106 РОКОВИНИ РЕВОЛЮЦІЇ ДУХУ
29 квітня увесь український народ ушановує велику річницю події, що призвела до відродження власного державотворчого етосу, те, що здавалось мрією одиниць лицарів державної справи — стало реальністю мільйонів, а Україна-Русь змогла знову взяти на себе великий дар, завіщений у битвах першої національно-визвольної революції Великого Богдана — проголошення Гетьманської Держави під булавою Його Світлості Ясновельможного пана Гетьмана Павла ІІ Скоропадського.
В умовах перебування Української держави на краю від загибелі під багнетами союзницьких військ, здавалось, що розраховувати було ні на що. В планах німецького командування, до якого мала доступ лише одна, Богом обрана людина, було перетворення України на звичайне генерал-губернаторство, без огляду на жодні елементи власної державної культури. Проте, за Божим дороговказом героєві Nації Українців, що неодноразово в ім'я чести мундира рятував власну державу, випав жереб стати на заваді цьому та пронести велике полум'я істини державної організації Святої Матері Героїв на вівтар найвищого поступу — розбудови запеклої у європейських вогнях Першої Світової Війни держави, якій було пророковано стати найкращим виявом українського державотворення в усі віки Української Традиції.
Надалі, з благословення Святого Духа, яким покрився Гетьманський стіл після миропомазання ЯВПГ Павла, святе Українство стало на шлях вибудови усіх своїх націотворчих державних інституцій. "Нація бездержавної анархії стала нацією вогнища власних вівтарів", як за шляхетською римською формулою висловиться пізніше геній української монархічної думки В'ячеслав Казимирович Липинський. Більшість із них залишається та залишатиметься фундаментом єства нашого державного народу у всі часи існування Українського Державництва, яке й сьогодні гуртує усіх нас, українських націоналістів, довкола великої мети — Будування України для Всіх та Разом з Усіма.
Невипадково саме в цей день сталась поворотна подія для перших українських національно-визвольних змагань — підняття вистражданого поколіннями найкращих синів Святої, Могутньої та Соборної синьо-жовтого прапора над усією флотою Чорноморського кримського війська. Розгорання правдивого пломеню українського державотворчого поступу увінчалось остаточним виявленням єдности всієї України — від Золотоверхого граду Божого до нашої хрещеної матері — величавого Херсонесу, який на віки вічні заявив, що непорушною виявиться істина, промовлена немов через пророків Павлом Петровичем — "Україна без Криму не може жити, це буде якийсь тулуб без ніг". Саме це ми й сьогодні доводимо кров'ю найліпших з найліпших, виборюючи одність Києва та Севастополя в екзистенційному герці проти москвинського антихристського необільшовизму.
Сьогодні ми, нові гетьманці, стоячи перед вівтарем найвищого — державного діла Українського Народу знову даємо велику обітницю, що її давали наші великі попередники, підносячи молитву за уособлення усієї звитяжності історії лицарства Духу нашої Давнини, який зобов'язуємось гідно нести в усіх подальших наших починаннях, думках та чині.
За Гетьмана і за Гетьманський рід!
За одну для всіх і вищу од всіх законну, маєстатичну і загальну Державну Українську Владу!
За незалежну, Соборну Державу Українську!
За спільну всім місцевим уділам, вірам, партіям і народам Батьківщину!
За громадянство Українське!
За основу його буття, як Державної Нації — за Церкву!
За єдність сімей-родин!
За співпрацю класів!
За армію!
Веди ж нас, Гетьмане, в прийдешні щасні віки! Бог, Гетьман, Україна!
🇺🇦 Гетьманець-Державник 🇺🇦
29 квітня увесь український народ ушановує велику річницю події, що призвела до відродження власного державотворчого етосу, те, що здавалось мрією одиниць лицарів державної справи — стало реальністю мільйонів, а Україна-Русь змогла знову взяти на себе великий дар, завіщений у битвах першої національно-визвольної революції Великого Богдана — проголошення Гетьманської Держави під булавою Його Світлості Ясновельможного пана Гетьмана Павла ІІ Скоропадського.
В умовах перебування Української держави на краю від загибелі під багнетами союзницьких військ, здавалось, що розраховувати було ні на що. В планах німецького командування, до якого мала доступ лише одна, Богом обрана людина, було перетворення України на звичайне генерал-губернаторство, без огляду на жодні елементи власної державної культури. Проте, за Божим дороговказом героєві Nації Українців, що неодноразово в ім'я чести мундира рятував власну державу, випав жереб стати на заваді цьому та пронести велике полум'я істини державної організації Святої Матері Героїв на вівтар найвищого поступу — розбудови запеклої у європейських вогнях Першої Світової Війни держави, якій було пророковано стати найкращим виявом українського державотворення в усі віки Української Традиції.
Надалі, з благословення Святого Духа, яким покрився Гетьманський стіл після миропомазання ЯВПГ Павла, святе Українство стало на шлях вибудови усіх своїх націотворчих державних інституцій. "Нація бездержавної анархії стала нацією вогнища власних вівтарів", як за шляхетською римською формулою висловиться пізніше геній української монархічної думки В'ячеслав Казимирович Липинський. Більшість із них залишається та залишатиметься фундаментом єства нашого державного народу у всі часи існування Українського Державництва, яке й сьогодні гуртує усіх нас, українських націоналістів, довкола великої мети — Будування України для Всіх та Разом з Усіма.
Невипадково саме в цей день сталась поворотна подія для перших українських національно-визвольних змагань — підняття вистражданого поколіннями найкращих синів Святої, Могутньої та Соборної синьо-жовтого прапора над усією флотою Чорноморського кримського війська. Розгорання правдивого пломеню українського державотворчого поступу увінчалось остаточним виявленням єдности всієї України — від Золотоверхого граду Божого до нашої хрещеної матері — величавого Херсонесу, який на віки вічні заявив, що непорушною виявиться істина, промовлена немов через пророків Павлом Петровичем — "Україна без Криму не може жити, це буде якийсь тулуб без ніг". Саме це ми й сьогодні доводимо кров'ю найліпших з найліпших, виборюючи одність Києва та Севастополя в екзистенційному герці проти москвинського антихристського необільшовизму.
Сьогодні ми, нові гетьманці, стоячи перед вівтарем найвищого — державного діла Українського Народу знову даємо велику обітницю, що її давали наші великі попередники, підносячи молитву за уособлення усієї звитяжності історії лицарства Духу нашої Давнини, який зобов'язуємось гідно нести в усіх подальших наших починаннях, думках та чині.
За Гетьмана і за Гетьманський рід!
За одну для всіх і вищу од всіх законну, маєстатичну і загальну Державну Українську Владу!
За незалежну, Соборну Державу Українську!
За спільну всім місцевим уділам, вірам, партіям і народам Батьківщину!
За громадянство Українське!
За основу його буття, як Державної Нації — за Церкву!
За єдність сімей-родин!
За співпрацю класів!
За армію!
Веди ж нас, Гетьмане, в прийдешні щасні віки! Бог, Гетьман, Україна!
🇺🇦 Гетьманець-Державник 🇺🇦