Зима огортає світ, і навіть Зона не може уникнути її обіймів — хоча, як завжди, вона робить це аномально. Завірюхи мчать просторами немов викид, перетворюючи колись знайомі краєвиди на нескінченні засніжені пустелі. Пронизливий холод проникає до самих кісток, якщо застане тебе зненацька в ці короткі миті крижаного дива. Зникає це все так само швидко як і з’являється — не залишаючи по собі нічого, окрім спогадів.
Новий псі-феномен, зловісне попередження, або ж справжнє різдвяне диво? Сталкери, як завжди, адаптуються і звикають. Вони ховають припаси під смереками та діляться їх координатами з надійними друзями, гріючись біля багать. Готуючись до нових пригод у прийдешньому році, вони знаходять тепло в спільних історіях і в тисячах нових колег, які нарешті ступили на стежки Зони.
Серед цих крижаних вітрів лунає знайома мелодія — пісня, така рідна для цих земель, а її відлуння долинає далеко за їх межі, торкаючись сердець на всій Великій Землі.