Боротися за перемогу легко, коли ти в ній впевнений. Спробуйте хуярити крізь багаторічну зневіру, не знижуючи темпу.
Ось в чому вся штука.
Чудова цитата безсовісно вкрадена десь на теренах Твітеру.
Раніше ми могли сказати "Та, єбать, хулі нити, могло бути гірше" і наводили приклади. Зараз ці приклади відбулися, ще й настала пора невизначеності, коли ми не можемо собі дозволити дивитися далі одного тижня.
Кордони помиральної ями холодно обіймають наші змучені тіла. Ну, скоріше, вони змучені морально від гойдалок, ніж фізично.
Наступаюча зима викликає багато занепокоєння, окрім можливих хардкорних умов для цивільного населення, у вигляді піднятих цін, відсутності роботи, а, головне — тепла та електрики, ще є моменти по особовому складу у війську.
Ще місяц тому казали, що все заєбісь з мобкою, а зараз знову переводять ППОшників, медиків, інженерів та багато інших тилових спеціальностей у піхоту, явно не від хорошого життя.
Сам по собі мобілізаційний процес посилився. Почали більш активно патрулювати села, виставляти блокпости. Картина, канешна, така собі, хоча, а як інакше? Коли реальна картина війни без патронізму привела до відсутності бажання кидати зону комфорту.
В повітрі пахне вайбом пісюнізма. Крізь сірість буття важко прогледіти оптимізм, навіть в марафоні його немає.
Тільки лунають пропозиції на мобку дітей, жінок і так далі, і все не від хорошого життя.
А мудрий нарід б'є ніжками, хочеться вийти переможцями з мінімальними зусиллями.
А як воно вийти?
В свій час було "Люблю, куплю і полетим", але, на жаль, не сталося, як гадалося. Чіткого плану немає. Немає взагалі розуміння, як далі, будь які прояви негативних або позитивних сценаріїв засвистують одразу, як їх озвучують в публічному просторі.
Картина нашого буття, канешно, не гріє, хочеться додому, хочеться тепло поїсти, м'яко поспати.
Але хочеться, в першу чергу, додому — до свого дому, а не переповненого кацапами міста, духом дідізма, повєстками в підвал та тихими шушуканіями на кухні стосовно вкрадених, вбитих та замучених родичів руками нового режиму правління.
Попереді зима, меланхолія, холод, голод, єбейші піздячки. Тим, хто в окопі, зараз, ой, як не солодко.
Але, якщо вони витримують окопний вайб, це означає, що і тиловим можна перетерпіти.
В решті решт, завжди може бути гірше.
Підтримуйте один одного, допомагайте один одному, щоб не було, бо тільки так ми будемо жити.
Підписуйся|Розвідка Ноєм