Тема «Чесність», продовження.
Намагатись бути чесним не важко, важко при цьому не бути самотнім – ось міф, яким найчастіше аргументують брехню. «Я сказав те, що хотів почути мій друг, бо це друг і я не хочу псувати з ним стосунки», проте чи потрібні такі друзі?
Тема чесності, для мене не може опиратись лише на теорію, тож я звертатимусь до власного досвіду. Сьогодні я розповім про те, як вчилася говорити правду.
Кажуть, що справжня чесність притаманна лише дітям («вустами дитини говорить істина» і т.д.) і з цим важко не погодитись. Коли дитина росте, вона починає брехати, щоб уникнути покарань, отримати додатковий подарунок або увагу, а іноді батьки просять своє чадо про таку «послугу» («скажи, що нас немає вдома», «скажи, що ця сукня дуже личить тітці» тощо).
В дитинстві я говорила те, що просять, не розуміючи для чого. В школі дуже добре вчать вдосконалювати вміння брехати, тож кожного дня мені надавалась «база практики». Якщо ти не виконав завдання просто так – мав великі неприємності, якщо твоє завдання «з’їв собака» або викрав таємний агент - все автоматично ставало добре. Найгірше, що вчителі добре знали коли дитина вигадує, але чомусь лише стимулювали робити це і надалі (хтозна, можливо це в них такі методи розвитку уяви?).
Але як би там не було, проходив час і приходило розуміння того, що не хочеться так жити. Перші мої спроби бути чесною там, де очікують соціально бажаних думок були доволі незграбними, проте з часом в мене з’явилися правила, як говорити правду, намагаючись не образити інших. Можливо комусь знадобиться.
Правила, як бути чесним спілкуючись з іншими:
1. Подумайте про людину і про те, як сказати інформацію в легшій для неї формі. Правду можна подавати по-різному. Є притча, в якій королю розгадували сон дві людини. Перша сказала, що сон поганий, бо всі родичі короля помруть, друга, що сон хороший, бо король буде жити довго і переживе всіх родичів. Ця притча, чудово пояснює правило.
2. Подумайте, чи хоче людина чути правду. Є ті, хто обурюється на чесність. Якщо оточуючі не просять в вас оцінки чи поради в особистих питаннях, можливо не завжди потрібно її пропонувати?
3. Будьте по-дитячому невимушеними! Чесність для мене чеснота-емоція, її приховують як радість чи смуток. Відкрийте в собі дитину, будьте щирим з собою!
4. Правда не для того, щоб образити! Іноді, під час дискусій люди кидають один в одного негативні коментарі, які можуть бути правдивими, але до чесності не мають жодного відношення. Швидше за все такі коментарі не стосуються теми дискусії і їх основна функція – зачепити опонента, зробити йому боляче. Завжди варто залишатись Людиною!
5. Чесність – прояв турботи! Правда має бути направлена в позитивне русло. Звільнити людину від тягаря, показати проблеми, стимулювати до її вирішення.
Намагатись бути чесним не важко, важко при цьому не бути самотнім – ось міф, яким найчастіше аргументують брехню. «Я сказав те, що хотів почути мій друг, бо це друг і я не хочу псувати з ним стосунки», проте чи потрібні такі друзі?
Тема чесності, для мене не може опиратись лише на теорію, тож я звертатимусь до власного досвіду. Сьогодні я розповім про те, як вчилася говорити правду.
Кажуть, що справжня чесність притаманна лише дітям («вустами дитини говорить істина» і т.д.) і з цим важко не погодитись. Коли дитина росте, вона починає брехати, щоб уникнути покарань, отримати додатковий подарунок або увагу, а іноді батьки просять своє чадо про таку «послугу» («скажи, що нас немає вдома», «скажи, що ця сукня дуже личить тітці» тощо).
В дитинстві я говорила те, що просять, не розуміючи для чого. В школі дуже добре вчать вдосконалювати вміння брехати, тож кожного дня мені надавалась «база практики». Якщо ти не виконав завдання просто так – мав великі неприємності, якщо твоє завдання «з’їв собака» або викрав таємний агент - все автоматично ставало добре. Найгірше, що вчителі добре знали коли дитина вигадує, але чомусь лише стимулювали робити це і надалі (хтозна, можливо це в них такі методи розвитку уяви?).
Але як би там не було, проходив час і приходило розуміння того, що не хочеться так жити. Перші мої спроби бути чесною там, де очікують соціально бажаних думок були доволі незграбними, проте з часом в мене з’явилися правила, як говорити правду, намагаючись не образити інших. Можливо комусь знадобиться.
Правила, як бути чесним спілкуючись з іншими:
1. Подумайте про людину і про те, як сказати інформацію в легшій для неї формі. Правду можна подавати по-різному. Є притча, в якій королю розгадували сон дві людини. Перша сказала, що сон поганий, бо всі родичі короля помруть, друга, що сон хороший, бо король буде жити довго і переживе всіх родичів. Ця притча, чудово пояснює правило.
2. Подумайте, чи хоче людина чути правду. Є ті, хто обурюється на чесність. Якщо оточуючі не просять в вас оцінки чи поради в особистих питаннях, можливо не завжди потрібно її пропонувати?
3. Будьте по-дитячому невимушеними! Чесність для мене чеснота-емоція, її приховують як радість чи смуток. Відкрийте в собі дитину, будьте щирим з собою!
4. Правда не для того, щоб образити! Іноді, під час дискусій люди кидають один в одного негативні коментарі, які можуть бути правдивими, але до чесності не мають жодного відношення. Швидше за все такі коментарі не стосуються теми дискусії і їх основна функція – зачепити опонента, зробити йому боляче. Завжди варто залишатись Людиною!
5. Чесність – прояв турботи! Правда має бути направлена в позитивне русло. Звільнити людину від тягаря, показати проблеми, стимулювати до її вирішення.