Психологічна підтримка

​Що таке РДУГ: розвінчуємо міфи

РДУГ – розлад дефіциту уваги та гіперактивності. Він оточений безліччю міфів і стереотипів, що спотворюють суть проблеми та стигматизують людей із цим діагнозом. 

Що ж потрібно знати про РДУГ:

🔸 РДУГ – це не відсутність дисципліни, не питання волі чи виховання, а нейробіологічний розлад, пов'язаний із порушенням функцій мозку. Тому некоректно говорити про те, що причиною РДУГ є неправильні методи виховання. Просто діти із цим розладом потребують особливих підходів.

🔸 На РДУГ страждають не тільки діти – розлад також може зберігатися в дорослому віці, хоча й симптоми проявляються інакше, але все ж є труднощі з концентрацією та імпульсивність. До речі, за допомогою спеціальних методик і рекомендацій можна навчитися концентруватися на завданнях і доводити справи до кінця.

🔸 При РДУГ гіперактивність – лише один із проявів, проте не єдиний. Люди, що страждають на розлад, мають труднощі також із концентрацією, плануванням і контролем імпульсів.

🔸 Гаджети не викликають РДУГ. Вони можуть погіршувати симптоми, проте не є причиною розладу.

Важливо пам'ятати, що попри всі труднощі, існують ефективні методи, які дозволяють жити якісне життя із РДУГ.

Полегшити симптоми розладу допоможуть: 

🔸 Медикаментозна терапія. Спеціальні ліки допомагають збалансувати нейромедіатори в мозку і зменшити симптоми (гіперактивність, імпульсивність та неуважність).

🔸 Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає навчитися управляти емоціями, краще комунікувати в соціумі, а також поліпшує навички планування та організації.

🔸 Компенсаторні стратегії. Спеціальні техніки та прийоми – використання таймерів, організація робочого простору, ведення щоденника – допомагають компенсувати пов'язані із РДУГ труднощі.

🔸 Освітні програми. Спеціалізований підхід у навчанні допомагає дітям і дорослим із РДУГ краще розуміти свій стан, розвивати навички саморегуляції та адаптуватися до навчання або роботи.

🔸 Підтримка оточення. Надважливо, щоб людей із РДУГ розуміли та підтримували родичі, друзі й колеги.

Пам'ятайте: досягнення цілей та повноцінне життя при РДУГ – реальність. Головне – якомога раніше звернутися до спеціаліста і отримати належну підтримку.

​Кохати до розчинення

Ми часто чуємо про всепоглинальну силу кохання, про бажання бути завжди разом зі своєю другою половинкою. Це прекрасне почуття, але… Де насправді межа між здоровою прихильністю і повним розчиненням у партнері?

Розчинення в партнері відбувається, коли:

🔸Втрачається інтерес до власних захоплень. Ви віддаєте перевагу його хобі та друзям, навіть якщо вони вам не до вподоби.

🔸Пригнічуються власні бажання і потреби. Ви боїтеся образити партнера, висловити свою думку або відстояти свої кордони.

🔸Забуваєте про себе. Втрачаєте свою індивідуальність, намагаючись відповідати його очікуванням.

🔸Проводите весь вільний час разом. Відмовляєтеся від зустрічей зі своїми давніми друзями, знайомими, родиною, нехтуючи власними справами.

Чим це може обернутися?

✅ Втратою себе. Людина перетворюється на тінь свого партнера, втрачаючи власну ідентичність.
✅ Вигоранням. Постійне пристосування до чужих потреб виснажує емоційно і фізично.
✅ Залежністю від його уваги та схвалення, страхом можливої самотності.
✅ Конфліктами. Пригнічені емоції й невисловлені претензії рано чи пізно вибухнуть.

Що робити?

🔸Пам'ятайте про себе. Ви окрема особистість зі своїми інтересами, бажаннями та потребами. І саме такою вас покохали!

🔸Не бійтеся говорити про свої почуття. Відкрита комунікація — основа будь-яких здорових стосунків.

🔸Залишайте час для себе. Займайтеся хобі, зустрічайтеся з друзями, розвивайтеся. Так ви завжди будете незалежною особистістю, яка цікава для оточення і передусім для себе.

🔸Ставте кордони. Не дозволяйте іншим людям використовувати вас, диктувати вам, як вам виглядати, чим займатися і яку думку висловлювати.

🔸Не бійтеся бути самотніми. Самотність — це не вирок, а можливість пізнати себе краще, а потім, якщо захочете, побудувати дійсно гармонійні стосунки.

Тож цінуйте себе, свої бажання й потреби — саме так ви зможете отримати стосунки, в яких кожен із партнерів буде щасливим і реалізованим. Пам'ятайте, ви гідні кохання, яке підтримує вашу особистість і допомагає вам не розчинитися, а розквітнути!

​Хто ти насправді? 10 типів характерів за Ненсі Мак-Вільямс

Американська психологиня Ненсі Мак-Вільямс у своїй фундаментальній праці "Психоаналітична діагностика" пропонує докладний огляд різних типів особистості. Вона підкреслює, що кожна людина унікальна, але часто ми можемо спостерігати певні повторювані патерни поведінки та емоційних реакцій. Ось огляд 10 типів характерів, які вона виділяє, з акцентом на контрасті між внутрішнім світом і зовнішнім проявом:

1. Антисоціальний
Зовнішній прояв. Холоднокровний, розважливий, готовий йти до мети за всяку ціну. Часто – успішна особистість на керівних позиціях, любить конкуренцію, колекціонує "трофеї".

Внутрішній світ. Відчуває порожнечу і відчуженість, не здатний на глибокі емоції або співпереживання.

2. Нарцисичний
Зовнішній прояв. Показує впевненість, потребує уваги й захоплення. Часто демонструє свої досягнення та успіхи.

Внутрішній світ. Відчуває невпевненість і страх бути неважливим, що призводить до постійного пошуку підтвердження своєї цінності.

3. Шизоїдний
Зовнішній прояв. Виглядає ексцентричним та відстороненим, може говорити все, що приходить на думку, й порушувати соціальні норми. Може здаватися байдужим до оточення.

Внутрішній світ. Глибокі емоції та фантазії, одночасно присутня потреба і страх близькості.

4. Параноїдальний
Зовнішній прояв. Часто підозрілий і недовірливий, може бути агресивним у захисті своїх інтересів.

Внутрішній світ. Постійно переживає страхи і тривоги щодо зради або обману з боку інших.

5. Депресивний
Зовнішній прояв. Делікатний альтруїст, неконфліктний та зручний, легко підлаштовується під плани інших, навіть на шкоду собі.

Внутрішній світ. Глибокі переживання смутку і безнадії, часто почувається жертвою обставин.

6. Мазохістичний
Зовнішній прояв. Схильний до самообвинувачення та жертвування своїми потребами заради інших. Часто вступає в руйнівні стосунки і ніби спеціально потрапляє в ситуації, що суперечать благополуччю.

Внутрішній світ. Відчуває глибокі почуття провини та незадоволення собою, часто шукає схвалення ззовні.

7. Обсесивно-компульсивний
Зовнішній прояв. Прагне порядку та контролю, може виглядати надмірно критичним або педантичним.

Внутрішній світ. Часто бореться з тривогами та сумнівами, його внутрішні стандарти можуть бути надто високими.

8. Істеричний
Зовнішній прояв. Сердешний, чарівний, артистичний, схожий на дитину, що не дорослішає. Може бути привабливим і харизматичним, але його стосунки часто нестабільні.

Внутрішній світ. Відчуває порожнечу і невпевненість у своїй цінності. Характеризується високою емоційністю, пошуком уваги та підтвердження власної значущості.

9. Маніакальний
Зовнішній прояв. Енергійний, активний, схильний до ризику, може виглядати надмірно оптимістичним. Вміє мотивувати, запалювати людей.

Внутрішній світ. Заперечення тривожних подій, знецінення важливих стосунків через страх розчарування. Його енергія може бути наслідком внутрішньої тривоги або нестабільності.

10. Межовий
Зовнішній прояв. Нестабільність у стосунках і самооцінці. Може мати сильні емоційні реакції на зовнішні події.

Внутрішній світ. Переживає глибокі внутрішні конфлікти. Може мати бурхливі стосунки, схильні до самоушкодження.

Важливо пам’ятати, що це лише загальний огляд, і кожна людина є унікальною комбінацією різних рис. Розуміння цих типів може допомогти нам краще розуміти себе та інших, але не слід використовувати їх як жорсткі ярлики.

​Чому вночі не дають спати погані думки і що з цим робити?

Нав'язливі негативні й тривожні думки вночі можуть стати справжньою проблемою, яка заважає жити повноцінно. Це дуже неприємно і виснажливо відчувати посеред ночі, коли навколо панує темрява і тиша, що ваш розум починає "прокручувати" різні негативні сценарії, які викликають тривогу або страх. Чому ж саме ніч часто є часом нав'язливих думок? А головне, як позбутися нічних тривог?


Причин виникнення поганих думок вночі може бути декілька: 

🔸 Активність лімбічної системи, яка відповідає за емоції, стає активнішою. Вночі мозок починає перебирати всі спогади, щоб упорядкувати їх. Зокрема лімбічна система починає діставати з нашої пам'яті неприємні моменти, намагаючись знайти причини цих переживань і підготуватися до можливих повторень. Це природний процес, який потрібний нам як біологічному виду для виживання, але в сучасному світі він призводить лише до  надмірної концентрації на негативі, посилюючи відчуття тривоги та безпорадності.

🔸 Накопичений стрес. Ми накопичуємо стрес протягом дня у своїй підсвідомості. Вночі, коли ніщо нас не відволікає, ці думки можуть спливати на поверхню. Від них нам стає тривожно. Процес зациклення на негативних думках чи переживаннях, коли люди вночі починають аналізувати свої дії, помилки або переживання з минулого, називається румінацією. 

🔸 Надмірна втома. Протягом дня ми витрачаємо багато сил на різні побутові справи, на роботу та спілкування з іншими людьми. До вечора наш мозок втомлюється, а отже,  стає менш стійким до негативу, йому все важче фільтрувати думки. Через це нам важче зупинити негативні переживання, тому часто зосереджуємося на них. 

🔸 Біологічні ритми. Вночі рівень гормону стресу – кортизолу – знижується, щоб ми могли розслабитись. Але водночас ми стаємо більш вразливими до тривожних думок.

🔸 Недостатній сон. Підвищити рівень тривожності може і неякісний сон. Коли ми не висипаємося, мозок стає більш чутливим до стресу та негативних думок. Причиною безсоння може бути надлишок споживання кофеїну або нездорове харчування.

🔸 Психічні розлади. Люди з тривожними розладами або депресією можуть частіше стикатися з нічними тривогами через їхню загальну чутливість до стресу та емоцій.


Як боротися з нічними тривогами?

🔸 Записуйте та аналізуйте свої думки. Перед сном складіть список того, про що ви думали, що хвилювало вас протягом дня. Після того, як записали, пообіцяйте собі повернутися до цих думок завтра. Це заспокоїть вас, адже ви не ігноруєте проблему, а лише відкладаєте розв’язання нетермінових проблем.

🔸 Покращуйте свій сон. Перед тим, як лягти ввечері в ліжко, займіться релаксацією: почитайте книжку під м’яким теплим світлом, прийміть теплу ванну, послухайте музику або помедитуйте. Регулярно робіть фізичні вправи, адже це допоможе знизити рівень стресу та покращити якість сну. Обмежте споживання кофеїну та алкоголю, адже вони підвищують рівень тривоги.

🔸 Практикуйте усвідомленість. Техніки усвідомленості можуть допомогти вам навчитися контролювати свої думки і зменшити їхній негативний вплив.

Коли ж не вдається впоратися із тривожними думками самостійно – зверніться до психотерапевта.

​Кіно як ліки: знайомимося з перевагами кінотерапії

Хто з нас не любить зануритися у світ улюбленого фільму? Виявляється, дивитися кіно – це не просто розвага, а й спосіб покращити емоційне здоров’я.


Чому кінотерапія працює

🔸 Емоційний резонанс. Переживаючи за героїв, ми проживаємо цілі спектри емоцій, від радості до печалі. Це допомагає нам краще розуміти себе і свої почуття. Коли ми бачимо, як персонажі справляються з труднощами, це може надихнути нас на подібні дії у власному житті.

🔸 Відволікання. Фільми – відмінний спосіб відволіктися від повсякденних турбот і дати мозку відпочити. ​​У світі, де стрес є невіддільною частиною життя, можливість втекти в інший вимір може стати справжнім порятунком.

🔸 Навчання. Кіно може стати джерелом натхнення, допомогти нам знайти нові ідеї та поглянути на життя під іншим кутом. Багато фільмів несуть глибокі уроки про стосунки, дружбу та особистісний розвиток.


Як використовувати кінотерапію:

🔸 Підбирайте фільми під настрій. Комедії знімають стрес, драми допомагають пропрацювати емоції, а мотиваційні історії заряджають енергією. Якщо вам важко виразити емоції, спробуйте поплакати разом із героями драми.

🔸 Обговорюйте. Діліться враженнями від перегляду з друзями або близькими. Це допоможе вам глибше проаналізувати свої почуття.

🔸 Знаходьте зв’язки. Досвід, отриманий з фільму, можна застосувати у вашому житті. Наприклад, коли герой чи героїня виходять із токсичних стосунків, змінюють кар’єру, країну проживання тощо. 


Кінотерапія може нашкодити:

🔸 Якщо ви використовуєте фільми як втечу від проблем, варто задуматися про більш конструктивні способи їх вирішення. Переглядати серіали “запоєм” – декілька годин підряд – не рекомендується, оскільки це може призвести до емоційного виснаження і посилити почуття самотності.

🔸 Фільми можуть спричинити посилення почуття безнадії – особливо під час депресії. У такому разі краще звернутися до фахівця.

Кінотерапія – це простий і доступний спосіб попіклуватися про своє ментальне здоров’я. Проте важливо підходити до цього свідомо і вибирати фільми, які відповідають вашим потребам. І тоді кіно стане потужним інструментом для самопізнання та розвитку особистості.

​Егоїзм – маска, що приховує брак любові до себе

Чи помічали ви, що люди, які демонструють явний егоїзм, часто справляють враження глибоко незадоволених? Здається, вони живуть із постійною потребою бути в центрі уваги та першими в усьому, а їхні дії ніби кричать: "Подивіться на мене!"

Але за цим яскравим фасадом нерідко ховається крихкість і біль. Егоїзм стає захисною маскою для тих, хто насправді не навчився любити й приймати себе.

Чому так відбувається?

🔸 Страх залишитися самотнім. Егоїст боїться, що без постійної уваги оточення перестане його цінувати, а отже, і любити. За кожною вимогою уваги криється побоювання бути покинутим.

🔸 Недостатня самооцінка. Люди з низькою самооцінкою часто намагаються довести свою значущість через зовнішні атрибути успіху. Вони прагнуть показати оточенню свою "цінність", хоча у глибині душі самі в неї не вірять.

🔸 Відсутність глибоких стосунків. Справжні близькі стосунки ґрунтуються на довірі та взаємоповазі. Егоїстичний підхід не дозволяє повноцінно піклуватися про потреби інших, а отже, такі люди не можуть відчути силу підтримки й довіри у взаєминах.

Здорова любов до себе vs егоїзм
Тонка межа між любов’ю до себе та егоїзмом часто викликає плутанину. Людина, яка щиро любить себе, не потребує постійного підтвердження ззовні: вона цінує себе такою, якою є, і будує міцні стосунки. Егоїстичні ж особи шукають схвалення, щоб підняти свою самооцінку, адже вони бояться бути собою, бояться власної недосконалості.

Як перейти від егоїзму до здорової любові до себе?

✅ Прийняти себе з усіма сильними та слабкими сторонами.
✅ Працювати над самооцінкою. Знайти способи цінувати власні досягнення і свій шлях, незалежно від думок інших.
✅ Навчитися висловлювати почуття відкрито, без страху осуду чи відторгнення.
✅ Розвивати стосунки, в яких є місце для підтримки, розуміння та взаємної допомоги.

Егоїзм – це не просто особливість характеру, це крик про потребу в любові, визнанні й підтримці. Справжня сила приходить, коли ми знімаємо цю маску і дозволяємо собі бути відкритими. Люблячи себе, ми відкриваємо серце й для любові до інших.

Не варто сприймати егоїзм як вирок чи ваду. Він лише вказує на те, що людині потрібна допомога, зокрема психолога. Розуміння себе – це перший крок до повноцінного життя і гармонійних взаємин з іншими.

​Самодостатність – шлях до щастя чи ізоляції?

Самодостатність – це здатність людини відчувати себе повноцінною та щасливою, незалежно від зовнішніх обставин і думки інших. Це вміння знаходити задоволення у власній компанії. Проте:

Самодостатність ≠ самотність. Самодостатня людина цінує стосунки, але не залежить від них емоційно.

Самодостатність ≠ досконалість. Немає ідеальних людей. Самодостатність – це постійний процес саморозвитку.

Самодостатність ≠ відмова від допомоги. Просити про допомогу – це ознака сили, а не слабкості.

Самодостатні люди здатні будувати міцніші та здоровіші стосунки, оскільки вони не шукають у партнері заповнення власної порожнечі. Вони вносять у стосунки свою індивідуальність та повагу до особистих кордонів партнера.

У сучасному світі, де соціальні мережі та зовнішні фактори постійно впливають на наш настрій, думки, вибір, життя, самодостатність стає важливим аспектом психологічного благополуччя.

Як розвинути самодостатність?

✅ Працюйте над самооцінкою. Приймайте себе з усіма своїми недоліками. Вірте у свої сили та можливості.

✅ Визначте свої цінності. Чітке розуміння того, що для вас важливо, допоможе приймати зважені рішення.
Розвивайте нові навички. Вчіться чомусь новому, виходьте зі своєї зони комфорту.

✅ Дбайте про своє фізичне та психічне здоров’я. Регулярні фізичні навантаження, збалансоване харчування та достатній сон – запорука гарного самопочуття.

✅ Практикуйте вдячність. Зосереджуйтеся на позитивних аспектах свого життя.

✅ Спілкуйтеся з позитивними людьми. Оточіть себе людьми, які підтримують вас та мотивують досягати успіхів.

Самодостатність – це не кінцева мета, а постійний процес самопізнання та саморозвитку. Це шлях до щастя, свободи й впевненості в собі. Головне – не боятися експериментувати, шукати себе і рухатися вперед!

​Як перестати боятися щастя?

Не всі люди вміють радіти щастю на 100%. Багато хто весь час перебуває в очікуванні неприємного сюрпризу від життя, навіть якщо все в житті складається добре. Чому так відбувається?

Одна з причин — переконання, що за все доводиться платити. Можливо, хтось із близьких людини відмовився від своїх мрій заради інших: наприклад, мама покинула улюблену справу заради збереження сім’ї. Тут важливо для себе зрозуміти, що кожен із нас живе своїм життям, а тому не обов'язково повторювати чужий досвід.

Інша причина — віра в те, що у світі існує баланс добра і зла. Людина переконана, що не може бути добре постійно: якщо зараз я радію, то скоро обов’язково буду плакати. Це як коливання маятника: після підйому завжди йде падіння.

Усі ці переконання можуть суттєво заважати особистісному розвитку та здатності насолоджуватися життям. Але, на щастя, все можна змінити.

Як позбутися цих переконань?

🔸 Перший крок до зміни обмежувальних переконань — усвідомлення їхньої наявності. Запитайте себе, які думки виникають, коли ви відчуваєте щастя. Озвучте свої страхи або сумніви щодо того, чому вважаєте, що щастя не триватиме довго.

🔸 Далі важливо проаналізувати таке:
— Звідки беруться ваші обмежувальні переконання?
— Чи є в них підстави в реальному житті?
Ймовірніше, ваші думки не відповідають дійсності — це лише ваші страхи та упередження.

🔸 Спробуйте замінити негативні переконання на позитивні. Створіть нові афірмації, які підтримують вашу позитивну установку. Наприклад, нагадуйте собі, що заслуговуєте на щастя без жодних умов.

🔸 Регулярна практика вдячності допомагає зосередитися на позитивних аспектах життя. Щодня записуйте три речі, за які ви вдячні. Це допоможе вам змінити фокус із негативу на позитив.

🔸 Не бійтеся звертатися по допомогу. Поговоріть зі своїми близькими, друзями або психотерапевтом про те, що вас турбує. Пам’ятайте, що найбезпечніший спосіб — звернутися до фахівця з ментального здоров’я, який допоможе проаналізувати ваші думки й почуття та зрештою подолати тривоги.

Запасіться терпінням: щоб навчитися бути щасливим, потрібен час. І нагадуйте собі щодня: ви варті того, щоб насолоджуватися життям на повну!

​Відпусти!

Внутрішня свобода — це відчуття, коли ви можете приймати власні рішення і жити так, як вам хочеться.

Це не стільки про зовнішні фактори, скільки про відсутність внутрішніх обмежень, які ми часто створюємо самі для себе.

Щоб відчути справжню свободу, іноді потрібно просто "відпустити". Легко сказати, але хоча б для початку погляньмо, що саме може стримувати нас на шляху до щастя.

1. Контроль
Ми часто намагаємося контролювати все навколо: думки інших, обставини, навіть майбутнє. Але є речі, які не піддаються нашому впливу. Важливо навчитися приймати ситуацію такою, якою вона є.

2. Очікування схвалення
Бажання вразити всіх може стати тягарем. Замість того, щоб жити для інших, спробуйте зосередитися на власних потребах і бажаннях. Ваше життя — це ваш вибір.

3. Пошук пояснень
Намагання знайти логічне обґрунтування для всього може призвести до нескінченних роздумів і сумнівів. Іноді важливо просто дозволити собі відчувати, не намагаючись усе пояснити.

4. Страх помилок
Страх зробити помилку чи не досягти досконалості може заважати нам діяти. Пам’ятайте: помилки — це частина навчання і розвитку. Вони роблять нас сильнішими.

5. Переконання інших
Постійні спроби довести свою правоту можуть виснажувати. Ваша цінність не визначається думкою інших людей. Важливо залишатися вірним собі.

6. Фокус на досягненнях
Часто ми вважаємо, що можемо бути щасливими лише після досягнення певних цілей. Але щастя — це не лише результат, це також процес і стан душі. Навчіться цінувати моменти тут і зараз.

Відпустити — це не означає відмовитися від своїх цілей чи мрій. Це означає звільнитися від тягаря, який заважає рухатися вперед із легкістю та впевненістю. Пам’ятайте: справжня свобода починається з вас!

​Гроші: відверта розмова про фінанси в парі

Фінансові питання часто стають причиною непорозумінь і конфліктів у парах. Говорити про гроші з партнером може бути складно, але необхідно для здорових стосунків. Інакше різні погляди на витрати, раптові зміни в доходах та інші фактори можуть погіршити ваші взаємини.


З якими фінансовими викликами можуть зіштовхнутися пари:

Різні фінансові пріоритети.
Один партнер може бути більш економним, а інший – схильним до спонтанних витрат.

Неоднозначні фінансові звички. Наші звички формуються під впливом сімей, в яких ми виросли. Іноді ці звички можуть суперечити одна одній.

Непередбачувані зміни. Зміна роботи, втрата доходу або несподівані витрати можуть серйозно вплинути на сімейний бюджет, і як наслідок – на взаємини у парі.

З чого розпочати продуктивну розмову про фінанси: 5 порад

🔸 Визначте ваші фінансові цінності. Поговоріть про те, що для кожного з вас означають гроші? Як ваші батьки ставилися до грошей? Які уроки ви винесли з дитинства?

🔸 Озвучте свої фінансові цілі. Чи плануєте ви купити квартиру, подорожувати або заощаджувати на пенсію? Ви повинні знати погляди на фінанси вашого партнера, а він – ваші. Це допоможе знайти компроміс.

🔸 Обговоріть спільний бюджет. Визначте, які витрати є пріоритетними та як ви можете разом досягти фінансових цілей. Шукайте спільні рішення: разом плануйте витрати, створіть спільний рахунок або визначте фінансові обов'язки кожного з вас.

🔸 Складіть спільний фінансовий план. Оцініть ваші доходи, витрати та борги. Визначте, як ви будете розподіляти кошти. Обов’язково регулярно переглядайте ваш фінансовий план: можливо, він потребує коригування, адже життя змінюється.

🔸 Будьте щирими один з одним, коли ділитеся своїми думками та почуттями щодо грошей. Не варто розмовляти про гроші під час сварки або у стресовій ситуації: оберіть для цього правильні час і місце. Розкажіть про свої страхи, очікування та досвід. Чесність допоможе створити атмосферу довіри та взаєморозуміння. Не завжди легко знайти ідеальне рішення, і взаємних поступок навряд чи вдасться уникнути. Тому будьте готові до компромісів.

Пам’ятайте: гроші – це лише інструмент, який допомагає нам досягати наших цілей. Головне – зберегти довіру і взаєморозуміння у відносинах.

​Як творчість може змінити наше життя?

Творчість присутня в кожному аспекті нашого життя. Це не просто вміння малювати чи писати вірші, це і обрати незвичний шлях на роботу, приготувати нову страву чи просто помріяти про майбутнє. Кожен із нас потребує проявляти спонтанність і творчо осмислювати навколишній світ. Творчість — це шлях до нових ідей та самовираження.

Спосіб перетворення енергії

Іноді виникає бажання вчинити щось, що може здаватися неправильним. Ми стримуємо свої пориви, проте внутрішнє напруження нікуди не зникає. Перетворіть цю енергію на щось корисне: випишіть свої переживання в оповідання – комічне чи ліричне, помалюйте, задекоруйте свою оселю тощо. Так працює сублімація — механізм психіки, який дозволяє нам долати внутрішнє напруження через перенаправлення енергії на творчу діяльність.

Втеча у світ фантазій

Зараз ми живемо у світі невизначеності, і не кожен може із цим справлятися. Декому важливо мати можливість зануритися у власний світ, де безпечно і все підпорядковано їхнім правилам. Це дозволяє знизити рівень стресу, адже втеча у світ фантазій дозволяє забути про проблеми і тривоги. Це додаткове джерело позитивних емоцій та енергії.

Гра для дорослих

Культурний досвід людини починається із гри, стверджував британський психоаналітик Дональд Віннікотт. Ба більше, здатність творчо осмислювати світ — це ознака здорової особистості. Діти грають завдяки своїй свободі від обмежень дорослого життя. Дорослим теж притаманно грати в ігри. Проте для дорослих гра полягає в умінні створювати щось своє та взаємодіяти з навколишнім світом.

Перешкоди на шляху до творчості

Людина прагне ділитися досягненнями з іншими, щоб відчути свою цінність. Але страх залишитися непоміченим часто заважає цьому. Ускладнити ситуацію може внутрішній критик, через що виникає фрустрація та відчуття безсилля. Проте є шанс побороти це.

Якщо ви відчуваєте нудьгу або емоційний вакуум — це сигнал про те, що у вашому житті бракує спонтанності, а отже, немає натхнення для творчості. Маємо декілька порад, які допоможуть розкрити ваш творчий потенціал:

🔸 Приділяйте час творчості. Нехай це будуть кілька хвилин на день або кілька годин на тиждень — головне, щоб це було регулярно.
🔸 Не бійтеся помилятися. Помилки — це не привід зупинятися, а можливість для зростання.
🔸 Надихайтеся. Читайте книги, дивіться фільми, відвідуйте музеї, спілкуйтеся із творчими людьми.
🔸 Спробуйте щось нове. Виходьте за межі своєї комфортної зони.

Роль психотерапії у творчому процесі

Завдання психотерапевта полягає в тому, щоб допомогти вам повернутися до гри на символічному рівні. Це може означати новий погляд на ситуацію або відновлення здатності захоплюватися життям та пізнавати його в усій красі.

​Доросла з пелюшок, або Синдром старшої сестри

У кожній родині важливо дотримуватися здорової ієрархії, де батьки виконують роль опікунів, а діти мають можливість залишатися дітьми. Але буває, що батьки накладають на дитину надмірну відповідальність за побут чи виховання молодших дітей, що призводить до появи так званого “синдрому старшої сестри”.

Дуже часто можна зустріти, що старші діти у великих родинах змушені виконувати частину обов’язків дорослих. Деякі батьки можуть уникати відповідальності або свідомо перекладати її на старших дітей, особливо після народження молодших братів чи сестер. Залежність, хвороба чи інші труднощі одного з батьків також можуть зрушити баланс сімейної ієрархії. Діти починають виконувати роль моральної підтримки для дорослих.

Старші діти нерідко стикаються з більшими вимогами та відчувають несправедливе ставлення, що ще більше посилює їхній обов’язок “бути прикладом”. Усе це з часом провокує у дитини:

🔸Гіпервідповідальність
🔸Зниження самооцінки
🔸Нехтування власними потребами
🔸Надмірну самостійність
🔸Страх перед створенням власної родини

Як відновити баланс?

1. Відновлення здорової ієрархії. Батькам важливо нагадати собі про свою відповідальність за виховання та побут. Розподіл обов’язків має бути справедливим і не перевищувати можливостей дітей.

2. Формування стосунків на домовленостях. Діти мають право відмовлятися від завдань, що виходять за межі їхніх сил. Завдання дорослих — підтримувати й допомагати.

3. Перегляд відповідальностей. Якщо старша дитина виконує надто багато обов’язків, варто повернути частину цих завдань батькам або розподілити їх між іншими членами сім’ї.

4. Психологічна підтримка. Важливо навчити дитину висловлювати свої емоції та говорити “ні” без страху бути відкинутою. У деяких випадках може бути корисною консультація із психологом.

✅ Дорослим завжди варто усвідомлювати, що діти не повинні заміняти собою батьків і не зобов’язані бути ідеальними.

​Інфантильна позиція: що це і як її подолати

Коли дорослі люди поводяться по-дитячому, уникають відповідальності та відмовляються шукати розв’язання власних проблем, це говорить про їхню інфантильну позицію. Наслідки можуть бути досить серйозні, адже цей психологічний стан заважає особистісному розвитку та щасливому життю.

Основні ознаки інфантильної позиції:

🔸 Постійне жалібне ставлення до себе: людина завжди скаржиться, але реального прагнення змінити ситуацію немає.

🔸 Ігнорування проблеми, навіть коли все йде погано. А щоб привернути до себе увагу ображається демонстративно.

🔸 Небажання розв’язувати власні проблеми: чекає, поки це за неї зроблять інші.

🔸 Віра в те, що світ повинен бути справедливим і всі біди виникають через інших.

🔸 Вимога, щоб все відбувалося тільки за твоїми правилами.

🔸 Несприйняття критики та невміння приймати конструктивні зауваження.

🔸 Кидання розпочатих справ при перших труднощах.

Як подолати інфантильну позицію

🔸 Визнайте свої почуття: прийміть, що ви відчуваєте страх або невпевненість. Це перший крок до змін.

🔸 Візьміть відповідальність за своє життя. Сформулюйте конкретні цілі та плани для їх досягнення.

🔸 Навчіться приймати критику. Сприймайте конструктивну критику як можливість для зростання, а не як напад на вашу особистість.

🔸 Завершуйте розпочаті справи до кінця, навіть якщо це стає важко.

🔸 Розвивайте емоційну зрілість. Практикуйте саморефлексію та аналізуйте свої реакції на різні ситуації.

🔸 Шукайте підтримку. Спілкуйтеся з людьми, які можуть надати вам конструктивну підтримку і допомогу у процесі змін.

Подолання інфантильної позиції — це шлях до зрілості та щасливішого й більш повного життя. Зробіть перший крок сьогодні!

​І знову вона – осіння хандра

Осінь приносить не лише красиві пейзажі, а й певні емоційні виклики. Багато людей відчувають втому, тривогу або апатію в цей період. Це явище, відоме як осіння хандра, є нормальним станом емоційного дискомфорту, який часто супроводжується зниженням настрою.

Чому виникає осіння хандра?

🔸 Зменшення світлового дня. Осінь характеризується коротшими днями, що призводить до зниження вироблення серотоніну та мелатоніну — гормонів, відповідальних за настрій і сон.
🔸 Зміни у природі. Перехід від літнього тепла до холоднішої погоди може впливати на фізичний та емоційний стан. Це природна реакція організму на зміни сезону.
🔸 Соціальні фактори. Після активного літа багато людей відчувають ностальгію за теплом і активностями, що може викликати почуття незадоволеності.

Як допомогти собі в цей період?

✅ Прогулянки та спорт. Регулярні прогулянки та фізичні вправи можуть підвищити рівень енергії й покращити настрій.

✅ Збалансоване харчування. Включення в раціон продуктів, багатих на омега-3 жирні кислоти та вітаміни, може допомогти зменшити симптоми депресії.

✅ Сон і режим дня. Дотримання режиму сну та відпочинку (наприклад, лягати спати раніше) може позитивно вплинути на загальний стан.

✅ Медитація та релаксація. Практики усвідомленості можуть допомогти знизити рівень тривоги та покращити емоційний стан.

Осіння хандра — це не привід для паніки, а можливість звернути увагу на себе і свої потреби. Зміна сезону може стати часом для саморозвитку та нових починань!

​Чому нам важко прощати?

Прощення – це складний процес, який може бути як легким, так і важким рішенням. Коли ми легко вибачаємо? Зазвичай, це трапляється, коли образа є неглибокою або коли людина щиро кається і готова змінитися. Але чому ж іноді прощення здається неможливим завданням?

Чи завжди варто прощати?

Це складне питання, на яке кожен має знайти свою відповідь. Важливо розуміти, що прощення – це не про те, щоб забути, а про те, щоб відпустити. Це може бути необхідним кроком для нашого емоційного здоров'я.

Якщо нам важко пробачити, це може свідчити про глибину рани або про те, що ми ще не готові рухатися далі. Прощення – це процес, який потребує часу і зусиль.

Чому “не можу пробачити”?

Часто ми відчуваємо труднощі із прощенням через певні обставини.

Причини труднощів у прощенні:

🔸 Свіжа рана. Якщо образа нещодавно сталася, емоції можуть бути занадто сильними, щоб одразу пробачити.

🔸 Повторення помилок. Коли людина неодноразово завдає шкоди, довіра руйнується, і прощення стає ще складнішим.

🔸 Відсутність вибачень. Важко вибачити того, хто не просить вибачення або не усвідомлює, що зробив щось погане.

🔸 Короткочасні зміни. Якщо людина “змінюється” лише на короткий час після вибачення, це може викликати недовіру.

🔸 Звинувачення. Якщо людина замість просити вибачення звинувачує вас у проблемній поведінці, це ускладнює процес прощення.

🔸 Тиск на забуття. Коли хтось змушує вас забути про те, як вам зробили боляче, і продовжити жити далі, наче нічого не було – це може створити відчуття незавершеності.

🔸 Відсутність змін. Якщо після вибачення людина не змінює свою поведінку, це може викликати ще більше розчарування.

Чи готові ви до прощення? Пам'ятайте, що прощення – це не лише акт доброти до інших, але й важливий крок до власного спокою та зцілення.