Чому у багатих країн виникає потреба підвищити податки? За статтею The Economist
Вони витрачають все більше на соціалку - пенсії, пільги та виплати, піклуючись про старіюче населення та борючись із нерівністю доходів. За 40 років такі видатки зросли з 14 до 21% ВВП.
💸 Але політики не хочуть підвищувати податки для фінансування соціалки, тому збільшують запозичення і зменшують фінансування державних послуг. В Канаді ростуть черги в дитсадки, Британія змушена достроково звільняти засуджених через переповнені тюрми, поїзди в Німеччині постійно запізнюються.
Політики також не хочуть підвишувати пенсійний вік чи скорочувати соціалку, щоб зберегти шанси на переобрання. Тому, щоб уникнути колапсу державних послуг (або бюджетної кризи), вони підвищують податки.
Чи обов’язково зростання розмірів держави означає кінець капіталізму? Ні. Вільні ринки та зростання перерозподілу в державі можуть добре співіснувати. Для цього потрібно, щоб податки не викривлювали стимули до підприємництва, а соціалка не затягувала потенційно продуктивних працівників. Перерозподіл сам по собі є “м’якішою” економічною політикою, ніж збільшення кількості держслужбовців чи націоналізація підприємств.
😨 Але, наприклад, Британія планує підвищити податки на заощадження та інвестиції, що шкодитиме зростанню. В США, з їх шаленим дефіцитом бюджету, Трамп замість підвищення податків пропонує збільшити мита, що грубо викривить стимули в міжнародній торгівлі.
Які ж податки є більш ефективними? На першому місці - оподаткування нерухомості. Але виборці ненавидять цей податок, бо він стягується у вигляді регулярних, осяжних і великих платежів.
👉 На другому місці - ПДВ. Він оподатковує споживання і викривлює стимули в економіці лише у разі звільнень окремих товарів та послуг від нього. Також перевагою ПДВ є те, що виборці легше сприймають сплату і підвищеня цього податку.
У 2011 Британія підвищила ставку ПДВ з 17,5 до 20% і це практично не викликало спротиву. Скандинавські країни поєднують великі державні видатки з процвітаючою економікою завдяки високим ставкам ПДВ - до 25%. Естонія теж підвищить ПДВ до цього рівня, щоб профінансувати оборону.
А які аргументи проти ПДВ? ПДВ є регресивним, бо бідні витачають більшу частку свого доходу на споживання, а отже на сплату ПДВ. Але бідні також набільше виграють від державних послуг та соціальних виплат! Також ПДВ впливає на інфляцію. Але інфляція зараз низька, і поетапне підвищення ставки мало б незначний вплив на зростання цін.
📌 В сухому підсумку - ПДВ недосконалий, але це найкращий спосіб профінансувати державні послуги та соціалку за старіючого населення, не прибивши підприємництво.
❤️ «Що з економікою?» 一 канал Центру економічної стратегії | підписатися
🟢 Ми в Instagram
Вони витрачають все більше на соціалку - пенсії, пільги та виплати, піклуючись про старіюче населення та борючись із нерівністю доходів. За 40 років такі видатки зросли з 14 до 21% ВВП.
💸 Але політики не хочуть підвищувати податки для фінансування соціалки, тому збільшують запозичення і зменшують фінансування державних послуг. В Канаді ростуть черги в дитсадки, Британія змушена достроково звільняти засуджених через переповнені тюрми, поїзди в Німеччині постійно запізнюються.
Політики також не хочуть підвишувати пенсійний вік чи скорочувати соціалку, щоб зберегти шанси на переобрання. Тому, щоб уникнути колапсу державних послуг (або бюджетної кризи), вони підвищують податки.
Чи обов’язково зростання розмірів держави означає кінець капіталізму? Ні. Вільні ринки та зростання перерозподілу в державі можуть добре співіснувати. Для цього потрібно, щоб податки не викривлювали стимули до підприємництва, а соціалка не затягувала потенційно продуктивних працівників. Перерозподіл сам по собі є “м’якішою” економічною політикою, ніж збільшення кількості держслужбовців чи націоналізація підприємств.
😨 Але, наприклад, Британія планує підвищити податки на заощадження та інвестиції, що шкодитиме зростанню. В США, з їх шаленим дефіцитом бюджету, Трамп замість підвищення податків пропонує збільшити мита, що грубо викривить стимули в міжнародній торгівлі.
Які ж податки є більш ефективними? На першому місці - оподаткування нерухомості. Але виборці ненавидять цей податок, бо він стягується у вигляді регулярних, осяжних і великих платежів.
👉 На другому місці - ПДВ. Він оподатковує споживання і викривлює стимули в економіці лише у разі звільнень окремих товарів та послуг від нього. Також перевагою ПДВ є те, що виборці легше сприймають сплату і підвищеня цього податку.
У 2011 Британія підвищила ставку ПДВ з 17,5 до 20% і це практично не викликало спротиву. Скандинавські країни поєднують великі державні видатки з процвітаючою економікою завдяки високим ставкам ПДВ - до 25%. Естонія теж підвищить ПДВ до цього рівня, щоб профінансувати оборону.
А які аргументи проти ПДВ? ПДВ є регресивним, бо бідні витачають більшу частку свого доходу на споживання, а отже на сплату ПДВ. Але бідні також набільше виграють від державних послуг та соціальних виплат! Також ПДВ впливає на інфляцію. Але інфляція зараз низька, і поетапне підвищення ставки мало б незначний вплив на зростання цін.
📌 В сухому підсумку - ПДВ недосконалий, але це найкращий спосіб профінансувати державні послуги та соціалку за старіючого населення, не прибивши підприємництво.
«Все зазначене вище є навіть більш актуальним для України. Уряд стоїть перед вибором - чиїм коштом профінансувати збільшення оборонних видатків. Збирати більше з доходів громадян та прибутків бізнесу, чи з непрямих податків - ПДВ та акцизів. І додатковим аргументом на користь останніх є значна тіньова економіка України. ПДВ зачіпає і тих, хто не робить внеску у фінансування війни та державних послуг. А військовий збір з доходів заплатять ті, хто й так платить відчутні податки, працюючи «вбілу», — коментує наш старший економіст Юрій Гайдай.
❤️ «Що з економікою?» 一 канал Центру економічної стратегії | підписатися
🟢 Ми в Instagram