Проня та Солоха, про скадовських зрадників.

Продовжимо про освіту.
У радянських школах дуже суворо ставилися до вивчення творчості та біографії багатьох діячів. Так, більшість видатних письменників та митців просто не потрапили до навчальних програм. Річ у тім, що тоді вони не відповідали радянським ідеологічним критеріям, оскільки їх творчість так чи інакше не збігалася з “правильним” уявленням світу.
Деякі з цих митців стали популярними лише після розпаду СРСР. Приклади заборонених авторів: Ахматова, Цвєтаєва, Пастернак, Мандельштам, Гумільов.
А що зробили з українськими літературними геніями? Та її просто знищили…
Справедливо кажуть, що в ті часи був підрубаний генетичний корінь нації. «Розстріляне відродження» — це літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х років, яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом.
3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох у Карелії розстріляли в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення, серед них українські письменники та митці, науковці. Це Микола Куліш, Лесь Курбас, Павло Филипович, Валер'ян Підмогильний, Олекса Слісаренко, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, та інші.
За період 1937-1938 років 130 українських письменників було розстріляно, 11 – вчинили самогубство, 119 було заслано в табори…