Судові спори проти росії та суверенний імунітет (частина перша)Сьогодні поговоримо про особливу категорію спорів в національній судовій практиці – спори проти російської федерації про відшкодування воєнних збитків.
Таких процесів в Україні чимало, судова практика потрохи формується і стає більш усталеною. Ці справи дуже рідко доходять до касації, але Верховний суд вже почав включати такі спори до дайджестів судової практики та робити відповідні аналітичні огляди. З останнього – зверніть увагу на
огляд, оприлюднений суддею ВП ВС О. Банасько 20.09.2024, там багато корисних посилань на застосовні нормативні акти та судову практику.
Одним з питань, які викликають жваві дискусії серед колег як в Україні, так і за кордоном, є питання суверенного імунітету (деякі міжнародні конвенції встановлюють імунітет держави від юрисдикції судів інших країн, якщо держава шляхом укладення відповідної угоди не відмовилась від цього імунітету). В абсолютній більшості спорів суди в Україні вирішують це питання, посилаючись на постанови ВС від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 та від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц.
Але дискусії з цього питання в професійній спільноті все ще тривають. Тож давайте спробуємо глянути з іншого боку.
В грудні 1992 Україна ратифікувала Угоду про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (Київська угода). В росії ця ж угода була ратифікована 09.10.1992.
Стаття 4 (пункт г) цієї угоди передбачає
право суду держави розглядати цивільно-правові спори щодо відшкодування шкоди, якщо дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги, мала місце на території цієї держави.Ця норма могла б суттєво підсилити позицію українських судів щодо їх повноважень на розгляд спорів проти рф. Однак в лютому 2023 вона була денонсована з боку України.
Постає питання – чи можна все ж застосовувати цю угоду до спорів про відшкодування воєнних збитків? Переконані, що так, її можна застосовувати у спорах щодо збитків, завданих росією з 2014 по лютий 2023 року.
До речі,
російські суди й досі застосовують Київську угоду при розгляді спорів проти України та українських державних органів. Для прикладу – в рішеннях у справах № А83-32707/2023 та № А83-32691/2023 (відповідач в обох справах – Міндовкілля України) російські суди:
• Ототожнюють Міндовкілля і державу Україна, тобто усвідомлено розглядають спір та приймають рішення проти іноземної держави;
• Посилаються на Київську угоду та використовують її норми для повідомлення відповідача (при цьому Київська угода була денонсована Україною ще до подання позову).
Якщо для державних судів держави-окупанта є прийнятним застосування цієї угоди та нехтування суверенним імунітетом України, то хіба не логічно буде застосовувати аналогічну аргументацію в українських судових процесах проти рф?
Це, до речі, далеко не єдиний аргумент на користь юрисдикції українських судів у цих спорах. Далі буде.
Armada Litigation Club – підпишись!
