ТВО Бойового Медика

Міркування інструктора щодо стандарту підготовки на рівень для всіх військовослужбовців та стрільців-санітарів, який створив Департамент охорони здоров'я МО.

Тривалість підготовки
В першу чергу, це відсутність термінів підготовки, це насправді типова історія яка прописується в стандарті, звісно інші документи можуть її теж описувати і стандарт домедичної допомоги написан в першу чергу для БЗВП, який має чіткі години, але як щодо стрільця-санітара?

Залучення інших осіб до викладання (в окремих випадках)
Є два непростих моменти.
1. Залучення інших інструкторів не з тактичної медицини, які можуть і дуже часто трактують по своєму цей весь марч і можуть виходити за межі визначеного стандарту, оскільки навчання вони пройшли "інше"

2. Залучення людей не інструкторів. Проблема раз - читай пункт перший. Проблема два - вони просто можуть бути не методистами і не в змозі провести заняття . Проблема три - несправедливість, оскільки медичний персонал умовного НЦ або штатні БМи не є інструкторами вони й не будуть отримувати ніяких доплат за непрофільну діяльність, що буде тільки загострювати всі вище перераховані проблеми і створювати додаткові.

Навчальні точки
Особисто я ненавиджу цей тип навчання, по-перше, він вважається самим неефективним, по-друге, якщо вони не мають конкретних часових проміжків, тобто погано сплановані ти не можеш обрати одну тему для нарощування навченості. По-третє, інформаційне перенавантаження ніхто не скасовував (там стріляють тут пневмоторакс).

Маневрування під час навчального процесу
У стандарті підготовки може бути певне відхилення, наприклад для фокуса на чомусь, бо НЦ може вчити різні роди військ. Тут цього не бачу і далі поясню на прикладі навичок стандарту, чого це було б потрібно.

ПРО НАВИЧКИ У КОЖНОМУ РІВНІ
В цілому це все ТССС рівні ASM та CLS, це плюс, але є питання до деяких навичок.

РЕАЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ. НЕ СТЬОБ
"Підзавдання 5.10 Знати правила використання імпровізованого турнікета для зупинки кровотечі з кінцівок"

- Хто цей диявол, з яким ДОЗ не домовився?

Прохідність дихальних шляхів.
Ще в робочій групі ми підіймали питання висування нижньої щелепи, я був проти, бо ця навичка потребує спеціального обладнання, яке є дороговартісним та все ж таки знань про кістки черепа. Якщо хтось скаже що обладнання купимо-знайдемо. Краще відправте це в ШТМ. На рівні ASM\CLS це недоцільно у воєнний час, коли питання кількості переважає якість, краще фокусуватися на важливіших темах. Під цю ж тезу я кидаю оцінку травми хребта та застосування дихального мішка. І щоб не фокусуватися на цих темах, потрібен певний маневр у зміні програми на містах.

Ще одне питання. Що таке 5.16 "Вміти зупиняти вузлові кровотечі
імпровізованим тиснучим елементом". Це дорівнює створенню імпровізованого вузлового турнікету? Тоді якщо так, чому це так само не прописати?

Також є питання стосовно конверсії турнікету, якщо окремим підзавданням пишуть накладання другого tq, якщо перший не працює, чому б окремо не прописати підзавдання ЗНАТИ показання та протипоказання до конверсії?

І питання у всесвіт, коли буде ВОС стрільця-санітара?

ТВО Бойового Медика 🫡

Ч.2 CASEVAC

"Стандартні оперативні процедури", напевно кожен інструктор з будь-чого їх згадує, але одна справа про них говорити, інша впроваджувати у підрозділі.
СОПи для кейсеваку не є вийнятком, їхнє створення та підтримка на рівні підрозділу в першу чергу вплинуть як довго проживе ваш кейс, та чи виконає він завдання.

Для допомоги в побудові цих СОПів звернемося до Армійської технічної публікації ATP 4-02.13 CASUALTY EVACUATION JUNE 2021 чек-лист який пропонує нам ця книжка ставить важливі питання.

На власних прикладах продемонструю вплив деяких питань:

1. Чи пропрацювали наземні екіпажі CASEVAC пересування маршрутами евакуації?
Явно недостатньо пояснювати маршрут водіям тільки по картах, більш досвідчений екіпаж мусить катати молодих з собою деякий час, бути з ними на маршруті ще декілька поїздок, або це призведе до блукання та/або пересування вже замінованими дорогами. Важливо, і В ДЕНЬ і В НОЧІ.

Коли кейсевак просто не виїхав на маршрут вночі через "ніхуя не відно", відсутність цього СОПу, в нашому випадку, коштувала хлопцю ноги по яйця, бо за 7 годин в посадці ніхто не замінив турнікет.

Дійсно, ніч була тотально темної, без місяця, хмарність. Я НЕ Є СПЕЦІАЛІСТОМ З ПНБ, але хіба ІЧ-підсвітка не забезпечить видимість в таких умовах? Але знаю одне, в нічних умовах ніхто навіть не тренувався їздити, інакше таких би доповідей не було.

2. Як маркуються транспортні засоби CASEVAC?
На випадок коли ваша ББМка раптово стає кейсеваком, варто придумати якусь хрінь-індикатор, що швидко робить ваш транспорт відмінним від інших машин. Зв'язку може просто не бути.

Якось очікуючи на точці перехопленні Мастіфа з пораненими, ми зупинили 2-3 інших і кожен з них говорив що поранені у наступній машині, в підсумку Мастіф з пораненими просто промчав біля нас, довелось доганяти.

3. Чи було отримано та перевірено обладнання для евакуації ( ноші, паски для нош і т.д.)?
Моя улюблена найтупіша ситуація, це коли ти передаєш пораненого на наступний етап з ношами, але тобі одразу їх не віддають і тепер ти маєш новий головний біль, а достатньо було просто покласти запасні ноші одразу в машину і віддавати групі.

Групі виносу потрібно було дотягнути 200 до ПЗП і далі на евак, враховуючи що були одні скедко і це було найкраще рішення спокійно їх віддав, звісно їх навіть не привезли назад, потім ми мали постійно проблеми з ношами, бо на самих позиціях їх могли десь загубити, хлопці бігали до нас брати хоч якісь.

ТВО Бойового Медика 🫡