" – як гадаєш, місто може контролювати, як люди у ньому живуть? ось сама географія, планування вулиць, розташування будинків?
– ще як може, – відповіла вона. – і сан-франциско, і рим збудовані на пагорбах. я жила там і там, і вважаю, що на тамтешнє життя більше впливає скільки сил ти витрачаєш, переміщаючись з точки А в точку Б, ніж хто став мером. нью-йорк і стамбул розсічені великими водоймами, і навіть якщо води не видно, відчуття на вулицях там більше схожі одне на одне, ніж, скажімо, на париж чи мюнхен, де тільки річки, які можна перепливти. а у лондоні річка набагато ширша, і вона відчувається зовсім інакше. — вона почекала на відповідь.
врешті-решт він сказав:
— так... але уявляти, ніби живі вулиці й вікна плетуть інтриги, замислюють на щось тебе перетворити, — це ж маячня, так?
— так, — сказала вона. — це марення, якщо коротко"

"дальгрен", семюел ділейні