Верховний Суд

​​Щодо постанови КМУ № 629, якою змінено спеціальний порядок компенсації судового збору за рахунок держави

24 травня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 629, якою змінив спеціальний порядок компенсації судового збору за рахунок держави.

Приймаючи цю постанову, Уряд виконав окрему ухвалу Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 428/13541/19, у якій Суд констатував наявність неврегульованих суспільних відносин, які виникають з підстав, що стосуються компенсації за рахунок держави судових витрат, понесених відповідачем у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, що передбачені ч. 7 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, постановою № 629 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», в якій визначено, зокрема, порядок компенсації витрат у ситуації, коли обидві сторони в цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат.

До судових витрат входять як судовий збір, так і витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу; залучення свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, а також пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До внесення змін до постанови № 590 діяв механізм, згідно з яким компенсація таких витрат здійснювалася за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими ухвалено відповідне рішення.

Після внесення змін до цієї постанови компенсація судових витрат у формі судового збору вже буде здійснюватися відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

​​Судді ВС взяли участь в обговоренні питань, пов’язаних із провадженнями щодо військових кримінальних правопорушень

26 травня 2022 року голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко та суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Погрібний взяли участь у круглому столі «Стан розгляду справ з військових злочинів судами першої інстанції», організованому Київським регіональним центром Національної академії правових наук України за ініціативи Генерального штабу Збройних сил України.

Станіслав Кравченко нагадав про роль Верховного Суду в забезпеченні верховенства права. Так, відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних кодексів ВС має дві основні функції. Перша – перегляд, зокрема, кримінальних проваджень у касаційному порядку, тобто ВС як суд останньої інстанції висловлює свою правову позицію у провадженні та постановляє остаточне рішення. Друга, не менш важлива функція, – забезпечення єдності та сталості судової практики всіма судами України за допомогою передбачених законом механізмів.

За словами голови ККС ВС, військові кримінальні провадження – не нові для судів, оскільки з 2014 року вони активно їх розглядали та формували відповідні правові позиції. Станіслав Кравченко навів статистичні дані щодо військових злочинів, передбачених розд. ХІХ «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)» КК України у 2021 році. При цьому, зазначивши, що з 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного російського вторгнення, ці цифри збільшуватимуться. Тому, як зауважив спікер, правоохоронні органи, слідство, прокуратура, суди повинні бути готові до таких викликів. ВС приділятиме цьому питанню належну увагу. Адже лише спільними зусиллями та взаємодією вдасться досягнути ефективності й відповідних результатів у цій сфері.

Зважаючи на завдання щодо забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, що визначені процесуальним законом, Станіслав Кравченко розповів про особливості виконання цієї функції Верховним Судом, зокрема, шляхом публікації оглядів судової практики. Голова ККС ВС запевнив, що Верховний Суд продовжує цю роботу і готовий надати військовим юристам огляди судової практики касаційного суду для врахування в роботі та забезпечення єдиного підходу до розгляду тих чи інших питань.

Суддя КЦС ВС д. ю. н., професор, член-кореспондент НАПрН України Сергій Погрібний висловив думку як науковець щодо створення військових судів (як спеціалізованих судів у системі військової юстиції) та пояснив складнощі в реалізації такої ініціативи.

Передусім ці складнощі пов’язані з тим, що створення військових судів суперечитиме ст. 125 Конституції України (створення надзвичайних та особливих судів не допускається). Сергій Погрібний зазначив, що без внесення змін до Основного Закону України неможливо запровадити і створити військові суди. Також треба внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і до процесуальних кодексів, у яких передбачити компетенцію військових судів. Лише після цього можна було б перейти до створення таких судів.

Крім того, Сергій Погрібний нагадав, що вже три роки не створена Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Не функціонує Вища рада правосуддя, оскільки в її складі немає необхідної кількості членів для прийняття рішень. «Тобто створити військові суди у стислі терміни неможливо. На це підуть роки», – резюмував Сергій Погрібний.

Водночас він зауважив, що військові суди в тому вигляді, в якому вони дісталися Україні від Радянського Союзу, показали свою неефективність. За словами судді КЦС ВС, ця концепція має бути відкинута, як і будь-яка спадщина СРСР. Натомість, вважає він, проблему з розглядом справ щодо військових злочинів слід вирішувати, наділивши такою компетенцією певні районні суди в кожній області, визначивши їх як спеціалізовані суди для розгляду категорії спорів, пов’язаних із військовослужбовцями.

​​Обмеження судового захисту прав і свобод людини на період дії режиму воєнного стану є неконституційним – Михайло Смокович

На цьому наголосив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович під час Міжнародної науково-практичної конференції «Конституційно-правові механізми реалізації та захисту прав людини і громадянина в умовах війни: світовий досвід та Україна», яка відбулася 26 травня 2022 року в онлайн-режимі в Ужгородському національному університеті.

Під час виступу Михайло Смокович зазначив, що в Україні конституційне право кожного на судовий захист є непорушним, навіть в умовах війни. Держава зобов’язана забезпечити ці права, незалежно від того, який правовий режим діє в її правовому полі: мирний чи режим воєнного стану.

Вимога судового захисту конституційних прав і свобод в умовах дії воєнного стану відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції України має абсолютний характер, тому тимчасове обмеження судового захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні на період дії цього режиму заборонене, пояснив Михайло Смокович.

Він зазначив, що суди в системі судоустрою України, незважаючи на безпрецедентну жорстокість і повномасштабність війни, продовжують працювати.

Проте за період війни в різний час фактично 20 % апеляційних та місцевих судів не здійснювали правосуддя, близько 10 % судів перебувають на тимчасово непідконтрольних територіях. Чимало приміщень судів зруйновані, через що вони непридатні для здійснення правосуддя.

Доповідач також звернув увагу, що в умовах воєнного стану особливо актуальним є й інший аспект здійснення правосуддя – це безпека учасників судового процесу, суддів і працівників апарату судів тощо. Це означає, що безперервність правосуддя і безпека правосуддя в умовах війни є невід’ємними елементами судового процесу.

З огляду на це Михайло Смокович вважає неконструктивною позицію Верховної Ради України, яка відмовилася прийняти фактично готовий законопроєкт про внесення змін до процесуальних кодексів судочинства України (щодо функціонування судочинства в умовах надзвичайного чи воєнного стану), положення якого, поряд з іншим, визначали порядок та умови дистанційної форми правосуддя в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Очільник КАС ВС зауважив, що дистанційна форма правосуддя є прийнятною не лише для правових систем низки національних держав, а й для міжнародних судів, формат роботи яких є змішаним. Об’єктивною передумовою такого спрощення організації їхньої роботи стала пандемія COVID-19. Михайло Смокович переконаний, що з часом дистанційна складова стане звичною у процесі здійснення правосуддя в Україні. Цьому сприяють щонайменше такі об’єктивні фактори, як стратегія розвитку України як «Держави в смартфоні» та активний розвиток електронних і ІТ‑технологій.

За результатами конференції, під час якої виступили судді, представники центральних і місцевих органів влади, прокуратури, адвокатури, наукових закладів і громадських організацій, планується підготувати рекомендації, які направити, зокрема, до Верховної Ради України.

​​До складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику майнові права та обов’язки – КЦС ВС

Позивачка просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги вона мотивувала тим, що оформити у встановленому законом порядку спадкове майно – недобудований будинок – вона не має можливості, оскільки спадкодавець за життя не встиг завершити будівництво, не ввів будинок в експлуатацію і не оформив на нього право власності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення та задовольнив у цій частині позов.
У своєму судовому рішенні Верховний Суд зробив такі правові висновки.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо об’єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов’язки, а саме:

▫️ право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

▫️ право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця – замінений у порядку спадкування забудовник);

▫️право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об’єкт;

▫️ право одержати на своє ім’я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Під час розгляду цієї справи суди встановили, що спадкодавцю у визначеному законом порядку була виділена земельна ділянка, рішенням виконкому міської ради надано дозвіл на будівництво житлового будинку.

Спадкодавець виготовив будівельний паспорт на будівництво одноповерхового житлового будинку з мансардою за типовим проєктом.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання прав забудовника, фактично змінив підстави такої відмови, оскільки суд першої інстанції виходив із того, що вимога про визнання прав забудовника є похідною від інших вимог. Натомість суд апеляційної інстанції вказав, що розміри та конфігурація фактично збудованого об’єкта не збігаються з визначеними в будівельному паспорті.

Водночас спірний незакінчений будівництвом житловий будинок будувався спадкодавцем на земельній ділянці, відведеній для цієї мети на підставі належних дозвільних документів. Незначні відхилення від проєкту, наявність добудови та другого поверху замість мансарди не можуть свідчити про втрату спадкоємцем прав забудовника, зокрема, за умови перебудови й узгодження характеристик забудови із чинним проєктом або внесення у встановленому порядку змін до нього.

Постанова Верховного Суду від 4 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21).

​​Олена Кібенко розповіла про особливості надання українцям тимчасового захисту в різних європейських країнах

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олена Кібенко провела вебінар для адвокатів центрів надання безоплатної правової допомоги на тему «Права українців за кордоном в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну». Захід організував Правовий клуб «PRAVOKATOR» 20 травня 2022 року.

Олена Кібенко розповіла, що до того як стати суддею Верховного Суду, вона, будучи адвокатом, багато років вивчала питання європейського законодавства, в тому числі щодо релокації бізнесу, отриманням ПМЖ, навчання за кордоном тощо, і мала велику практику в цій сфері. Тому, коли почалася війна, багато друзів і знайомих зверталося до неї за порадами, бажаючи виїхати за кордон, щоб урятувати дітей, родини.

Так з’явився телеграм-канал «Мої права за кордоном» (https://t.me/zakordonomkibenko).

Водночас доповідачка акцентувала, що з конкретними питаннями щодо конкретних проблем треба звертатися до юристів країни перебування, при цьому існує багато інформаційних каналів, де можна знайти відповідну правову допомогу.

Вона розповіла про Директиву Ради 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року
та про Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року і звернула увагу, що саме Верховний Суд переклав їх українською (посилання на переклад є у презентації).

Суддя пояснила, що статус тимчасового захисту спрямований на економічну та соціальну активність людей. Вони можуть швидко пройти формальні процедури, знайти житло, роботу і почати себе забезпечувати. Статус тимчасового захисту дозволяє вільно їздити країнами ЄС, тож громадяни можуть одразу з прикордонної з Україною країни поїхати до іншої, обрати для проживання найбільш прийнятну для них країну.

Також слід узяти до уваги, що Директива дає загальні гарантії особам, які отримали статус тимчасового захисту. Водночас кожна країна у внутрішньому законодавстві конкретизувала певні процедури і правила.
Олена Кібенко рекомендувала обирати країну, де в людини є певні соціальні зв’язки, де вона може розраховувати на певну підтримку – друзів, родичів, партнерів у бізнесі, української діаспори загалом.

Доповідачка акцентувала на відмінностях тимчасового захисту від статусу біженця, а також розповіла про переваги такого захисту. Серед них, зокрема, швидкість отримання статусу, свобода пересування, можливість обрати країну для реєстрації тимчасового проживання, економічна активність (детальніше – за посиланням https://cutt.ly/bDCCwOg).

Олена Кібенко дала відповіді на найпоширеніші запитання щодо тимчасового захисту. Зокрема, вона зазначила, що Директива не передбачає заборони на відвідування країни, з якої виїхала людина, що отримала тимчасовий захист у європейській країні. Однак у різних країнах це питання може бути певним чином врегульоване національним законом. Наприклад, у деяких країнах треба повідомляти міграційну службу чи поліцію.

Окремо доповідачка звернула увагу на британську програму «Дім для Українців». За її словами, це дуже цікава програма, яка запрацювала не так давно. Вона полягає в тому, що громадянин України знаходить собі спонсора у Великій Британії, який забезпечує громадянина житлом і перші шість місяців сприяє його інтеграції до британського суспільства. Такий громадянин отримує візу за програмою одразу на три роки (більш докладно – на офіційному сайті програми за посиланням у презентації). Олена Кібенко зазначила, що ця програма може бути дуже привабливою, зокрема, для людей, які хочуть, щоб їхні діти навчалися у Великій Британії.

У презентації доповідачка зазначила контакти, а також навела низку посилань на інформаційні ресурси щодо надання безоплатної правової допомоги в різних країнах.

Більш докладно за посиланням https://cutt.ly/gH6rMuK.

Презентація Олени Кібенко – https://bit.ly/38ni04y.

Вебінар можна переглянути за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=DjnfFzLxLzU.

​​Мусимо кожен тримати свій стрій! – провідний спеціаліст секретаріату КЦС ВС Юрій Борілло

Провідний спеціаліст управління забезпечення автоматизованого документообігу секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Юрій Борілло боронить нашу Батьківщину на півдні Україні.

Юрій тримає свій стрій в одній із найпекельніших точок оборони країни – на Миколаївщині, де сьогодні спекотно, на жаль, не від українського південного сонця, а від підступної зброї російських окупантів.

З початком війни позицію, на якій захищати Україну, обрав одразу. Це мав бути виключно фронт, адже іншого обов’язку для себе, як для чоловіка, в темні для Батьківщини часи не бачив. Тим більше, що вся родина Юрія – військовослужбовці.

Маючи миролюбний характер, Юрій не планував пов’язувати своєї долі з військовою справою, свідомо вирішив, що захищатиме права і свободи людини на юридичному полі й обрав професію правника. Проте доля підготувала йому серйозний виклик, який він прийняв без вагань. 

Юрія часто запитують, чи не страшно. Він не приховує, що страшно. Інколи – дуже. Але наша армія сильна, український народ незламний. Адже ми не завойовники, а захисники. Ми – з України.

За нами Правда, а отже й Перемога!

Донедавна скромності Юрія можна було дивуватись, а сьогодні ми захоплюємося його сталевим духом, мужністю, завзятістю та рішучістю.

Колектив Верховного Суду пишається Юрієм, а також суддями та працівниками апарату Суду, які відважно стали у військовий стрій, тимчасово замінивши цивільний одяг на військову форму, а судові справи і провадження – на зброю. Чекаємо якнайскорішого повернення наших Героїв, щоб висловити їм свою вдячність і разом святкувати Перемогу.

​​Верховний Суд опублікував огляд КАС ВС у справах щодо розміщення зовнішньої реклами

Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому представлено рішення у справах щодо розміщення зовнішньої реклами (рішення за січень 2018 року – листопад 2021 року) – https://bit.ly/3MNbEul.

У матеріалі подано низку важливих висновків КАС ВС, сформульованих під час розгляду цієї категорії адміністративних справ.

Зокрема, в огляді вміщено правові позиції у провадженнях у справах за адміністративними позовами, пов’язаними з розміщенням зовнішньої реклами, щодо:

✅ повноважень органів місцевого самоврядування на встановлення порядку демонтажу рекламних конструкцій;

✅ меж компетенції органів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів здійснення функції контролю за дотриманням суб’єктами господарювання законодавства про рекламу;

✅ обов’язку здійснення суб’єктом владних повноважень перевірки місця розташування рекламного засобу перед наданням особі пріоритетів на нього;

✅ участі контролюючих органів у процедурі погодження дозвільної документації на розміщення зовнішньої реклами;

✅ визначення критеріїв відмінності інформаційних вивісок від реклами;

✅ притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері розміщення реклами;

✅ визначення суб’єкта відповідальності у сфері розміщення реклами.

​​КАС ВС розглянув справу щодо застосування ставки акцизного податку за умови правової невизначеності

Товариство оскаржило до суду дії митниці, яка відмовила в прийнятті митних декларацій, митному оформленні імпортованого товару, транспортних засобів комерційного призначення, мотивуючи тим, що позивач занизив ставку акцизного податку за ввезення алкогольних напоїв.

Позивач зазначив, що товар, для якого він визначив код УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, згадується в двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку, вказаних у підпункті 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України: 11,65 грн за 1 л (вина ігристі та вина газовані, зброджені напої); 8,02 грн за 1 л (суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв). Позивач вважає, що імпортований ним товар є сумішшю на основі зброджених напоїв, а тому він правомірно визначив нижчу ставку.

Митниця, заперечуючи проти позову, вказала, що відповідно до вимог ПК України ставка податку 8,02 грн за 1 л застосовується виключно до товарів згідно з кодом УКТ ЗЕД 2206 «в іншому місці не зазначеному», а ввезені позивачем товарні позиції зазначені в УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, що є підставою для застосування до нього ставки податку 11,65 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Узявши до уваги, що імпортований позивачем товар згадується в двох різних колонках таблиці ставок акцизного податку, суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що в положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Презумпція сформульована як принцип у ст. 4 ПК України (п. 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності.

Для застосування презумпції необхідно й достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Суд також вказав, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання зумовлює виникнення в позивача стану правової невизначеності.

Колегія суддів зазначила, що фактично положення підпункту 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України відсилають для цілей визначення ставки податку до коду та опису товару згідно з УКТ ЗЕД. При цьому в разі якщо відповідний код міститься у двох рядках таблиці, превалюючим є саме опис товару (продукції).

Суди встановили, що найбільш точний опис цього товару для цілей оподаткування акцизним податком – це саме інші зброджені напої (у тому числі суміші із зброджених напоїв та суміші на основі зброджених напоїв), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об'ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 22 відсотки об'ємних одиниць етилового спирту.

Отже суди дійшли висновку про правильність визначення позивачем ставки акцизного податку за імпортований товар відповідно до товарної підкатегорії за кодом УКТ ЗЕД 2206 00 39 00, з огляду на те, що акцизний податок за ставкою 8,02 грн за 1 л підлягає застосуванню, якщо такі інші зброджені напої без додання етилового спирту в іншому місці не зазначені.

Постанова Верховного Суду від 19 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.005537 (адміністративне провадження № К/9901/15224/20).

​​Верховний Суд пропонує ознайомитися з оглядом актуальної судової практики основних правових висновків Об’єднаної палати КЦС ВС за 2021 рік

Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом актуальної судової практики основних правових висновків Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за 2021 рік -
https://bit.ly/3wNAgO8.

В огляді зібрано найважливіші правові висновки Об’єднаної палати КЦС ВС за минулий рік, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ, зокрема такі, що стосуються житлових, сімейних, спадкових правовідносин, а також які виникають із питань щодо відшкодування шкоди, із загальних положень про договір (правочин), із виконання судових рішень, із важливих питань процесуального права.

Серед правових висновків, містяться, зокрема, такі:

✅ виселення з іпотечного житла, набутого частково за кредитні, а частково за власні кошти, без надання іншого житла не допускається;

✅ виручені платником аліментів кошти від продажу нерухомого майна не є видом заробітку (доходу), з якого можуть стягуватися аліментні платежі, а є грошовим еквівалентом вартості майна, що належало йому до продажу;

✅ боржник під час примусового виконання судового рішення не може пред’являти позов про зняття арешту з майна, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України;

✅ ухвала суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Матеріал може стати у пригоді всім представникам юридичних професій.

​​Неповідомлення Мін’юстом заінтересованої особи про час та місце розгляду скарги не може вважатися формальним порушенням – КГС ВС

Заінтересована особа звернулася з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу Мін’юсту про скасування реєстраційних дій у ЄДРЮОФОПГФ. На думку позивача, під час розгляду скарги комісія відповідача вчинила процесуальні порушення, зокрема не належно повідомила позивача про час та місце розгляду скарги.

Рішенням господарського суду позов задоволено повністю. Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі рішення господарського суду, звернув увагу, серед іншого, на таке.

Обов’язковість запрошення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб’єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, свідчить про істотність вимоги про запрошення зазначених осіб для розгляду скарги по суті.

Таке запрошення має на меті не лише поінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість узяти участь у засіданні для того, щоб їхні пояснення було прийнято й ураховано.

Колегія суддів КГС ВС наголосила на тому, що неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб’єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Зміст п. 10 Порядку розгляду скарг не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас КГС ВС зазначив, що з огляду на мету такого повідомлення воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб’єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того, щоб зацікавлені особи (зокрема, державний реєстратор) могли зрозуміти суть цієї скарги і те, що вона пов’язана з реєстраційними діями, які їх стосуються.

Та обставина, що повідомлення про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін’юсту є належним повідомленням позивача, не свідчить про нівелювання обов’язку суб’єкта розгляду скарги надати заінтересованим особам копії скарги, що має на меті забезпечити обізнаність осіб, чиї інтереси зачіпаються, про її подання, зміст та розгляд.

Якщо скаржника, суб’єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги чи їм не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Постанова КГС ВС від 13 січня 2022 року у справі № 910/3599/20.

​​Відновлено територіальну підсудність судових справ Тростянецького районного суду Сумської області

Із 26 травня 2022 року відновлюється територіальна підсудність судових справ Тростянецького районного суду Сумської області. Про це йдеться в розпорядженні Голови Верховного Суду від 25.05.2022 № 32/0/9-22 - https://bit.ly/3sWFC79.

Водночас Гадяцький районний суд Полтавської області має забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 травня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №13/0/9-22, яким було змінено територіальну підсудність судових справ Тростянецького районного суду Сумської області.

​​Верховний Суд опублікував Огляд судової практики ККС ВС щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні

Огляд судової практики ККС ВС щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні здійснено на підставі опрацювання судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з січня 2018 року, закінчуючи лютим 2022 року – https://bit.ly/3wPY8iK

При цьому ККС ВС звернув увагу на кримінально-правові та кримінальні процесуальні проблеми вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, обумовлені застосуванням положень законодавства про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та про страхування під час розгляду кримінального провадження, а також на особливості стягнення процесуальних витрат та інші процесуальні питання при вирішенні цивільного позову.

Зокрема, в огляді вміщено правові позиції ККС ВС, що розкривають питання:

✅ співвідношення суми відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні та розміру завданої злочином шкоди, що вказаний в обвинуваченні;

✅ вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України та закритті кримінального провадження;

✅ оцінки обставин, які суд враховує при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості;

✅ порядку застосування положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві.

Огляд вміщує й інші актуальні правові позиції щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Результати та показники роботи ВС і судової системи | 16.05.2022 - 22.05.2022

Ми продовжуємо висвітлювати актуальну інформацію щодо ситуації в судовій системі в умовах воєнного стану. Підсумки роботи судів за минулий тиждень – у відео: https://cutt.ly/JHMdaY9.

​​Верховний Суд опублікував огляд практики застосування Верховним Судом норм про субсидіарну відповідальність у справах про банкрутство

Пропонуємо до вашої уваги огляд практики застосування Верховним Судом норм про субсидіарну відповідальність у справах про банкрутство (за липень – грудень 2021 року) – https://bit.ly/3MUbxgo.

Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у справах щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновника / власника боржника, органів управління його майном, а також щодо встановлення підстав і обставин (наявності вини й причинно-наслідкових негативних наслідків для боржника), з якими законодавець пов’язує застосування інституту субсидіарної відповідальності, тощо.

Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям і всім, хто здійснює професійну діяльність у сфері банкрутства та хоче бути в курсі актуальної судової практики.

​​З огляду на значний суспільний інтерес публікуємо текст постанови Верховного Суду щодо судового імунітету держави

Враховуючи суспільний інтерес та неодноразові звернення громадян до Верховного Суду у зв’язку з неможливістю ознайомитися з повним текстом постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2022 року № 308/9708/19 щодо судового імунітету держави, оприлюднюємо відповідну постанову з урахуванням обмежень, які передбачені Законом України «Про доступ до судових рішень» – https://bit.ly/3GbRWWH.

​​Суди зобов’язані перевіряти процесуальні документи, подані на електронну адресу суду з підписанням ЕЦП – КЦС ВС

Суд залишив позовну заяву фізичних осіб до банку без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

Банк звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з позивачів судові витрати, пов’язані з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, повернув заяву без розгляду, оскільки вона не містила підпису заявника чи його представника і не підписана з використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення, направив справу для розгляду до суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, вони скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно з підпунктом 15.1 п. 1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов’язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документа через електронний кабінет.

Чинне процесуальне законодавство не забороняє учасникові справи звернутися з процесуальними документами до суду шляхом направлення їх на офіційну електронну адресу суду з обов’язковим скріпленням таких документів власним електронним цифровим підписом учасника справи.

Відповідно до матеріалів справи заява про ухвалення додаткового рішення подана до районного суду в електронній формі та підписана представником заявника кваліфікованим електронним підписом.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи, що вказана заява не підписана заявником чи його представником, на вказані вище норми чинного законодавства та подані банком документи на підтвердження наявності електронного підпису на заяві уваги не звернули, не обґрунтували свої висновки з посиланням на відповідні докази, зокрема протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, згідно з яким суд може дійти висновку щодо відсутності електронного підпису на документі, отже дійшли помилкового висновку про повернення заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.

Постанова Верховного Суду від 3 травня 2022 року у справі № 205/5252/19 (провадження № 61-1125св22).

​​Василь Крат розповів історію фраудаторності й пояснив, у яких випадках її доцільно застосовувати

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат прочитав лекцію для підвищення кваліфікації адвокатів на тему «Фраудаторні конструкції: судова практика». Захід організувала Рада адвокатів Дніпропетровської області 13 травня 2022 року.

Василь Крат зазначив, що фраудаторність як така в українській правовій реальності з’явилася досить недавно, хоча сьогодні вже застосовується в різних сферах. Тому він розповів, що собою являють та як формувалися фраудаторні конструкції, для чого вони потрібні, яким чином застосовуються.

Ще в Римській імперії задумалися над тим, що деякі боржники вигадували певні конструкції для зменшення своїх активів, аби на них не було звернено стягнення через несплату боргів. Щоб швидко та ефективно повертати такі активи боржникові, застосовували різні правові засоби (interdictum fraudatorium, actio Pauliana, restitutio in integrum ob fraudem). «Протягом тисячоліть ця конструкція видозмінювалася, але вона завжди залишалася фраудаторністю, тобто конструкціями, які вчиняються на шкоду кредиторам. Тож слід завжди пам’ятати, для чого застосовується така конструкція – щоб повернути активи боржника з метою звернення на них стягнення», – сказав Василь Крат.

З погляду регулювання фраудаторність у нашому законодавстві унормована лише в певних специфічних сферах. Перш за все йдеться про процедуру банкрутства – у Кодексі України з процедур банкрутства формалізовано конкурсне оспорювання правочинів. Передбачено пошук активів боржника, за допомогою яких можна заповнити конкурсну масу, щоб задовольнити вимоги кредиторів. Певні норми щодо фраудаторності є в законах України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про виконавче провадження».

Лектор акцентував, що потрібно дуже чітко розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Перше має окреме правове регулювання, позаконкурсне оспорювання такого регулювання не має.

Надалі Василь Крат зосередився на випадках, дотичних саме до позаконкурсного оспорювання фраудаторних правочинів. Для позаконкурсного оспорювання характерне застосування основоположних засад приватного права, таких як добросовісність, заборона зловживання правами тощо, з точки зору того, чи завдає той чи інший правочин або навіть конструкція шкоду кредиторам.

Лектор розповів, як Верховний Суд почав застосовувати конструкцію фраудаторності. У 2018 році при розгляді однієї зі справ постало питання, чи можна кваліфікувати правочин як фраудаторний через застосування загальних засад законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, а також недопустимість зловживання правом.

Позитивно вплинула на застосовування конструкції фраудаторного правочину постанова Великої Палати ВС від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19). Справу на розгляд ВП ВС передала колегія суддів Другої судової палати КЦС ВС з мотивів необхідності відступу від висновку Верховного Суду України, який подібні до обговорюваних правочини кваліфікував як фіктивні. Натомість колегія суддів вважала, що треба розмежувати конструкції фіктивності та фраудаторності, оскільки фіктивний правочин не передбачає наміру створити правові наслідки, натомість фраудаторний їх створює – відчужується майно тощо.

Після ухвалення зазначеної постанови ВП ВС напрацьовувалася судова практика щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних у різних сферах. У відповідних постановах КЦС ВС наведено обставини, які потрібно з’ясовувати в тому чи іншому випадку, зазначено, що потрібно встановлювати, як реагувати.

Лектор навів такі постанови та звернув увагу на їх важливі аспекти.

Також Василь Крат відповів на запитання слухачів.

Більш детально за посиланням: https://cutt.ly/1HZUOw5.

Презентація Василя Крата – https://bit.ly/3Gbo90d.

​​Суддя КАС ВС Наталія Блажівська розповіла підприємцям про ключові правові висновки у податкових спорах

У роботі круглого столу, присвяченого розгляду практики податкових спорів і знакових кейсів та тенденцій у воєнний період, взяла участь суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська. Захід, організований Комiтетом пiдприємцiв з податкових питань при Торгово-промисловій палаті України, відбувся в онлайн-режимі 13 травня 2022 року.

Суддя поінформувала слухачів про кілька важливих правових позицій у сфері оподаткування.

Зокрема, 22 лютого 2022 року прийнято постанову Верховного Суду у справі № 420/12859/21, у якій досліджувалася колізія між Податковим кодексом України (п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення») та постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було дозволено проведення певних видів перевірок юридичних осіб у період карантину.

Колегія суддів вказала, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину є прямо закріплений у ПК України. Відповідно, вказана норма в частині обмеження на проведення планових перевірок була чинною і її дія не зупинялася. Суд наголосив, що строки дії мораторію може бути змінено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Суд зазначив, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться в ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Тобто Суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору.

Крім цього суддя поінформувала, що судді Верховного Суду вже під час війни на основі законодавства та практики інших країн Європи напрацювали зміни до процесуальних кодексів, які б дозволили проводити судові засідання в онлайн-режимі, коли і сторони у справі, і судді, і секретар судового засідання перебувають у безпечному місці з доступом до інтернету і через захищену програму проводиться судове засідання. Наталія Блажівська переконана, що глобальна ідея Президента України «Держава в смартфоні» є як дуже прогресивною, так і дуже необхідною для нашої держави. Технічно суди до таких нововведень готові, потрібно досягти цього юридично. Незважаючи на війну і на те, що багато судів зруйновані, пограбовані, судова система в Україні працює.

Під час круглого столу доповідачка також анонсувала проведення 4–5 липня цього року V Міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Податкові спори в адміністративному судочинстві». Вона запросила представників Торгово-промислової палати України долучитися до обговорення важливих проблем, які можуть стати предметом спорів з оподаткування, а також виникнути через воєнний стан. «Чим більше думок зіставляємо, тим фундаментальнішим є правовий висновок», – резюмувала Наталія Блажівська.

Детальніше читайте за посиланням - https://cutt.ly/zHZOxTl.

​​«Коли почалася війна, прийняв рішення знаходитись там, де можу бути найбільш корисним», — Андрій Калараш

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Андрій Калараш сьогодні – сержант ТрО ЗСУ, командир міномета. Несе службу у Великомихайлівському районі Одеської області.

В інтерв’ю виданню «Юридична газета» він розповів про себе, чому прийняв рішення йти боронити країну, про ставлення побратимів до його статусу судді та інше.

Вже сьогодні Андрій Андрійович має плани на те, що робитиме після перемоги України. Війна змінила нашу свідомість, каже він, і після перемоги треба зробити все, щоб працював принцип: «Суд для громадян, а не громадяни для суду!»

Детальніше ознайомитися з інтерв’ю можна за посиланням – https://cutt.ly/bHFd6my.

​​Здійснюючи судочинство в умовах воєнного стану, судді повинні вміти пристосовувати чинне законодавство – судді КЦС ВС

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Дмитро Луспеник, Ольга Ступак і Наталія Сакара провели Всеукраїнський семінар для суддів місцевих загальних та апеляційних судів «Здійснення цивільного судочинства в умовах воєнного стану», організований Національною школою суддів України 13 травня 2022 року.

Секретар Пленуму ВС, секретар Першої судової палати КЦС ВС к. ю. н., доцент Дмитро Луспеник прочитав лекцію на тему «Цивільний процес в умовах воєнного стану».

Зокрема, доповідач наголосив, що ЦПК України необхідно доповнити окремою главою «Здійснення провадження в умовах воєнного стану», а також зазначив, що незважаючи на відсутність такої глави, судді повинні вміти застосовувати чинні норми законодавства в умовах воєнного стану.

Лектор запропонував сміливіше використовувати принцип процесуальної економії, численні норми якого містяться у процесуальному законі і які часто застосовує Верховний Суд.

Доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС у справі № 308/9708/19 про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, роз’яснив висновки суду щодо відсутності в Росії імунітету і додав, що такі рішення будуть виконуватись у рамках міжнародного приватного права із залученням міжнародних інститутів за рахунок арештованого майна РФ як в Україні, так і в будь-якій іншій країні.

Суддя КЦС ВС Ольга Ступак прочитала лекцію на тему «Кредитні правовідносини в умовах воєнного стану».

Вона розповіла про законодавчі новели щодо регулювання кредитних правовідносин протягом 2014–2022 років. «Незалежно від того, чи учасник справи посилається на ту або іншу норму права, обов’язок суду: встановивши конкретний характер правовідносин, застосувати відповідну норму, яка їх регулює», – сказала доповідачка.

Зокрема, вона прокоментувала застосування Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Ним передбачено, що у період воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення сплати кредиту, іпотекодавець не може звернути стягнення на предмет іпотеки чи виселити мешканців з такого житла тощо.

Суддя КЦС ВС к. ю. н., доцент Наталія Сакара виступила з доповіддю на тему «Особливості розгляду соціальних справ під час дії воєнного стану».

Лектор навела практику КЦС ВС щодо справ, пов’язаних зі стягненням аліментів, усиновленням, вирішенням трудових спорів, а також положення чинного законодавства з питань, пов’язаних зі стягненням заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Доповідачка зазначила, що на військовослужбовців під час воєнного стану, як і раніше, покладається обов’язок сплачувати аліменти. «Ми не повинні забувати, що аліменти хоча й стягуються на користь іншого з подружжя, але мають використовуватися на утримання дітей», – сказала Наталія Сакара.

У постанові від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) Об’єднана палата КЦС ВС зробила висновок про те, що кошти, отримані від продажу нерухомого майна, не є доходом, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна, тому аліменти з таких коштів не стягуються.

Наталія Сакара наголосила, що попри воєнний час не може бути спрощеного чи прискореного усиновлення, оскільки йдеться про найвищі (найкращі) інтереси дитини.

Більш докладно за посиланням – https://cutt.ly/EHSpF2X.

Презентація Дмитра Луспеника: https://bit.ly/3LyLhXN

Презентація Ольги Ступак: https://bit.ly/3yKRWLD

Презентація Наталії Сакари: https://bit.ly/39FesLx