схема, де студент працює, а освітня система живе без його участі. Багато потенційних науковців, інженерів, філософів і митців перетворюються на низькокваліфікованих працівників: вантажників, офіціантів, кухарів, продавців.

Ні для кого не секрет, що існують цілі фірми з сайтами, які розробляють на замовлення курсові, дипломні та інші види робіт, навіть дисертації. Згідно з даними трьох найбільших таких фірм у середньому в рік у них відбувається приблизно 43 тисячі замовлень, а отже, враховуючи середню вартість таких робіт, десятки мільйонів гривень щороку витрачаються для відтворення тієї частини вищої освіти, в якій немає навчання.

Здавалося б, ситуація катастрофічна і студентство необхідно рятувати: зменшувати навантаження, збільшувати стипендії та бюджетні місця, надавати гранти без умов, будувати гуртожитки, щоб не приходилось платити за оренду. Натомість неоліберальне мислення заступника міністра освіти Винницького діє інакше: при розповіді про свою доньку, котра працює офіціантом і навчається в Могилянці, він каже: «Факт у тому, що вона працює, і для неї принциповим є, що вона має доплачувати, вона хоче брати відповідальність за свою освіту. І це правильно. Це так само як і я виростав: я теж заробляв для того, щоб здобувати вищу освіту».

Хибно звинувачувати студентів в «академічній недоброчесності», коли умови студентського життя змушують йти на роботу. А оскільки наше міністерство цього не розуміє, то залишається лише одне: боротися за доступ до знань!