Що мене найбільше здивувало, коли я повернулась в авіаційний - це те, як ми мовчимо про наші втрати. Чи то соромимось, чи то не можемо підібрати слова.

Як мовчати про слона в кімнаті. Всі його бачать, але роблять вигляд, що його немає.

Ми провели опитування. Переважна більшість студентів і викладачів когось втратила на війні - друга, родича, однокласника. Переважна більшість вважає, що ми маємо говорити про ці втрати, інакше є відчуття знецінення людей, які віддали життя за незалежність.

Я не маю правильної відповіді на питання, як правильно вшановувати пам’ять.

Але ми будемо пробувати різні речі, поки не відчуємо, що наша спільнота авіаторів знайшла найкращий для себе спосіб це робити.