Чи не є сучасна система освіти найбільшим шахрайством у світі? Про це на сторінках El Pais розмірковує Moises Naim – журналіст, який вважається одним із видатних інтелектуалів світу.
Сьогодні відсоток дітей, які ходять до школи, і кількість років, які вони проводять там, є найбільшими за всю історію людства. Щодня 1,5 мільярда учнів йдуть до шкіл та університетів, де дорослі намагаються навчати їх. Усе це коштує 5% світового ВВП.
Утім, часто ці титанічні зусилля є сміхотворно малоефективними – кількість років навчання не переростає в якість здобутих знань.
Так, 75% третьокласників у Кенії, Танзанії та Уганді не можуть прочитати елементарні фрази на кшталт «Ім’я собаки – Цуценя». У сільській місцевості Індії 50% п’ятикласників не вміють віднімати двозначні числа, наприклад, 46 – 17.
Профанаційність багатьох вітчизняних дипломів про вищу освіту кожен з читачів може побачити чи не щоденно. Аналізуючи нещодавній звіт Світового банку «The World Development Report 2018 – LEARNING to Realize Education’s Promise», автор розмірковує над тим, що потрібно зробити, щоб вибратися із цієї ями.
На його думку, потрібно почати з оцінки. З політичних міркувань багато країн не бажають прозорості оцінок своїх учнів та викладачів. І якщо лідери нації та громадськість не знають, які освітні стратегії працюють і які ні, то прогрес залишається ілюзорним.
Другою метою має стати підвищення якості навчання. Звісно, політично вигідно оголосити про те, що високий відсоток молодих людей у країні відвідує школу, але це не має сенсу, якщо більшість із них не вчиться. Нарешті, потрібно підняти соціальний та професійний статус викладачів за рахунок оплати праці та використовувати в навчанні сучасні педагогічні технології.
Можливо, найважливішим є усвідомлення того, що країни з низьким рівнем доходу не приречені мати неграмотних дітей. У 1950 році Південна Корея була країною, спустошеною війною, і мала дуже високий рівень неписьменності. Але за 25 років країна змогла створити систему освіти, яка випускає найкращих студентів у світі.
У період з 1955 по 1975 рік В'єтнам також зазнав страшного конфлікту. Сьогодні їхні п'ятнадцятирічні студенти мають таку саму академічну успішність, що і студенти в Німеччині. Це можна зробити. Де є воля, є спосіб.
Стаття Education: The world’s biggest scam? - https://goo.gl/71fW5G
The World Development Report 2018 - https://goo.gl/CeQKBA
Сьогодні відсоток дітей, які ходять до школи, і кількість років, які вони проводять там, є найбільшими за всю історію людства. Щодня 1,5 мільярда учнів йдуть до шкіл та університетів, де дорослі намагаються навчати їх. Усе це коштує 5% світового ВВП.
Утім, часто ці титанічні зусилля є сміхотворно малоефективними – кількість років навчання не переростає в якість здобутих знань.
Так, 75% третьокласників у Кенії, Танзанії та Уганді не можуть прочитати елементарні фрази на кшталт «Ім’я собаки – Цуценя». У сільській місцевості Індії 50% п’ятикласників не вміють віднімати двозначні числа, наприклад, 46 – 17.
Профанаційність багатьох вітчизняних дипломів про вищу освіту кожен з читачів може побачити чи не щоденно. Аналізуючи нещодавній звіт Світового банку «The World Development Report 2018 – LEARNING to Realize Education’s Promise», автор розмірковує над тим, що потрібно зробити, щоб вибратися із цієї ями.
На його думку, потрібно почати з оцінки. З політичних міркувань багато країн не бажають прозорості оцінок своїх учнів та викладачів. І якщо лідери нації та громадськість не знають, які освітні стратегії працюють і які ні, то прогрес залишається ілюзорним.
Другою метою має стати підвищення якості навчання. Звісно, політично вигідно оголосити про те, що високий відсоток молодих людей у країні відвідує школу, але це не має сенсу, якщо більшість із них не вчиться. Нарешті, потрібно підняти соціальний та професійний статус викладачів за рахунок оплати праці та використовувати в навчанні сучасні педагогічні технології.
Можливо, найважливішим є усвідомлення того, що країни з низьким рівнем доходу не приречені мати неграмотних дітей. У 1950 році Південна Корея була країною, спустошеною війною, і мала дуже високий рівень неписьменності. Але за 25 років країна змогла створити систему освіти, яка випускає найкращих студентів у світі.
У період з 1955 по 1975 рік В'єтнам також зазнав страшного конфлікту. Сьогодні їхні п'ятнадцятирічні студенти мають таку саму академічну успішність, що і студенти в Німеччині. Це можна зробити. Де є воля, є спосіб.
Стаття Education: The world’s biggest scam? - https://goo.gl/71fW5G
The World Development Report 2018 - https://goo.gl/CeQKBA