Верховний Суд

​​Громадськість має право звертатися до суду з приводу вирішення питань, що стосуються права на безпечне довкілля – КЦС ВС

Позивачка звернулася до суду з позовом щодо оскарження видання і складення містобудівних умов та обмежень у порядку цивільного судочинства, обґрунтовуючи своє право на такий позов тим, що вона проживає поруч із ділянкою, яка планується під забудову, є членом територіальної громади сільського населеного пункту, тож і повноцінним суб’єктом права на врахування її інтересів під час реалізації проєктів містобудівної діяльності та має конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Як правову підставу позову жінка визначила приписи природоохоронного законодавства України.

Найважливіша правова проблема, яку мав вирішити Верховний Суд, зосереджена в питанні визначення права особи на позов у тому разі, якщо її вимоги ґрунтуються на порушенні права на безпечне довкілля.

Основним правовим документом, що регулює право на звернення за захистом прав на безпечне довкілля, є Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція).

У розумінні Орхуської конвенції «громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об’єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; «зацікавлена громадськість» – громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість у цьому процесі (пункти 4, 5 ст. 2).

Тож Орхуська конвенція містить визначення «зацікавлена громадськість», така громадськість має право звертатися до адміністративних органів та безпосередньо до суду з приводу вирішення питань, що стосуються права на безпечне довкілля.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі застосували надміру формальний підхід у визначенні того, чи є порушеним право чи інтерес позивачки. Така оцінка права на позов повністю не врахувала приписи міжнародного договору, які мають пріоритет над національним законодавством (ст. 9 Конституції України).

Верховний Суд дійшов висновку, що, відмовляючи в позові з тих підстав, що позивачка не довела порушення її прав та інтересів діями відповідача при виданні оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, а отже існування в неї права на позов, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачка є членом територіальної громади і носієм прав члена цієї територіальної громади, та застосували обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є правила Орхуської конвенції, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному й може реалізовуватися особисто будь-якою зацікавленою людиною.

Верховний Суд у такому висновку керувався тим, що позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість, тому в питаннях, що є предметом регулювання Орхуської конвенції, суд має зосередитися не на питанні, чи мав позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки громадянин, звертаючись до суду з позовом щодо охорони навколишнього природного середовища, фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською конвенцією. Суду в такій категорії справ належить зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи, і якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі.

Постанова Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 759/23414/20 (провадження № 61-11583св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111078327.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #безпечне_довкілля #Орхуська_конвенція #зацікавлена_громадськість

​​Оскаржуючи рішення суду про поділ майна подружжя, виконавець діє в інтересах стягувача виконавчого провадження – КЦС ВС

Апеляційний суд закрив провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця на рішення, яким задоволено позов про поділ спільного майна подружжя. Вказав, що спірні правовідносини виникли між подружжям, вимоги до приватного виконавця не заявлялися. Не було взято до уваги посилання виконавця на те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі банк, позбавивши його можливості захистити свої права та законні інтереси стосовно іпотечного майна, яке поділено. Колегія суддів звернула увагу, що виконавець не є представником банку, який не позбавлений права самостійно звернутися до суду з апеляційною скаргою.

КЦС ВС скасував ухвалу апеляційного суду, передав справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, зробивши такі правові висновки.

В апеляційній скарзі приватний виконавець зазначив, що спірний будинок з господарчими будівлями та спорудами є предметом договору іпотеки. При укладенні кредитного договору та договору іпотеки перевірявся сімейний стан відповідача і було встановлено, що він не перебуває в шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах. Також відповідач підтвердив, що предмет іпотеки є його особистою приватною власністю.

Суд стягнув із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором, судове рішення звернено до примусового виконання. Апеляційний суд за поданням приватного виконавця встановив порядок виконання рішення шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах спірного будинку, право користування яким має малолітня дитина, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Апеляційний суд не врахував, що обов’язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу; повноваження виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 42 ЦПК України), у тому числі з апеляційною скаргою в інтересах стягувача на судове рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу.

Також апеляційний суд не врахував, що приватноправовий інструментарій (зокрема поділ майна подружжя) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення. При цьому, у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення, зокрема якщо поділ майна подружжя спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника, відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (особи на користь якої постановлено таке судове рішення).

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оцінюючи порушення оскарженим судовим рішенням прав та інтересів приватного виконавця, а не стягувача у виконавчому провадженні – банку, в інтересах якого приватний виконавець звернувся з апеляційною скаргою у цій справі.

Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 509/84/14-ц (провадження № 61-10946св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110814031.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #кредитні_спори #іпотека #поділ_майна_подружжя #зловживання_правами

​​Відновлюється робота Балаклійського районного суду Харківської області

З 1 червня 2023 року відновлюється робота Балаклійського районного суду Харківської області. Про це йдеться в рішенні Вищої ради правосуддя від 18 травня 2023 року № 493/0/15-23, яке було ухвалене з урахуванням даних про наявність належних умов для відновлення здійснення правосуддя цим судом.

У зв’язку з відновленням роботи Балаклійського районного суду Харківської області ДСА України має вжити невідкладних заходів щодо дострокового закінчення відрядження суддів цього суду.

Детальніше з рішенням ВРП можна ознайомитися тут:https://cutt.ly/cwqh68AO.

​​КЦС ВС вказав на ефективний спосіб захисту у спорі про рухоме майно, щодо якого укладено кілька правочинів

Позивач уклав із підприємством договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна. Згідно з іншим договором, укладеним наступного дня, цей комбайн у підприємства придбали спільно позивач і відповідач. Державну реєстрацію транспортного засобу проведено на підставі другого договору. Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи його підписували не позивач і відповідач. Позивач просив суд визнати недійсним другий договір купівлі-продажу, скасувати державну реєстрацію комбайна за двома співвласниками, визнати право власності на комбайн за ним.

Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки договір, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на комбайн, покупці не підписували.

Апеляційний суд скасував це рішення районного суду, відмовив у задоволенні позову. Зазначив, що преюдиційним рішенням суду в іншій справі встановлено, що згідно з другим договором позивач та відповідач придбали комбайн у рівних частках і він їм належить на праві спільної власності.

Оскаржуваною в касаційному порядку постановою апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності на комбайн. Зазначив, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, договір є неукладеним, оскільки він не підписаний, тож у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації комбайна слід відмовити.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у скасуванні державної реєстрації комбайна, погодився в цій частині із судом першої інстанції, змінивши мотиви, зробив такі правові висновки.

Право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Перший договір купівлі-продажу містить пункт, відповідно до якого право власності на ТЗ виникає з моменту державної реєстрації. Суди встановили, що реєстрація комбайна на підставі цього договору не проводилася. За таких обставин право власності на комбайн на підставі вказаного договору у позивача не виникло.

З урахуванням скасування державної реєстрації комбайна, проведеної на підставі другого договору, позивач не позбавлений можливості в позасудовому порядку звернутися до реєстратора із заявою про реєстрацію комбайна на підставі першого договору, що є підставою для набуття права власності на ТЗ. Тому в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на комбайн слід було відмовити з огляду на відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача в цій частині.

Внаслідок укладення першого договору в позивача як покупця виникло зобов’язальне право. Перешкодою для набуття позивачем права власності на комбайн є державна реєстрація транспортного засобу, здійснена на підставі іншого правочину. Тому позивач звернувся за захистом свого зобов’язального права, порушення якого полягає в неможливості набути право власності на комбайн з огляду на наявність його державної реєстрації, проведеної на підставі невчиненого правочину.

Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 204/8118/14 (провадження № 61-8367св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110813990.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #ефективний_спосіб_захисту #скасування_державної_реєстрації #захист_зобовязального_права

​​У Верховному Суді відбудеться Пленум

26 травня 2023 року о 10:00 у приміщенні Верховного Суду за адресою: вул. Пилипа Орлика, 8 розпочнеться засідання Пленуму Верховного Суду.

Проєкт порядку денного Пленуму Верховного Суду передбачає розгляд питань щодо обрання Голови Верховного Суду та заступника Голови ВС.

Засідання Пленуму Верховного Суду транслюватиметься на офіційному ютуб-каналі ВС: https://cutt.ly/CwqYr8HK .

Акредитація представників ЗМІ відбуватиметься до 14:00 25 травня 2023 року за номером телефону: (044) 253-06-48.

Plenum Will Be Held in the Supreme Court

On May 26, 2023 at 10:00 a.m., the Plenum of the Supreme Court will start its meeting in the premises of the Supreme Court at the address: 8 Pylypa Orlyka str.

The draft agenda of the Plenum of the Supreme Court envisages the consideration of issues related to the election of the President of the Supreme Court and the Vice-President of the Supreme Court.

The meeting of the SC Plenum will be streamed on the official YouTube channel of the Supreme Court: https://cutt.ly/CwqYr8HK .

For media accreditation call us at (044) 253-06-48 by May 25, 2023, 2:00 p.m.

​​Порушення порядку повідомлення учасника про намір продати частку не завжди означає порушення його переважного права на придбання цієї частки

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановами господарського суду і Верховного Суду, позовні вимоги позивача задоволено частково, переведено на нього права та обов’язки покупця за спірними договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ. У задоволенні позову третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору про переведення прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, – відмовлено.

Задовольняючи частково первісний позов, господарський суд виходив з недотримання визначеної чинним законодавством процедури відчуження учасниками ТОВ своїх часток внаслідок неповідомлення позивача про намір продати відповідні частки у статутному капіталі ТОВ. Так, у матеріалах справи немає будь-яких доказів на підтвердження письмового повідомлення позивача за первісним позовом про намір акціонерів здійснити продаж належних їм часток у статутному капіталі ТОВ, у зв’язку з чим суди дійшли висновку про порушення переважного права позивача за первісним позовом на придбання частки інших учасників цього товариства.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання третіх осіб за первісним позовом на те, що позивача за первісним позовом усно повідомляли про намір учасників ТОВ здійснити відчуження своїх часток у статутному капіталі вказаного товариства, зазначивши, що приписами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» імперативно встановлена виключно письмова форма відповідного повідомлення, водночас, навіть якби усна форма повідомлення була допустимою, доводи скаржників про усне повідомлення позивача не підтверджуються жодними доказами.

Колегія суддів Верховного Суду вказала, що порушення порядку повідомлення учасника про намір продати частку не завжди означає порушення його переважного права на придбання частки. При вирішенні спору про переведення на учасника прав та обов’язків покупця частки суд має не лише встановити факт належного повідомлення учасника про намір продати частку, а й перевірити наявність відмови учасника від реалізації переважного права, якщо про цей факт стверджує інша сторона спору і надає відповідні докази.

Учасники товариства шляхом участі та голосування на зборах за відчуження іншими учасниками частки в статутному капіталі товариства самі відмовилися від реалізації свого переважного права на придбання частки. Така відмова свідчить про обізнаність учасників з наміром продати цю частку і відсутність намірів її придбати.

Постанова КГС ВС від 16 березня 2023 року у справі № 915/1172/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109645652.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #ТОВ #ВАТ #корпоративний_спір #переважне_право #частка #статутний_капітал #переведення_прав

​​КАС ВС висловився щодо повноважень Держрибагентства з питань міжнародного співробітництва у сфері рибного господарства

Українська незалежна морська профспілка оскаржила до суду дії Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Державне агентство рибного господарства України) щодо роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі на ХХХІ сесії цієї комісії за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості і Комітетом російської федерації з рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року в частині забезпечення набуття чинності Протоколу ХХХІ сесії, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі в Керченській протоці на 2020 рік як додатка VIIІ до цього Протоколу, а також бездіяльність відповідача щодо невжиття ним заходів виходу з такої угоди, неповідомлення про прийняті в межах цього міжвідомчого міжнародного договору акти, їх неоприлюднення та неопублікування.

На обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилався на те, що участь України в такій Угоді в умовах тимчасової окупації державою-агресором відповідних територій України, протиправної ліквідації на цих територіях органів ДАРГУ та утворення незаконних органів, що беруть участь у реалізації Угоди, створює ризики фактичного визнання відповідачем через такі дії повноважень незаконних органів влади щодо громадян та риболовних суден України, а також порушує права та інтереси рибалок.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів денонсації Угоди суду надано не було, а тому такий документ є чинним і підлягав виконанню відповідачем.

За результатами розгляду справи ВС у складі колегії суддів КАС скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначив, що Держрибагентство уповноважене законом на представництво України за міжвідомчими міжнародними договорами і забезпечення виконання взятих Україною зобов’язань за ними з питань, що належать до компетенції цього органу.

Ці повноваження, як і будь-які інші повноваження Держрибагентства, повинні здійснюватися у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, а оскільки стосуються зовнішньополітичної діяльності, то повинні також враховувати задекларовані на законодавчому рівні принципи зовнішньої політики України, норми міжнародного права. Реалізуючи такі публічно-владні управлінські функції, Держрибагентство зобов’язане дбати насамперед про національні інтереси, забезпечувати й захищати їх.

У разі ж наявності реальних і потенційних загроз Україні, її громадянам і юридичним особам відповідач, у межах наявної в нього компетенції та повноважень, зобов’язаний вживати своєчасних та адекватних заходів захисту національних інтересів.

ВС зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями, зокрема, готувати пропозиції щодо укладення та денонсації міжвідомчих міжнародних договорів і, на переконання колегії суддів, зобов’язаний їх невідкладно реалізувати за наявності передбачених законом підстав, зокрема: у разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його сторонами; наявності реальних і потенційних загроз Україні, її громадянам і юридичним особам; якщо виконання договору може зашкодити національним інтересам України; в інших випадках, передбачених міжнародним правом.

Крім того, колегія суддів звернула увагу, що Протокол і Порядок підписані на виконання та в рамках Угоди, а отже є її невід’ємною частиною і також мають статус міжвідомчих міжнародних договорів.

Детальніше – https://cutt.ly/RwqyMye7.

Постанова ВС від 13 квітня 2023 року у справі № 420/8381/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110216011.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій ВС – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КАС_ВС #правова_позиція #міжнародні_договори #рибне_господарство

​​Верховний Суд опублікував огляд практики ЄСПЛ за березень 2023 року

Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж березня 2023 року – https://bit.ly/3MIwrBS.

Насамперед звертаємо увагу на актуальні висновки ЄСПЛ у справі MAMASAKHLISI AND OTHERS v. Georgia and Russia, яку він розглянув за скаргами заявників у світлі статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обставини справи стосувалися подій до збройного конфлікту 2008 року між Грузією та росією, а саме арешту, жорстокого поводження та ув’язнення де-факто абхазькою владою двох заявників. ЄСПЛ розглянув питання щодо юрисдикції держав-учасниць Конвенції на той час, щоб установити, на кого мала покладатися відповідальність за вказані порушення. Він вказав, що для відповіді на це питання одним із вирішальних фактів було те, яка саме з Договірних Держав здійснювала ефективний контроль над територією. За результатами розгляду справи такою була визнана росія.

Важливими є також висновки, зроблені ЄСПЛ у справі PIRTSKHALAVA AND TSAADZE v. Georgia, розглянутій за ст. 6 Конвенції.

У цій справі ЄСПЛ оцінив допустимість показань свідків, що були співучасниками заявників у вчиненні кримінального правопорушення. ЄСПЛ не вбачив ознак порушення ст. 6 Конвенції і загалом виснував, що спірні показання семи свідків не були вирішальними для засудження заявників, так само як і їх виключення із сукупності доказів не привело б до виправдання заявників з огляду на інші матеріали у справі.

У справі ROGALSKI v. Poland заявника, адвоката, притягнули до дисциплінарної відповідальності за його нібито недостатньо обґрунтовану заяву про вчинення прокурором кримінального правопорушення (отримання неправомірної вигоди). Порушення за ст. 10 Конвенції в цій справі спричинила відсутність ретельної перевірки дисциплінарними органами непрямих доказів, наданих заявником.

Можливість звернення державної організації телерадіомовлення до ЄСПЛ для захисту своїх прав була з’ясована у справі CROATIAN RADIO-TELEVISION v. Croatia.

ЄСПЛ вирішив, що ця установа не перебувала під «державним контролем», а отже могла звернутися із заявою до ЄСПЛ. Щодо суті порушення Конвенції, а саме її ст. 6 через імовірну суперечливість практики національних судів при розгляді судами подібних справ, ініційованих цією організацією, ЄСПЛ не побачив ознак порушення вказаної статті Конвенції. В цій справі було встановлено, що наявні суперечності в судовій практиці усунув Верховний суд через законодавчо закріплені механізми. У своїх міркуваннях ЄСПЛ покликався і на Висновок КРЄС № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/42POxY6.

​​Верховний Суд залишив без змін покарання жінці, яка виправдовувала збройну агресію рф проти України

18 травня 2023 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу захисника жінки, засудженої за виправдовування та визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України (ч. 1 ст. 436-2 КК України), а також поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування та визнання такої агресії правомірною (ч. 2 ст. 436-2 КК України).

Як установили суди попередніх інстанцій, у забороненій в Україні соцмережі засуджена вподобала й поширила публікації, у яких, зокрема, висловлювалися схвалення та підтримка агресивної війни рф проти України і зневага до військовослужбовців ЗСУ.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду, жінку засуджено до 3 років позбавлення волі.

ККС ВС залишив призначене покарання без змін.

Повний текст постанови у справі № 127/12127/22 (провадження № 51-4009км22) буде проголошено 23 травня о 15:30.

Шановні представники ЗМІ та громадського сектору!

Звертаємо вашу увагу, що позачергове засідання Пленуму Верховного Суду транслюватиметься на офіційному ютуб-каналі Верховного Суду: https://bit.ly/3MsQnZ4

Позачергове засідання Пленуму Верховного Суду відбудеться сьогодні, 16 травня 2023 року, о 14:00.

​​Вимоги податкового органу про зобов’язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію неплатоспроможного банку внести зміни до акцептованого реєстру мають немайновий характер

Податковий орган звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію неплатоспроможного банку внести та затвердити зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів цього банку.

Суд першої інстанції ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного суду, повернув позовну заяву позивачеві. Суди керувалися тим, що вимога про затвердження змін шляхом включення кредиторських вимог податкового органу до акцептованого реєстру вимог кредиторів неплатоспроможного банку є вимогою майнового характеру, тому за подання такого позову сплачується судовий збір у відповідному розмірі з урахуванням ціни позову (суми грошових вимог податкового органу). Позивач оскаржив ці судові рішення до Верховного Суду.

Верховний Суд зауважив про те, що грошові вимоги дійсно є майновим поняттям, оскільки мають конкретно визначену вартісну оцінку. Однак при пред’явленні такого позову об’єктом вимоги є саме дія зобов’язаної сторони, яка не піддається грошовій (вартісній) оцінці, адже вирішення такого спору не вплине на припинення вимог податкового органу до неплатоспроможного банку.

Це пояснюється тим, що задоволення Фондом вимог кредиторів неплатоспроможного банку відбувається (за певними винятками) виключно після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, інвентаризації майна банку, формування ліквідаційної маси та реалізації майна, включеного до цієї маси (статті 44–52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

При цьому об’єктом вимоги є саме дія зобов’язаної сторони (відповідних органів чи уповноважених осіб Фонду), адже внесення кредиторських вимог податкового органу та затвердження змін до акцептованого реєстру вимог неплатоспроможного банку ще не свідчить про реальне стягнення грошових вимог у виді податкової заборгованості. Задоволення (повне, часткове) чи незадоволення таких вимог залежить від низки факторів, основним серед яких є обсяг ліквідаційної маси банку, та відбувається за результатом проведення ліквідаційної процедури цього неплатоспроможного банку.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги податкового органу про зобов’язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію неплатоспроможного банку внести, а виконавчої дирекції Фонду – затвердити зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів цього банку мають немайновий характер. Отже, розмір ставок судового збору за їх подання визначається відповідно до підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Постанова КГС ВС від 19 квітня 2023 року у cправі № 910/21935/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110427715.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #КУзПБ #судовий_збір #майновий_спір #ФГВФО #ДПС #немайновий_спір

​​Не є кримінальним правопорушенням зберігання вогнепальної зброї, якщо воно пов’язане із захистом держави – ВС

Верховний Суд скасував вироки судів першої та апеляційної інстанцій, якими особа була засуджена за незаконне поводження зі зброєю і бойовими припасами до реального позбавлення волі.

Таке рішення Суд прийняв у зв’язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили й не надали належної оцінки доводам обвинуваченого про те, що він, будучи волонтером, працював на забезпечення сил територіальної оборони Збройних сил України, отримав зброю і боєприпаси від військових у лютому – березні 2022 року з метою відсічі збройній агресії російської федерації.

ВС наголосив, що в разі підтвердження таких заяв ці дії особи слід розцінювати як крайню необхідність, що відповідно до ч. 1 ст. 39 КК України не є кримінальним правопорушенням.

Постанова ККС ВС у справі № 760/6265/22 (провадження № 51-4309км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749408.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ККС #КК #зброя #крайня_необхідність #збройна_агресія_рф #війна #воєнний_стан #незаконне_зберігання_зброї

​​Учасниками справи позовного провадження в межах справи про банкрутство є позивач і відповідач, а не всі учасники основної справи про банкрутство

У межах справи про банкрутство господарський суд задовольнив вимоги позивача до ПАТ про стягнення заборгованості. На стадії виконавчого провадження ПАТ оскаржило постанову про арешт майна боржника до господарського суду, який задовольнив цю скаргу. Відділ державної виконавчої служби оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику, оскільки він не надав доказів надсилання копії скарги з додатками всім учасникам у справі про банкрутство.

Верховний Суд скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передав до апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження. ВС, зокрема, вказав на відсутність обов’язку заявника апеляційної скарги у позовному провадженні в межах справи про банкрутство надсилати копію цієї скарги всім учасникам справи про банкрутство.

ВС також зауважив, що ст. 7 КУзПБ встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, та визначає їх підсудність саме в межах справи про банкрутство, з метою акумулювання всіх позовних вимог за участю боржника як сторони в такому спорі в межах однієї справи. Принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним і не містить винятків залежно від суб’єктного складу сторін спору. З огляду на строковість судових процедур у справі про банкрутство в такий спосіб законодавець захищає права не лише банкрута, а й інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ, натомість справи позовного провадження (які розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 7 КУзПБ) мають суб’єктний склад сторін спору, що визначається ГПК України.

Згідно зі статтями 41, 45 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Водночас склад учасників у справі про банкрутство визначений у ст. 1 КУзПБ.

Отже, суб’єктний склад учасників господарського процесу в межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ.

У розумінні положень ст. 7 КУзПБ, п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 ГПК України учасниками справи позовного провадження, що розглядається в межах справи про банкрутство, яким заявник апеляційної скарги зобов’язаний надіслати копію скарги, є саме особи, визначені статтями 41, 45 ГПК України.

У справі, що переглядається, такими особами є позивач і відповідач, а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені ст. 1 КУзПБ, як помилково вказав суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Постанова КГС ВС від 26 квітня 2023 року у справі № 914/2441/15 (914/841/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110485286.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #КУзПБ #позовне_провадження #справа_про_банкрутство #відокремлене_провадження

​​Для застосування обмежувального припису факти, встановлені в кримінальному провадженні, мають допоміжне значення – КЦС ВС

Суд першої інстанції видав обмежувальний припис чоловікові заявниці про заборону перебувати в місці її проживання та наближатися до нього, зобов’язання усунути перешкоди в користуванні автомобілем.

Апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у задоволенні заяви, вказавши, що звернення заявниці до поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджують факт вчинення чоловіком домашнього насильства, а спір щодо будинку та автомобіля повинен вирішуватись у справі про розподіл спільного майна подружжя. Будинок, до якого чоловіку обмежено доступ, належить йому на праві приватної власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, зробивши такі правові висновки.

Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» його мета саме в запобіганні та протидії домашньому насильству.

Стаття 26 цього Закону визначає серед спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству обмежувальний припис стосовно кривдника.

Реалізація обмежувального припису відбувається в порядку як ЦПК України (ч. 8 ст. 26 Закону), так і КПК України (ч. 10 ст. 26 Закону).

Передбачений КПК України припис є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, кінцева мета такого провадження – не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання щодо відповідальності винної особи. Метою ж обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення.

Застосування обмежувального припису в цивільному процесі не вирішує завдання кримінального процесу.

Водночас, якщо такий припис не застосований у кримінальному провадженні, він може бути застосований у порядку ЦПК України як тимчасовий захід, який виконує захисну та запобіжну функції. Доказування в обох випадках має відбуватися відповідно до вимог профільного процесуального кодексу.

Отже, обмежувальний припис на підставі ЦПК України та на підставі КПК України може застосовуватись окремо і самостійно, однак не паралельно.

Якщо обмежувальний припис застосовується в межах цивільного процесу, то суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення.

У справі не встановлено обставин, які б підтверджували повідомлення чоловікові заявниці підозри у вчиненні домашнього насильства, направлення до суду обвинувального акта, наявність вироку суду з цього питання у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд фактично звів свою аргументацію до того, що це є основними критеріями визначення обґрунтованості застосування обмежувального припису.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування обмежувального припису на підставі встановлених обставин справи та наявних доказів. Результати досудового розслідування у кримінальному провадженні, відкритому з приводу дій заінтересованої особи, або вирок цій особі у відповідній кримінальній справі є додатковими критеріями оцінки, але не виключними.

Також Верховний Суд вказав на необхідність оцінки судом пропорційності втручання у права та свободи особи.

Апеляційний суд безпідставно проігнорував те, що життя та здоров'я, недоторканність і безпека заявниці переважають над правом її чоловіка на житло.

Постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 (провадження № 61-7349св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109995317.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #запобігання_домашньому_насильству #обмежувальний_припис #конституційні_права

​​Право на касаційне оскарження не є безумовним: ВС закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП на рішення судів у справі за позовом до АМКУ

Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційними скаргами двох фізичних осіб – підприємців на судові рішення у справі за позовом цих осіб до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним і скасування рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується позивачів.

АМКУ встановив, що один із позивачів учинив 23 факти порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а другий – 24. Ці факти в сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) поведінки (позивачів між собою і з іншими суб’єктами господарювання) при підготовці та участі в торгах, а також про обмін інформацією між ними. За вчинені порушення Комітет ухвалив рішення накласти на одного позивача штраф у загальному розмірі понад 82 млн грн, а на другого позивача – понад 16 млн грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що встановлені в рішенні АМКУ факти в сукупності свідчать про узгодження (координацію) позивачами своєї поведінки, у тому числі з іншими учасниками торгів при підготовці до участі та під час участі в торгах, зокрема про обмін інформацією між ними, що свідчить про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. За висновками судів, узгодивши свої дії під час підготовки та участі в аукціоні, учасники торгів замінили ризик, що його породжує економічна конкуренція, на координацію своєї поведінки в господарській діяльності, і це призвело як до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону, так і до спотворення конкурентного середовища загалом. Комітет належним чином установив і довів обставини, які свідчать про те, що позивачі узгоджено здійснювали господарську діяльність, та про узгодженість поведінки, зокрема під час участі в торгах. Також суди зазначили, що встановлення АМКУ декількох правопорушень і накладення окремих штрафів за кожне правопорушення не суперечать вимогам законодавства.

Проаналізувавши постанови ВС в наведених скаржниками справах, на які як на підставу подання касаційної скарги посилалися позивачі, Суд дійшов висновку, що правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржниками справах хоча і є подібними за матеріально-правовим регулюванням, предметом спору і змістом позовних вимог, але суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає подібність указаних справ за змістовим критерієм.

ВС звернув увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість і єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Верховний Суд виходив із того, що перегляд остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою – домогтися повторного розгляду й ухвалення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, однак про їх наявність у цій справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржниками не зазначено.

Ухвала КГС ВС від 4 травня 2023 року у справі № 910/21299/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110689905.

​​Верховний Суд опублікував дайджест правових позицій Великої Палати ВС

Пропонуємо до вашої уваги дайджест правових позицій Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР протягом березня – квітня 2023 року) – https://bit.ly/3LVRJKt.

Серед них – позиції щодо:

✅відшкодування збитків, завданих неправомірними діями податкового органу стосовно зупинення реєстрації податкової накладної;

✅можливості поєднання в одному позові вимог про витребування земельної ділянки шляхом знесення об’єкта нерухомості;

✅можливості нарахування процентів за користування кредитом, якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування;

✅переходу права власності на рухоме майно (транспортний засіб) за договором;

✅можливості звернення з позовом в інтересах товариства єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем;

✅припинення права власності на земельну ділянку в разі її використання не за цільовим призначенням;

✅моменту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, укладеного після 1 січня 2013 року;

✅виселення з іпотечного майна, набутого не за кредитні кошти, у разі обрання банком, іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

​​Положення Закону України про захист інтересів осіб в ІР-сфері під час дії воєнного стану не мають зворотної дії в часі

Компанія звернулася з позовом до ТОВ та Міністерства охорони здоров’я України про захист порушеного права інтелектуальної власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подання ТОВ заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, на думку позивача, тотожна з композицією, захищеною патентом України на винахід позивача, порушує його права інтелектуальної власності. Місцевий господарський суд позов задовольнив, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, а позов задовольнив частково. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги позивача і ТОВ, дійшов таких висновків.

Суди попередніх інстанцій виснували, що очікувана дата закінчення строку дії патенту – 15 квітня 2022 року, і цієї обставини жодна зі сторін спору не заперечувала. За збіжними висновками судів, у лікарському засобі, поданому на реєстрацію ТОВ, використана кожна ознака винаходу за патентом України позивача або ознака, еквівалентна формулі винаходу. З позовом до суду позивач звернувся у червні 2021 року. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Згідно з послідовною позицією Верховного Суду Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не передбачена можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту. Порушенням прав володільця патенту вважається не лише безпосереднє використання винаходу без згоди володільця патенту, але й будь-яке посягання на права. Державна реєстрація є обов’язковою передумовою для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно, подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі і є чинними, по суті – підготовка до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, а тому є посяганням на права власника патенту.

Верховний Суд констатував, що Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України» (Закон) набув чинності 13 квітня 2022 року, а отже не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які виникли в лютому 2021 року й безпосередньо пов’язані з подачею ТОВ заяви на державну реєстрацію лікарського засобу та юридичними наслідками цієї дії.

ВС зазначив про те, що ні з прийняттям цього Закону, положення якого не мають зворотної дії в часі, ані будь-якими іншими законодавчими нормами не передбачено «узаконення» дій з подачі особою без згоди правовласника заяви на державну реєстрацію лікарського засобу, діючою речовиною якого є сполука, тотожна з композицією, що захищена згідно з патентом України на винахід (права на який є чинними на момент подачі такої заяви), тобто не передбачено ретроспективну правомірність дії особи, яка була вчинена з порушенням прав іншої особи в минулому.

Детальніше – https://cutt.ly/M6ghDJw.

Постанова КГС ВС від 27 квітня 2023 року у cправі № 910/9215/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/110536260.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #інтелектуальна_власність #лікарський_засіб #МОЗ #патент_на_винахід #захист_ІР_прав #воєнний_стан #збройна_агресія