Бетонна Яма Позняків
В третьому мікрорайоні досі існує вулиця-примара — Позняківська. Попри протяжність в 400 метрів, вона тупикова, і зберегла лише один будинок №15, до якого заїзд можливий виключно з Дніпровської Набережної.
На ділянці досі мешкають корінні позняківці, а саме родина Віри Цимбаленко. Унікальність цієї садиби в тому, що вона опинилася в бетонному "мішку" під час початку будівництва комплексу 25 поверхових "свічок" у 2011 році. Тісне сусідство з масивними висотками загрожувало зсувом ґрунту, тому аби не поховати жителів ями живцем, девелопера зобов'язали чималим коштом звести міцну підпірну стіну навколо 10 соток землі.
Під'їзд до хати (фото №3) радше нагадує спуск до підземного паркінгу. Довгий час споруда повоєнних років зберігала гарну дерев'яну різьблену лиштву на вікнах (фото №4), та нещодавно, на жаль, господарі вставили металопластикові пакети (фото №1), знищивши автентичну для Полісся естетику фасаду.
В третьому мікрорайоні досі існує вулиця-примара — Позняківська. Попри протяжність в 400 метрів, вона тупикова, і зберегла лише один будинок №15, до якого заїзд можливий виключно з Дніпровської Набережної.
На ділянці досі мешкають корінні позняківці, а саме родина Віри Цимбаленко. Унікальність цієї садиби в тому, що вона опинилася в бетонному "мішку" під час початку будівництва комплексу 25 поверхових "свічок" у 2011 році. Тісне сусідство з масивними висотками загрожувало зсувом ґрунту, тому аби не поховати жителів ями живцем, девелопера зобов'язали чималим коштом звести міцну підпірну стіну навколо 10 соток землі.
Під'їзд до хати (фото №3) радше нагадує спуск до підземного паркінгу. Довгий час споруда повоєнних років зберігала гарну дерев'яну різьблену лиштву на вікнах (фото №4), та нещодавно, на жаль, господарі вставили металопластикові пакети (фото №1), знищивши автентичну для Полісся естетику фасаду.