Сергій Притула

Одинадцять років тому українці вийшли на Майдан за гідність та свободу. За ці ж цінності ми бʼємося і зараз! 

І ті, хто колись був по іншу сторону барикад на Грушевського, зараз б'ються пліч-о-пліч з майданівцями проти спільного ворога. 

Тобто цінності Майдану все ж виявились правильним спільним знаменником. Просто хтось це зрозумів одразу, а хтось прийшов до цього згодом. 

Але всі разом тепер робимо спільну справу заради нашого майбутнього!
Нас стало фізично менше. А отже, маємо триматися купи та підставляти один одному плече. 

Честь та вічна памʼять тим, хто поклав своє життя на Майдані за Україну!🇺🇦

Я вчора сів за клавіатуру написати якісь рефлексії з-приводу 1000-го дня Великої війни. Але щось не спіймав потрібної емоції, списав на втому після роботи і вирішив, що напишу завтра.

Сьогодні знову кілька разів спробував щось написати і текст не лягав…

Тільки коли повернувся з роботи додому в будинок, який був оповитий мороком відключень світла, зрозумів, чому було так важко витиснути з себе емоцію.

Тому що цей день нічим, глобально, не відрізнявся від вчорашнього. І не відрізнятиметься від завтрашнього.

Цей жахливий «день бабака» триває вже 1000 днів, нашарувавши, попередньо, весь біль 8 років до повномасштабного вторгнення.

Прийшов на роботу, разом з колегами жахнулись від біди у Глухові, яка черговим обухом вдарила по скронях після Одеси та Сум.
Зціпили зуби і пішли робити свою роботу.

Бо треба десь знайти бюджет на чергову партію тепловізійної оптики на ПЗРК, щоб наші МВГ ППО могли збивати шахеди і ракети в темну пору доби. Знайти бюджет на оснащення ще трьох командно-штабних машин. На партію дронів М3Т. На FPV. На «Дартси». На РЕБ. І т.д.

Сотні запитів. Тисячі одиниць необхідного обладнання для захисту військових і цивільних. На засоби ураження ворога.

Ми мусимо витирати сльози, збирати себе до купи і працювати!

Бо війна не має перерви на обід, і навіть на скорботу у нас 1 хвилина на добу.

І дні тягнуться цим довгим марафоном, де кожен день різниться один від одного лише кількістю жертв, якими країна-гній встеляє свій шлях у прірву.

Тому ми не маємо права посипатись!
І кожен хто не у війську має знайти своє місце у системі координат користі для війська.

1000 днів тому ми мали зникнути із карти світу. Але ми вистояли і стоїмо. Ми хоч і маємо багато землі та людей під окупацією, але зберегли державність.

В нас не вірив ніхто, крім нас самих, але ми, прикладом мужності нашого Війська і єдності суспільства, примусили Світ не залишатися байдужим до нашої біди.

Тому не втрачаймо віри в Перемогу, плекаймо єдність, гуртуймось навколо наших Сил Оборони і тоді повернемо і землю, і людей!

І ще… однією з найуспішніших ІПСО, які застосовували росіяни у нашому інфопросторі, було знецінення донату невеликого розміру на якісь волонтерські ініціативи.

В 1000-ий раз повторюсь: НЕМАЄ МАЛИХ ДОНАТІВ. БУВАЮТЬ РІЗНІ СПРОМОЖНОСТІ!

Тому, прочитавши цей допис, прогорніть свою стрічку у соцмережах і ви побачите там десятки волонтерських зборів. Кожен з яких потребує вашої підтримки. Рівно на стільки, на скільки можете собі дозволити.

Якщо серед цих ініціатив будуть проєкти нашого фонду, то ми завжди вдячні за посильний донат тут.

Щиро дякую.
Бережіть себе і Україну!