Колись в юності мене, як і багатьох, накривав перехідний вік. Проблеми здавалися вселенського масштабу і ніхто навколо не розумів. Тоді я навмання набрала номер телефону і хто взяв трубку, тому і вилила душу. Вислухавши моє ниття, він голосом Карлсона: "Спокойствие, только спокойствие" і кинув трубку) Подіяло))