Сергій Жадан

Друзі, а ось така новина:

Жадан і Собаки відправляються у "Хартія Тур"!

Посилання на квитки: https://concert.ua/uk/events/zhadan-i-sobaki?fbclid=IwY2xjawH0UtBleHRuA2FlbQIxMQABHeH8NMu8DtJzqRoVdp9h7BohZmOsBk2w6lBOd0eUD7EYkSvYiKtc63yVeA_aem__jp1aFXOJPGPxjBmjSOcnw

Минулої весни частина музикантів гурту Жадан і Собаки мобілізувались до лав 13-Ї бригади НГУ «Хартія». Цієї зими «Хартія» робить містами України великий освітньо-інформаційний тур, метою якого є поширення інформації про бригаду, взаємодія з громадами, налагодження комунікацій між підрозділом та громадськими осередками в різних містах країни.

В межах туру Жадан і Собаки зіграють кілька волонтерських концертів. Під час цих концертів слухачі зможуть не лише послухати нові та старі пісні колективу, а й ознайомитись із виставкою, присвяченою бригаді, та підтримати підрозділ донатами.

Враховуючи те, що останній рік Собаки майже не давали концертів, ці виступи, поза сумнівом, стануть добрим подарунком для прихильників колективу.

Зустрінемось у ваших містах:
10 лютого - Харків
13 лютого - Полтава
15 лютого - Кременчук
22 лютого - Кривий Ріг
23 лютого - Запоріжжя
2 березня - Біла Церква
3 березня - Черкаси
6 березня - Одеса
8 березня - Миколаїв

+ + +

Минала зима. Вона причинила вікно,
як закривають книжку, коли все одно,
що станеться наприкінці з мандрівниками.
Головне, що оповідь скінчиться наприкінці.
Головне – зима за вікном, книжка в руці.
І зарубки в пам‘яті, мов закладки між сторінками.

Все інше – лише здогадки і слова.
Минає зима, взимку стаються дива.
Бог народжується, щоб навесні померти,
так нічого й не пояснивши. Пора зими.
Наче душі над мертвими, стоять над містом дими.
Час повертатись і збирати пожертви.

Холодно як, - сказала вона і причинила вікно. -
Я чекала на розуміння, і це не воно.
Можна ж було пояснити, можна було написати.
Минулої зими вона теж лишилась сама.
Було гірко, зима була як зима –
так, ніби хтось свариться з небесами.

Але точилося світло молодим молоком.
І місяць висів за вікнами, над ставком,
і в книзі нічого не говорилось про безнадію.
Світ був таким, як є, він завжди такий:
не те, щоби непереконливий, просто – неговіркий.
Я завжди, - сказала вона, - знала, чим володію.

А чим ми всі володіємо? Жалем і співчуттям.
Життя ніколи не називає себе життям.
І смерть не каже, що тут чуже, що наше.
Між тим, коли Бог народиться і коли помре,
нам лишається нехитре вміння старе –
вірити в те, що цього разу все буде інакше.

Все може бути інакше. Нас ніхто не прирік.
Просто триває зима. Починається рік.
Теплий сволок небес, золоті принади.
Світиться, світиться світло в нічному вікні.
Віра, вона ж тримається не на знанні,
а на розумінні того, що ми можемо чогось не знати.

Тоді теж був сніг, згасали серця вогнів.
Головне - вміти розпізнавати гнів
і вміти закохуватись, попри тягар провини.
Темні вікна її, прочитані нею рядки.
Ходять душі під вікнами, мов колядники.
Співають разом із мертвими і живими.

З того боку ріки

Перший куплет:

Дім, який стоїть на тому боці ріки.
Я довго бився з мороком, я збив у кров кулаки.
Я довго кричав на той берег, щоб повернули мої ключі.
Я так давно нічого не бачу, особливо вночі.

Люди, які тепер щоранку виходять на міст.
Добропорядні містяни спалених міст.
Люди, що звикли робити все навпаки.
Як вам там живеться - з того боку ріки?

Приспів:

Ріка, ріка,
мертва така.
Що залишиться від материка?
Гірка моя мова,
і тиша гірка.
Ніч приходить ходою різника.

Другий куплет:

З того боку все інакше, усе не так.
Скільки вас там лишилось - веселих бідак,
згублених зайд, сонних привидів, прошаків,
які ділять ділять сонце й ховають його до подорожніх мішків?

Відділяй мене, ріко, від ворога та біди.
Той, хто лишився там, не допливе сюди.
Той, хто все пам‘ятає - поверне все.
Але краще нікому не знати, що він в собі несе.

Приспів:

Ріка, ріка,
мертва така.
Що залишиться від материка?
Гірка моя мова,
і тиша гірка.
Ніч приходить ходою різника.

Ріко, ріко,
сухе руслО.
Зло діє на того, хто вірить у зло.
А хто не вірить - того і ріка.
Щедра така. Солодка така.

Ми познайомились із Юрою сто років тому. Під час першого німецького туру Собак шукали локацію в Берліні. Хтось сказав, що є такий чудовий музикант і прекрасна людина Юрій Гуржи. Так і познайомились. Що прикметно, Юра справді виявився і чудовим музикантом і прекрасною людиною.

Після цього в нас із ним було безліч записів, виступів, репетицій, переїздів і чеків. Він записав із нами альбом «Пси». Ми записали з ним три альбоми – «Фокстроти», «Сковороденс» і зовсім свіжі «Семафори». В «Семафорах» (ризикну висловити свою суб’єктивну думку) Юрин нюх на полістилістику та багатоголосся досяг ледь не досконалості, а нам нарешті вдалося зробити те, що ми давно шукали. Але, ясна річ, пошукаємо ще)

Я до чого. Не так часто трапляється працювати з людиною, слух якої так тонко налаштований на пошук та відлуння, відчуття якого є такими пластичними, а музична обізнаність – такою енциклопедичною. А про те, що працювати з настільки інтелігентною і вимогливою до себе та інших людиною є суцільним задоволенням – просто промовчу. Хоча ні – не промовчу: це справді задоволення.

Сьогодні в Юри день народження – 50 років. Ідеальний вік для звершень та прозрінь. Тому з днем народження, маестро! Хай над головою лунають хори, а в серці звучить катеринка!

У видавництві «Фоліо» окремим виданням вийшов цікавезний есей Умберто Еко «Вічний фашизм». Власне, про ознаки фашизму, які не змінюються ні з часом, ні з обставинами. Написаний у зовсім іншому світі (1995 року), в цілковито іншій оптиці (дещо поблажливій, із огляду на нещодавне падіння Берлінського муру та «безкровний» демонтаж імперії зла), він разом із тим є доволі точним і влучним для нашого химерного сьогодення, коли привиди ХХ століття несподівано знову отримали найкращі місця за загальним столом.

Еко пропонує 14 доволі простих ознак, за якими можна ідентифікувати фашистське суспільство. Вони направду нескладні та очевидні. І ось що прикметно: застосовуєш усю цю методологію стосовно сьогоднішньої Росії, проектуєш на ці ознаки на теперішнє російське суспільство - працює, відповідає дійсності, справді - все це інакше аніж фашизмом і не назовеш. А спробуєш спроектувати на суспільства, які фашистськими називають самі росіяни - і не складається: немає там жодного фашизму, не виходить. Щось усе таки старий знав, щось бачив зі своєї бібліотеки.

Почитайте, одне слово, воно цікаве.