Сергій Чаплигін | «Стіна в головах» дала результат: чому AfD завойовує колишню НДРПро перемогу партії «Альтернатива для Німеччини» на виборах у землі Саксонія-Ангальт.
То чому ж вона користується найбільшою підтримкою саме серед жителів східних земель ФРН?
По-перше. Підтримка у Східній Німеччині (колишній НДР) пов’язана з тим, що тамтешня влада в епоху «холодної війни», з одного боку, провела серйозні чистки місцевих кадрів від членів НСДАП, СС, гестапо тощо, але, з іншого боку, намагаючись якось інтегрувати нову державу до соціалістичного табору та вирішити проблему нацистського минулого, пішла дуже простим шляхом.
Було оголошено, що нацизм — це справа західних німців, а східні тут ні до чого. СЄПН просто переклала всю провину за нацистські злочини на ФРН.
Тобто була сконструйована картина минулого, яка суттєво відрізнялася від історичної дійсності.
Офіційна східнонімецька пропаганда називала події 17 червня 1953 року «фашистським путчем», а Берлінська стіна, зведена 1961 року, отримала назву «антифашистський захисний вал». Такі конструкції, як «подолане наше минуле», «фашистська небезпека», асоціювалися виключно із західнонімецьким суспільством і державою.
У популярній історичній літературі та виступах лідерів СЄПН німецьке минуле зображувалося надзвичайно просто — виділялися дві лінії німецької спадкоємності:
негативна, імперіалістична лінія, яка безпосередньо веде від кайзерівської імперії через Третій Рейх до ФРН;
позитивна лінія революційного робітничого руху КПН до НДР.
Нова влада просто «звільнила» від необхідності переосмислення пам’яті величезну кількість людей, які, можливо, не брали безпосередньої участі у злочинах гітлерівського режиму, але принаймні не мали нічого проти нього.
У результаті у східних німців сформувався комплекс переваги над своїми сусідами, яких західні переможці залякали.
Тому, незважаючи на три десятиліття після об’єднання, «стіна в головах» залишається відчутною.
Крім того, радянський державний патерналізм сформував у багатьох громадян звичку очікувати від держави жорсткого контролю та захисту. Після 1989 року цей запит на «сильну руку» та простий поділ світу на «своїх» і «чужих» частково трансформувався у підтримку популістських гасел AfD.
Саме десь тут криється певна частка пояснення симпатій східних німців до «АдН».
По-друге, додамо сюди ще відтік населення, безробіття, низькі зарплати.
Рівень заробітної плати, пенсій і накопиченого капіталу на Сході досі нижчий, ніж на Заході. На сьогодні в руках східних німців перебуває лише 1,7 відсотка ключових позицій у німецькій економіці, політиці та державному управлінні. Це породило стійке відчуття «колонізації» та сприйняття себе як громадян другого сорту. AfD успішно грає на цьому почутті образи та несправедливості.
Особливу роль відіграла злочинна офіційна міграційна політика. Східнонімецьке суспільство історично було набагато більш однорідним, ніж західне. Міграційна криза та наступні хвилі біженців викликають на Сході потужний спротив: «Держава каже, що в неї немає грошей на наші школи та інфраструктуру, але знаходить мільярди на інтеграцію мігрантів».
Також не забуваймо про німців-переселенців із колишнього СРСР.
А це приблизно 2,5 млн людей (3,2% виборців), які переважно дивляться московське телебачення, а AfD активно експлуатує ці тези, виступаючи проти санкцій щодо Московії, проти військової допомоги Україні та за повернення до дешевих московитських енергоносіїв, що знаходить серйозний відгук у східного електорату.
Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН) — правляча в НДР марксистська політична партія, створена 1946 року в радянській окупаційній зоні Німеччини в результаті об’єднання комуністичної (КПН) та соціал-демократичної партій Німеччини.
Німецька Демократична Республіка (НДР) — маріонеткове соціалістичне марксистське німецьке державне утворення на окупованій території, підконтрольній СРСР.
Існувала з 7 жовтня 1949 року до 3 жовтня 1990 року.