stavozero

Схоже, обмін донатів на верлібри дався взнаки, адже за два дні є вже майже 30% банки! Це — чудовий показник! 🤩

Але нема межі коштам для Збройних Сил, тому продовжуйте в тому ж дусі 💵

А акція "верлібр за донат" лиш набирає обертів, бо вже свої вірші отримало 7 людей, і ще 4 очікує на них.
Як бачите, це працює, тож долучайтесь!

Посилання на банку є у дописі вище і в останньому закріпленому на каналі.

Завтра викладу 40 частину "калейдоскопу", а опісля запускатиму фіксовану банку, де після кожної зібраної суми буду не тільки передавати її на один зі зборів знайомих, а й викладатиму по одній з останніх 10 частин, що маю в наявності.

Тому нові "калейдоскопи" будуть залежати тепер не від мого розкладу, а від ваших донатів 😏😈

Завтра розпишу в деталях принцип банки, тож стежте за дописами на каналі)

Рідко зараз читаю і прозу, і поезію. Перше - часом виснажує, друге - читаю тільки в пошуку натхнення собі.
Але почитав нині трохи прози і зрозумів ще один плюс дитинства.
Це відсутність смартфонів.

Кажу це як людина, котра отримала свій перший смартфон вже в університеті, і коли мої однокласники вже ходили з айфонами останньої моделі.
Світ тоді виглядав набагато яскравішим, як на мене. Інтернет і електронні розваги тоді обмежувалися тільки комп'ютером 😆

Можливо тому тоді й вірші писались мені набагато легше, who knows 😅

І пригадую, що мій товариш і знайомий поет Мар'ян Радковський колись проводив експеримент, де він жив довший час із кнопковим телефоном.
А нині завдяки книзі оповідок Костя Москальця "Спорудження мосту" вичитав, що письменник Тарас Прохасько користується тільки кнопковим телефоном.
Що насправді стає в нагоді, коли люди зустрічаються один з одним.
І, відповідно, від нього не станеш залежним, як це часто відбувається від тих же смартфонів.

І думаю: може б то також пересісти на кнопковий?