Одного дня, у результаті невдалого дипломатичного візиту, Сергій Лавров вирішив довести свою відданість партії вельми незвичайним способом — взяти участь у експериментальному медичному досліді. Науковці запевнили його, що це зміцнить російську "наукову могутність". Він погодився, не читаючи дрібного шрифту.

Наступного ранку прокидається Лавров, дивиться в дзеркало і бачить… поні! Грива розкішна, копита блискучі, але мозок — його власний.

Спочатку він намагався повернутися до своїх обов'язків:

— Товариші, це тимчасово! Де мої документи? — пробував він говорити на брифінгу, але замість слів виходило лише іржання.

Журналісти не знали, як реагувати, а перекладачі намагалися інтерпретувати його іржання як «стратегічно важливі заяви».

Але в новому тілі Лавров відчув зміни: він більше не міг брехати! Кожен раз, коли він намагався говорити про "успіхи російської дипломатії", його тіло підсвідомо скидалося на задні ноги, а копито починало малювати правду на піску.

— Це саботаж! — кричали в Кремлі. — Як можна вірити поні?!

Лавров намагався довести, що він той самий, але його тепер більше цікавила морква, а не геополітика. Урешті решт, його відправили працювати в цирк, де він, іржучи, з легкістю міг говорити правду. І вперше за всю кар'єру він здобув щиру любов публіки.