Чи можлива Родезія знову.
На мій превеликий, жаль певно, що ні. Повстанці закінчуються і повставати з рештою вже і нікому.
В тім, використовувати її як символ - невгамовної і невблаганної свободи, варто.
Якийсь такий, абсолют - яким, вона могла стати, але з рештою так і не стала, конʼюнктура перетворила волелюбну і сильну країну в Зімбабве. Скоріше за все так станеться і з Україною.
Війна закінчиться, нова партія райгонів- прийде до влади… через 10 років, замість нашої веселої козаччини- повстане, чергова Грузія.
В тім, як би не закінчиться ця історія, радує лише одне, це буде наша спільна помилка, не навʼязана ніким, вона стане наслідком наших гріхів і нашої необачності, звинувачувати з рештою, буде нікого окрім себе.
І це певно, наш найбільший дар що на цей раз подарувала нам, ця схиблена епоха… перелому двох тисячоліть…
З днем незалежності, тебе Родезія. Лишайся мрією яка ніколи не буде досягнута, ідеєю що надихає покоління розбишак на нові і нові подвиги.
Рано чи пізно, ПВК «Єбалай» - зробить Родезію великою знову, від Солзбері до Вижниці. А від Вижниці до Курська буде окрема Єбалайська республіка, але напевно вже не при моєму житті.
В тім, наша задача закласти надійний фундамент, для нашої майбутньої величі.
Та і все.
https://music.youtube.com/watch?v=GMEz2Qobeqc&si=cwWIuu9ugqmOvTyo
