маяк.

кінець осені холодний та темний, наче кавова гуща. така ж гіркота, така ж вʼязкість, що осідає на стінках горла.

ви повинні вирушити у довгу подорож, перш ніж зможете справді зрозуміти, наскільки чудово бути вдома.

#княк
се твоя доля — галина пагутяк

повісті, які просякнуті магічними реалізмом, готичною атмосферою та химерними сюжетами. там люди вкладають угоди з хатниками, розмовляють з духами, мають таємниці, та носять чорта в серці.

загалом в книзі зібрано дві повісті. перша — «кривенька качечка». це доба руїни, це час болісних втрат та великих жертв. це історія про юнака, який втративши домівку та родину внаслідок чергового набігу татар, вирішив податися джурою до козаків. так став він не звичайним козаком, не вільною людиною яка приборкує степ. він ладнав із лісом. із його мінливими стежинами, вічними сутінками та туманом. із манівцями та блудом. та оповідь не лише про козацтво, а як часто буває, ще й про кохання. кохання до болю наївне та містичне.
нелінійна оповідь химерно переплітає надприроднє та містичне із життєвим та болісним, і це дуже цікаво. мій улюблений твір шкільної програми — це «чорна рада», тож ця повість мені дуже відгукнулась та сподобалась, через свою схожість. та наступна, викликала ще більше емоцій.

«лебедин» — це друга повість у книзі. тут вже події гротескно темніші. один шляхтич став на шлях пошуку рідного дому. як нещасний одіссей він блукав чужими землями двадцять років. та по пришестю, на начебто свою землю, він там нічого не знайшов. чоловік питав людей у сусідніх селах про лебедин, місто в якому він народився, та всі вони присягалися, що перший раз про нього чують. та мали ці селяни таємницю, страшну, скроплену кров’ю. проте шляхтич все одно дізнається правду, але шлях до неї був сповнений даремної жорстокості.
ця повість зачарувала. хоч сюжет просякнутий магією, та тут люди залишаються людьми, без прикрас. слова милозвучно течуть тривожною рікою, і відірватися просто неможливо. навіть герої були добре прописані та розкриті для такого невеликого обсягу. суцільне задоволення.

окремих слів варте оформлення цієї книги. невеличкий формат та красиві мінімалістичні ілюстрації перед кожним розділом — ідеально пасують до атмосфери. «се твоя доля» вивела мене з нечитуна, знаю, що зараз така проблема є в багатьох, тож щиро рекомендую взятися за цю ідеально-осінню книгу.
5/5

люблю бути наодинці із собою, і відчула гостру нестачу часу для таких одноосібних побачень у жовтні. та по трішки я налагоджую свою рутину, та своє життя загалом. пропадаю на довго, знаю, але в кожного таке трапляється. іноді слова вичерпуються, і залишається лише порожнеча. та її я можу наповнити солодкими панкейками, і стає вже не так сумно.

я - перезрілий інжир, слово господа під язиком, сталь на кінці твого меча, вибите голкою під повіками зізнання, подряпані долоні і петля на твоїй шиї. я і меч, і кат, і рана.