Редакторка


Гео и язык канала: Украина, Русский
Категория: Блоги


Головна редакторка @divochemedia
@okpavlenko

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Русский
Категория
Блоги
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: The DEVOCHKI
Капітула Премії імені Георгія Ґонґадзе оголосила короткий список номінанток на здобуття відзнаки за 2024 рік.

Фіналістками премії стали три жінки-журналістки: керівниця «Слідство.Інфо», регіональна редакторка мережі розслідувачів Organized Crime and Corruption Reporting Project (OCCRP) Анна Бабінець, засновниця та головна редакторка The Kyiv Independent Ольга Руденко та ведуча «Радіо Культура», журналістка «Громадського радіо», директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту на «Суспільному» Тетяна Трощинська.

Лауреатку премії оголосять у Києві 21 травня — у день народження Георгія Ґонґадзе.

Критеріями для висунення претендентів/ок є відданість принципам та цінностям незалежної журналістики; інноваційність; суттєвий внесок у розвиток окремого жанру чи медіасередовища загалом; створення матеріалів, що призвели до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві та змін у країні.

Підписатися
| Підтримати DIVOCHE


Репост из: Як сказав Гаролд Блум
​​😎Літературознавиця Серафима Біла зі спільноти "Бабай" написала шикарний матеріал про горористку Ширлі Джексон для Divoche.media.

Тут - кілька уривків, але раджу читати весь матеріал

🖋️Письменниця народилася 14 грудня 1916 року і буквально одразу розчарувала свою матір, яка хотіла більше часу побути в статусі молодої бездітної дружини. Потім додалися відлюдькуватість, повнота, «незрозумілі історії про зникнення дівчат», чоловік-єврей і знову повнота. Сорок шість років по тому мати написала Ширлі, яка щойно повернулася з прем’єри фільму за її романом: «Твої чоловік та діти соромляться тебе». 

🖋️В більшості біографій читаємо, що Ширлі Джексон страждала від алкогольної та наркозалежності, але не завжди зустрічаємо уточнення, що на амфетаміни її посадив лікар. Щоби схудла. Болісне сприйняття себе як неправильної, чужої, недостатньої супроводжувало письменницю все життя і відтворювалося у роздвоєних, ненадійних персонажах (більшість із них — жінки), що втрачають свою особистість або відмовляються від неї. На користь насильства.

🖋️Роздвоєння особистості — одна з провідних тем для Джексон. Можна трактувати її суто соціологічно: молоді дівчата 40–50-х років мали можливість для освіти та кар’єри, але суспільний тиск зводив їх шлях до статусу домогосподарки. Чеки за «Лотерею» Ширлі Джексон отримувала на ім’я «Місіс Стенлі Гайман», і попри популярність, її сприймали саме як дружину професора. 
Про цей статус вона напише для університетського вісника: «Вважається ймовірним, що років десять тому вона [дружина] мала власні обличчя та особистість, але якщо вони залишилися, то очікується, що вона пристойно залишить їх при собі». 

🖋️Безумовно, ніхто яскравіше не втілив «американську готику», аніж Ширлі Джексон. Вона зобразила будинки з привидами, жертвоприношення в передмісті, божевілля вітальні та апокаліпсис у Нью-Йорку. Але геть не через копання зілля в саду і зачарування потойбічним, а завдяки гострому, критичному розуму.

🖋️Чому Ширлі Джексон стала настільки цікавою сьогодні. Уславлена «Лотереєю», яку включили до підручників та тестів з етики майбутніх лікарів, поступово скинута з полиці серйозної літератури до «авторки жахастиків» без перевидань, повноцінну біографію вона отримала лише через 50 років після смерті від серцевого нападу. Після популярності серіалу Майка Фленаґана за «Привидами дому на пагорбі» та ренесансу гендерних досліджень її творів Джексон віднайшли як забутий голос усіх жінок її повоєнного покоління і поколінь до неї.

Я збираюсь читати збірку оповідань "Лотерея" Ширлі Джексон, а потім дотягнусь і до "Привиди дому на пагорбі" та "Ми завжди жили у замку" від видавництва «ЖОРЖ», і вам раджу.


Та за що

426 0 12 3 79

Репост из: Коли ми говоримо про книжки
Книжки на часі.


Прочитала текст на Бабелі, почитала пости у Х. Якось аж важко стало.

Я легко погоджуюсь, що блогери — не медіа, так само погоджуюсь з тим, що блогери мають право на людську емоцію, особливо, коли стається йобаний пиздець, так само погоджуюсь з тим, що чим більша аудиторія — тим більша відповідальність.

Це загалом очевидні речі. Як і те, що інтернет токсичний (загалом увесь, на тільки Х (та бля, що за назва), не тільки фейсбук), а увесь та давно (подивіться колись історію Моніки Левінскі, яка стала чи не першою його публічною жертвою).

Фейсбук виник 20 років тому, твітер на рік раніше та напевно, що в соціальні мережі вкладали інші ідеї. Ну знаєте, пишеш візію, місію, а потім все йде не за планом, зате комерційно успішно.

Ця система, у який існують і медіа, і блогери і кожен та кожна, хто бере у руки телефон, не є приємною чи комфортною, не є безпечною. І, що найцікавіше, ми не маємо розкоші від неї відмовитися.

Колись давно я читала інтервʼю когось з BuzzFeed і на питання, чи не дивно, що у вас гіфки з котиками стоять поруч з страхітливими репортажами, цей хтось відповів: «Ви що приколюєтеся, так влаштовано інтернет».

До чого я веду, крім відповідальності медіа (і стандартів) та відповідальності блогерів (і емоцій), є ще відповідальність аудиторії.

Сліпа віра, довіра будь-якому джерелу інформації — це безвідповідальність по відношенню до себе. За ті двадцять років існування соціальних мереж ми до цього ще не дійшли, але пробуємо.


Колись давно у нас була рубрики «Хочеш знати, як я живу», настільки давно, що героїнею з Тернополя була Таня Пренткович до її популярності в інстаграм.

Зараз це питання звучить інакше та, здається, важливіше. Я попросила Катю з Люка написати про Харків, а Таіну з Маяка про Одесу.

Це дуже особисті та тонкі тексти.
І важливі.

Дякую, дівчата


Та боже


Репост из: The DEVOCHKI
Сили територіальної оборони випустили газету «Спротив», на шпальтах якої опублікували зображення оголеної жінки зі зброєю в стилі пінап авторства художника Олексія Бондаренка.

Після того як ілюстрацію розкритикувала сержантка ЗСУ Аліна Сарнацька, редакція видання пояснила, що не мала на меті образити чи об’єктивізувати військовослужбовиць.

«Головна мета цих ілюстрацій — ментальна підтримка військових на “нулі”», — додали у газеті.

Окрім цього, редакція «Спротиву» запевнила, що у часописі планувалася публікація циклу схожих пінап-публікацій «за участю і чоловіків у лавах ЗСУ, та навіть пар військовослужбовців».

Підписатися
| Підтримати DIVOCHE


Приходьте в Сенс у четвер, будемо говорити 😎


У мене вийшов новий епізод подкасту.

Говорили з Оксаною Лебедєвою, засновницею громадської організації Gen.Ukrainian, що профільно займається ментальною реабілітацією дітей, які зіткнулись із жахіттями війни.

Це непрості теми, але зі якимось світлом наприкінці.

Подивіться.


Після конференції-хакатону «Сама собі ціль» Projector Foundation оголосили конкурс для ініціатив, спрямованих на підсилення можливостей жінок.

Чотири переможниці отримають по $5000 кожна — на запуск або розвиток своєї ініціативи.

Фокус на просвітницьких проєктах, інноваційних ініціативах, інклюзивних проєктах та соціальному бізнесі. Проєктах, які розвивають соціальні чи економічні можливості жінок та їх краще представлення.

Спочатку треба заповнити форму (до 22.04), потім відберуть 15 кращих, а вже вони будуть пітчити проєкти онлайн для журі.

Подавайтесь!


Зосереджено шукаю:

Менеджерку з реклами на Divoche

Бажано з досвідом роботи чи розумінням медіа та рекламного ринку (ну або впевненістю у розумінні, що у продажах важливіше).

Треба добре комунікувати, вміти продавати, рахувати, читати договори та слідкувати за деталями.

На перші місяці ми хотіли б спробувати працювати за процент, далі будемо говорити.

Адміністраторку книжкового клубу Divoche

Потрібно організовувати зустрічі, вести комунікацію з учасницями та видавництвами, займатися промоцією. Любов до книг і людей вітається.

Досвід не обов'язковий, але важлива відповідальність.

Ми хочемо трохи змінити та розширити наш клуб, то буде цікаво зростати разом.

Напишіть мені на divoche.media@gmail.com коротко про себе, але релевантно до пропозиції (ваш досвід, уподобання, бачення себе у роботі та цілі).

Тема листа: «менеджерка з реклами» або «адміністраторка книжкового клубу».

У тг не пишіть, будь ласка.


Затемнення якесь 😎


Дивлюся у майбутнє


Репост из: Коли ми говоримо про книжки
Я працювала з редакторами та редакторками й маю досвід роботи редакторкою. І це дозволяє мені сказати, що процес редактури це не лише переставляння слів.

Це ключовий процес у створенні матеріалу, це співпраця з автором або авторкою, коли треба бути уважною, емпатичною, зацікавленою у тексті, мати хоча б поверхневі знання у темі та завжди ставити питання.

Зараз відчутний дефіцит вправних редакторів та редакторок, тому якщо ви вже працюєте з текстами та сенсами, відчуваєте нестачу знань та бажання рухатися далі — новий курс «Редагування» від Litosvita для вас.

Я читатиму про редагування у медіа і розкажу, як моя редакторка сміялася з мене за словосполучення «ходять трамваї».

Усі лектори за посиланням.

Старт 22 квітня, навчання онлайн (з доступом до відеозаписів).

Ціна: 2400 (без практики) та 4400 (з практикою).

Побачимося ❤️

#promo


Репост из: Культурна Прачечна
Ірина «вне политики» Шейк стала обличчям російського бренду одягу Gloria Jeans. Рекламу знімали не в Чєлябінську, звідки модель родом, а чогось в загниваючому Лос-Анджелесі🤷

«Я Ирина Шейк. Все говорят о глории джинс», - каже модель у ролику. Це та сама Gloria Jeans, чий одяг відшивають в окупованому Луганську і продають в росії та білорусі. Ну, принаймні коли Шейк знову знімуть для обкладинок Vogue, Elle, Bazaar чи кампейнів світових будинків моди нам буде що написати в коментах. Бо це вже демонстрація позиції🫠


Репост из: Коли ми говоримо про книжки
Про враження варто писати одразу, не стільки зважаючи на їхню свіжість, скільки на обставини.

Але фільм «Я і Фелікс» (режисерка Ірина Цілик, знято за романом Артема Чеха «Хто ти такий?») сьогодні виходить у прокат, тож мені хотілось би, щоб усі сходили на нього в кіно, щоб найближчим часом я бачила про нього ваші пости.

Це дуже чуттєвий фільм про чоловіче дорослішання, так само це рефлексію на певний період часу.

Я ніколи не була впевнена, що можу якісно писати про кіно; мені більш зручно бути в ролі глядачки.

І це хороший глядацький довід, коли ти дивишся історію, впізнаєш, щось згадуєш та отримуєш катарсис. А наприкінці у тебе мокрі очі, як відповідь на питання «Чи вдалося?» чи «Чи було?»

Було та вдалося, не без участі акторів. Такий вдалий каст, синергія. Я щиро радію, що ми частіше бачимо на екрані Анастасію Карпенко, і так само вражена дебютом в кіно Юрія Іздрика. Вдалося, через віру в кадр (це одне з найкращих втілень 90-их на екрані), через саундтрек.

Я у захваті.

Сходіть, будь ласка.


Before joining the paper in 2019 he lived in Russia.

Без контексту, але дуже люблю читати короткі біографії журналістів, які зараз пишуть про Україну.


Вітаю, обіймаю ❤️

Посилання


Я другий день не можу якось оцінити своє ставлення до цієї зйомки з Ріанною.

Показано 20 последних публикаций.