stavozero

Так про себе пише наступний представник #WikipediaPoet, Ніколассон (справжнє ім'я-прізвище — Олександр Корнейко):

📜 "Я народився — як людина — в Луцьку. Як людина, що пише вірші — у Києві, на Володимирській 60, під час нуднуватої лекції з цивільного права. Десь між цими знаменними подіями обрав собі трішки крінджовий псевдонім (який уже хер зміниш, бо люди звикли), залив у нет десь із сотню аудіопоезій і написав дві збірочки — «Покоління» та «Оселя Духів». Ще видав чи то роман, чи то повість «Попіл» — це вже як Олександр Корнейко. Живу у Львові. Ходжу до церкви. Ще щось іноді пишу. Та й таке."

💬 Про Ніка я вперше дізнався в 2015, коли я тільки починав писати своє — я загалом тоді дізнавався про сотні маловідомих поетів з різних місць України. І навіть попри те, що за майже 10 років мій кругозір укрпоезії значно виріс і поповнився іменами, котрі є провідними в нашій сучасній літературі, особисто для мене Ніколассон досі посідає чільне місце серед моїх улюблених авторів, і його я можу час від часу ставити на свою т.зв "гору Рашмор" сучукрпоезії.
І мені також пощастило з ним розвіртуалитись у 2022 році у Львові. Дуже приємний і чіловий у розмові, явно душа компанії, де би його не закинуло.

Щодо його творчості, то дуже імпонують мені теми, які він використовує, а саме — мітологія, фентезі на кшталт світу "Володаря перснів". Дуже крутий римо-ритмік, на мою думку, один з найсильніших у цій когорті в сучукрліті. Тому, можливо, не прозвучить дивним, що я, коли починав писати своє, частенько черпав ідеї та техніку з його віршів.

/ цикл рослин /

9. Едельвейс

Ти казав якось: варто рости там,
де руки чужі не дотягнуться,
де тиша густа, як молоко,
де слова знаходять себе у терті шин
об асфальт міжміських доріг
і зносяться на узбіччя.

Я знаходив тебе,
я знаходив себе
між складками часу,
у морі розгублених листів та чернеток.
І там, на краях аркушів,
часто зіжмаканих
після котрого невдалого вірша,
ріс едельвейс.

Але не нам його зривати —
надто багато емоційних сил
витратили на вирощення квіток,
не пристосованих до кімнатних умов.
Але і відмовлятись нема сенсу —
мальовані квіти часом живуть довше,
хоч і пахнуть чорнилом.
І навіть це тепер є раритетом
з урахуванням екранних повстань,
ґаджетних переворотів,
технологічних революцій.

Тож краще їх берегти —
як і я бережу вогнище нашої дружби
попри всі відстані, умовні й фізичні.

Сподіваюсь, що і ти робиш те ж.

📜 Ана Море — українська поетка, журналістка, фемактивістка. Уродженка Києва, де вчилась і проживає нині.

Закінчила бакалаврат «журналістика» та магістратуру «історії мистецтв» в КНУ імені Тараса Шевченка.

Чинна виконавча продюсерка та ведуча Громадського радіо, авторка YouTube проєктів #шопосексизму та «Хтось когось любить» (про ЛГБТКІ+, гендер та сексуальність). Створює радіодоки для Суспільного Радіо Культура.

Лавреатка "30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа" від Премії імені Георгія Ґонґадзе та The Ukrainians. Радіодокументальний фільм, над яким вона працювала — "Витіснене покоління: Забутий голос Валентини Отрощенко" для Радіо Культура — увійшов в короткий список міжнародної конференції IFC AudioDocs та звучав у Кардіффі (Об'єднане Королівство) у травні 2022 року.

Редакторка поезії у мальописах «Кода» видавництва «Боривітер», «Болотяна істота» видавництва «Рідна мова» та «Татуювальник і клітор» видавництва «Видавництво».

Переможниця поетичного слему на BookForum 2019, фіналістка конкурсу відеопоезії Мистецького фестивалю «Ї» 2018 року «Монокль», переможниця конкурсу альтернативної прози «Портвейн трасою 444», півфіналістка міжнародного конкурсу «Рухавік» у Мінську, перформерка на міжнародному фестивалі Carbonarium 2018, виконавиця поетично-хореографічного перфомансу зі школою імпровізації ConDanSpace «Синтез: слово/рух» у музеї Шептицького.

Співорганізаторка щомісячних протестних вуличних краплинних читань у Києві та співавторка соціально-мистецького проєкту «Реабілітературний центр». Авторка літературно-просвітницького проєкту на перетині поетичних шкіл сучасності та репресованих у минулому — «Вирощуючи спротив».

У співпраці з музикант(к)ами створює композиції на свої вірші у жанрі співаного слова (ana more на SoundCloud), веде мікроблоґ про тілесність, сексуальну свободу та прийняття в Instagram (vulvanamore).

💬 З Аною я наживо знайомий вже п'ять років, і трохи більше — загалом. Якщо мені не зраджує пам'ять, я вперше перетнувся з нею на Семінарі Творчої Молоді у травні 2019-го, і з тих пір, хай і нечасто, але ми продовжуємо спілкуватись.
Говорячи про її поезію — це ще одна представниця сучасної феміністичної української поезії, і, як на мою скромну думку, є найсильнішою з цієї когорти — не тільки завдяки темам, проговореним у її віршах, а й потужній подачі цих же віршів. Я мав можливість чути її наживо, і повірте — це цілком того варте.

600.

апдейт: зібрав 84 зі 100 необхідних авторів для розширення "калейдоскопу" до 600 поетів.
Тобто — треба ще 16 людей.

Тому я лишаю цей допис для ваших пропозицій.

Рекомендуйте, кого ви би хотіли почути у 51-60 частинах.