іноді мені здається,
що все, що я роблю
це такі дрібниці
просто так думаєш:
хтось на війні
ціною життя захищає інших,
хтось чекає від тебе
успішного отримання
диплому в універі,
хтось хоче, щоб в тебе
вже була машина,
бо «негоже» без неї,
хтось натякає тобі думати
про заробіток, гроші,
про офіційне працевлаштування і
«більш серйозну» роботу,
про те що треба йти
шукати класні компанії,
щоб і пенсія ж була
в старості,
бо пропадеш без неї,
а хтось пропонує тобі
вже думати
в якій країні жити,
бо краще всюди,
де нас нема..
а хтось просто я.
іноді я думаю,
що мені всього 20,
а іноді,
що мені вже 20
і іноді я не розумію
правил цього світу,
хоча до цього мені здавалось,
що все добре
просто усьому свій час
іноді я не розумію
правил цього світу,
хоча і маю свої особисті,
маю певний компас,
яким стараюсь йти
іноді я не розумію
правил цього світу
і іноді, чесно, невпевнена,
що вони є
