«Але я не заглядаю в майбутнє і живу тільки в ті хвилини, коли мені добре»
⠀
«Епоха невинності» — Едіт Вортон
Від видавництва «Фабула»
400 с.
7,5/10
⠀
Найчастіше я читаю книжки про Англією 18 чи 19 століття, а от про Нью-Йорк цих часів значно менше, тож було цікаво зануритися в атмосферу тодішніх днів.
⠀
А правил і норм тоді було багато, як і упереджень, а відтак обмежень і великого нерозуміння вчинків, які цим правилам не відповідали. Одна з героїнь — Еллен Оленська пережила це все на власному досвіді. Адже після одруження вона покинула свого чоловіка й повернулась в Нью-Йорк. Родина й друзі не дуже зрозуміли такого вчинку, як і того, що жінка відвідувала події, які сама хотіла, одягала те, що сама хотіла, жила у місці, яке обрала сама.
⠀
Здається, розумів її тільки Арчер. Бо йому й самому часто здавалось, що правила Нью-Йорку застарілі. Хоч він неухильно дотримувався їх і збирався одружитися на одній з кращих нью-йоркських красунь — Мей. Та що ближче все йшло до одруження, то все частіше в його думках була графиня Оленська. Та їхнє кохання було в ті часи неможливе: він — заручений, а вона — одружена.
⠀
Попри все, пару тягнуло одне до одного. Власне оце і весь сюжет. Їхня драма, моральний та духовний конфлікт, який полягає в тому, порушити правила і знищити репутацію чи пожертвувати цим і бути разом, описується на тлі особливої атмосфери — нью-йоркської аристократії, для яких вірність традиціям важливіша за будь-що інше. І як мені здалось, то ось ця атмосфера переважає в книзі над розвитком подій між героями. Все, що відбувається, це те, що вони їздять туди-сюди й говорять, а між цим ходять на прийоми, обіди, в Оперу й обговорюють інших або якісь тенденції.
⠀
У книзі забагато ось цих обговорень. А історія кохання між Еллен та Арчером губиться на їхньому тлі, адже вони майже й не взаємодіють. Розумію, що це через часи, коли відбуваються події, але якось було нуднувато читати. Книга мені трішки нагадала «Коханець леді Чаттерлі», де в мене були схожі відчуття. Я не прониклась історією головних героїв, бо постійно відволікалась на всі ці «декорації». І історія Еллен про те, чому вона пішла від свого чоловіка, не до кінця була зрозуміла — є натяки — але вони не занурюють читача в ці подробиці, щоб більше зрозуміти героїню і поспівчувати їй. Попри це, Еллен єдине з героїнь, яка мені справді тут сподобалась. Вона цікава, щира, відкрита до нового і не боїться казати правду в обличчя. І саме вона стикнулась з найбільшим нерозумінням. Арчер мені не дуже сподобався — людина, яка не могла зрозуміти, що хоче.
⠀
У цій книзі також багато героїв — це великі родини, які ходять візитами одне до одного. На початку я дуже плуталась в іменах і не могла запамʼятати, хто кому ким приходиться. Звісно, що далі читала, то легше ставало, але мені хотілось би мати якесь геологічне дерево чи що, де б були описані основні члени різних родин.
⠀
А проте книжка написана гарно. У авторки приємна мова, читалось насправді доволі легко, попри те, що мені було забагато описів і роздумів, а подеколи й трішки нудно. Проте саме з викладом тексту — проблем нема, все гарно написано.
⠀
До речі, ця книга екранізована.
⠀
💭Вже читали книгу, плануєте? Любите читати книжки про минулі століття?
⠀
#книжковий_відгук
⠀
«Епоха невинності» — Едіт Вортон
Від видавництва «Фабула»
400 с.
7,5/10
⠀
Найчастіше я читаю книжки про Англією 18 чи 19 століття, а от про Нью-Йорк цих часів значно менше, тож було цікаво зануритися в атмосферу тодішніх днів.
⠀
А правил і норм тоді було багато, як і упереджень, а відтак обмежень і великого нерозуміння вчинків, які цим правилам не відповідали. Одна з героїнь — Еллен Оленська пережила це все на власному досвіді. Адже після одруження вона покинула свого чоловіка й повернулась в Нью-Йорк. Родина й друзі не дуже зрозуміли такого вчинку, як і того, що жінка відвідувала події, які сама хотіла, одягала те, що сама хотіла, жила у місці, яке обрала сама.
⠀
Здається, розумів її тільки Арчер. Бо йому й самому часто здавалось, що правила Нью-Йорку застарілі. Хоч він неухильно дотримувався їх і збирався одружитися на одній з кращих нью-йоркських красунь — Мей. Та що ближче все йшло до одруження, то все частіше в його думках була графиня Оленська. Та їхнє кохання було в ті часи неможливе: він — заручений, а вона — одружена.
⠀
Попри все, пару тягнуло одне до одного. Власне оце і весь сюжет. Їхня драма, моральний та духовний конфлікт, який полягає в тому, порушити правила і знищити репутацію чи пожертвувати цим і бути разом, описується на тлі особливої атмосфери — нью-йоркської аристократії, для яких вірність традиціям важливіша за будь-що інше. І як мені здалось, то ось ця атмосфера переважає в книзі над розвитком подій між героями. Все, що відбувається, це те, що вони їздять туди-сюди й говорять, а між цим ходять на прийоми, обіди, в Оперу й обговорюють інших або якісь тенденції.
⠀
У книзі забагато ось цих обговорень. А історія кохання між Еллен та Арчером губиться на їхньому тлі, адже вони майже й не взаємодіють. Розумію, що це через часи, коли відбуваються події, але якось було нуднувато читати. Книга мені трішки нагадала «Коханець леді Чаттерлі», де в мене були схожі відчуття. Я не прониклась історією головних героїв, бо постійно відволікалась на всі ці «декорації». І історія Еллен про те, чому вона пішла від свого чоловіка, не до кінця була зрозуміла — є натяки — але вони не занурюють читача в ці подробиці, щоб більше зрозуміти героїню і поспівчувати їй. Попри це, Еллен єдине з героїнь, яка мені справді тут сподобалась. Вона цікава, щира, відкрита до нового і не боїться казати правду в обличчя. І саме вона стикнулась з найбільшим нерозумінням. Арчер мені не дуже сподобався — людина, яка не могла зрозуміти, що хоче.
⠀
У цій книзі також багато героїв — це великі родини, які ходять візитами одне до одного. На початку я дуже плуталась в іменах і не могла запамʼятати, хто кому ким приходиться. Звісно, що далі читала, то легше ставало, але мені хотілось би мати якесь геологічне дерево чи що, де б були описані основні члени різних родин.
⠀
А проте книжка написана гарно. У авторки приємна мова, читалось насправді доволі легко, попри те, що мені було забагато описів і роздумів, а подеколи й трішки нудно. Проте саме з викладом тексту — проблем нема, все гарно написано.
⠀
До речі, ця книга екранізована.
⠀
💭Вже читали книгу, плануєте? Любите читати книжки про минулі століття?
⠀
#книжковий_відгук