🔸🔸🔸🔸Українська православна церква у роки революції: автокефалія та розкол
⭐️Період революції став одним із найскладніших для України, зокрема й для Української православної церкви. Церква, як і українське суспільство загалом, переживала глибокі потрясіння, спричинені революційними подіями, боротьбою за національну ідентичність та спробами відновити церковну незалежність. Але як велася та закінчилася ця історія?
↪️Передумови
До 1917 року Українська православна церква перебувала у підпорядкуванні Російської православної церкви. Її управління здійснювалося з Санкт-Петербурга, а згодом з Москви, що викликало невдоволення серед українського духовенства та мирян. Вони прагнули відновлення незалежності церкви, яка існувала ще з часів Русі.
Лютнева революція 1917 року відкрила можливості для змін. Серед духовенства та інтелігенції активно обговорювалася ідея створення незалежної Української автокефальної православної церкви. В багатьох єпархіях почали проводити з’їзди, на яких піднімалося питання питання впровадження української мови у богослужіння, що стало важливим кроком на шляху до національного усвідомлення.
↪️Боротьба за автокефалію
Після падіння Російської імперії церковне життя в Україні зазнало значних змін. У 1917 році було створено Всеукраїнську церковну раду, до складу якої увійшли як духовенство, так і миряни. Її очолив архієпископ Олексій Дородніцин, який раніше видав перший український молитовник. До складу ради також увійшли відомі діячі, такі як протоієрей Василь Липківський і Олександр Маричев. Але які були основні вимоги ВЦР?
впровадження богослужіння українською мовою;
відновлення автономії УПЦ;
обрання єпископів місцевими громадами.
Однак ситуація в Україні залишалася нестабільною через революцію та боротьбу за незалежність. Уже в січні 1918 року в Києві зібрався Всеукраїнський церковний собор, який виступив за створення церкви, незалежної від Московського патріархату. Однак робота собору була перервана через наступ більшовицьких військ на Київ.
▶️Проголошення автокефалії
За часів гетьманату Павла Скоропадського було зроблено перші спроби офіційно визнати автокефалію. Сам Скоропадський підтримував ініціативу створення національної церкви, і в 1918 році було проголошено автономію УПЦ у складі РПЦ. Проте впровадження швидких змін гальмував опір російського духовенства.
У жовтні 1921 року в Києві відбувся Всеукраїнський православний собор, на якому офіційно створено Українську автокефальну православну церкву. Першим її митрополитом обрали Василя Липківського, відомого реформатора, який був активним прихильником використання української мови в богослужіннях.
▶️Деякі нюанси
Єпископів обирали без участі інших єпископів, що порушувало канони православ’я.
УАПЦ не отримала офіційного визнання від інших православних церков.
Розкол і наслідки
Створення УАПЦ призвело до розколу між її прихильниками та прибічниками РПЦ. Для одних автокефалія стала символом національного відродження, інші вважали, що вона суперечить православним традиціям.
Після захоплення України більшовицькою владою УАПЦ потрапила під сильний тиск. Більшовики сприймали автокефальну церкву як загрозу своїй політиці, а РПЦ використовували як інструмент для боротьби з УАПЦ. У 1930-х роках радянський режим практично ліквідував УАПЦ, її єпископів і священників репресували, а багато храмів передали РПЦ або закрили. Самого Василя Липківського розстріляли в 1937 році...
📝Цікавий факт
Під час боротьби за автокефалію активісти наголошували на тому, що Українська церква є спадкоємицею Київської митрополії, заснованої в 988 році князем Володимиром. Київську митрополію до 1686 року підпорядковував Константинопольський патріархат, і лише після цього вона потрапила під владу Москви. Революційні події надали нагоду відновити цю історичну справедливість, що активно використовувалося в пропаганді руху за автокефалію.
⭐️Період революції став одним із найскладніших для України, зокрема й для Української православної церкви. Церква, як і українське суспільство загалом, переживала глибокі потрясіння, спричинені революційними подіями, боротьбою за національну ідентичність та спробами відновити церковну незалежність. Але як велася та закінчилася ця історія?
↪️Передумови
До 1917 року Українська православна церква перебувала у підпорядкуванні Російської православної церкви. Її управління здійснювалося з Санкт-Петербурга, а згодом з Москви, що викликало невдоволення серед українського духовенства та мирян. Вони прагнули відновлення незалежності церкви, яка існувала ще з часів Русі.
Лютнева революція 1917 року відкрила можливості для змін. Серед духовенства та інтелігенції активно обговорювалася ідея створення незалежної Української автокефальної православної церкви. В багатьох єпархіях почали проводити з’їзди, на яких піднімалося питання питання впровадження української мови у богослужіння, що стало важливим кроком на шляху до національного усвідомлення.
↪️Боротьба за автокефалію
Після падіння Російської імперії церковне життя в Україні зазнало значних змін. У 1917 році було створено Всеукраїнську церковну раду, до складу якої увійшли як духовенство, так і миряни. Її очолив архієпископ Олексій Дородніцин, який раніше видав перший український молитовник. До складу ради також увійшли відомі діячі, такі як протоієрей Василь Липківський і Олександр Маричев. Але які були основні вимоги ВЦР?
впровадження богослужіння українською мовою;
відновлення автономії УПЦ;
обрання єпископів місцевими громадами.
Однак ситуація в Україні залишалася нестабільною через революцію та боротьбу за незалежність. Уже в січні 1918 року в Києві зібрався Всеукраїнський церковний собор, який виступив за створення церкви, незалежної від Московського патріархату. Однак робота собору була перервана через наступ більшовицьких військ на Київ.
▶️Проголошення автокефалії
За часів гетьманату Павла Скоропадського було зроблено перші спроби офіційно визнати автокефалію. Сам Скоропадський підтримував ініціативу створення національної церкви, і в 1918 році було проголошено автономію УПЦ у складі РПЦ. Проте впровадження швидких змін гальмував опір російського духовенства.
У жовтні 1921 року в Києві відбувся Всеукраїнський православний собор, на якому офіційно створено Українську автокефальну православну церкву. Першим її митрополитом обрали Василя Липківського, відомого реформатора, який був активним прихильником використання української мови в богослужіннях.
▶️Деякі нюанси
Єпископів обирали без участі інших єпископів, що порушувало канони православ’я.
УАПЦ не отримала офіційного визнання від інших православних церков.
Розкол і наслідки
Створення УАПЦ призвело до розколу між її прихильниками та прибічниками РПЦ. Для одних автокефалія стала символом національного відродження, інші вважали, що вона суперечить православним традиціям.
Після захоплення України більшовицькою владою УАПЦ потрапила під сильний тиск. Більшовики сприймали автокефальну церкву як загрозу своїй політиці, а РПЦ використовували як інструмент для боротьби з УАПЦ. У 1930-х роках радянський режим практично ліквідував УАПЦ, її єпископів і священників репресували, а багато храмів передали РПЦ або закрили. Самого Василя Липківського розстріляли в 1937 році...
📝Цікавий факт
Під час боротьби за автокефалію активісти наголошували на тому, що Українська церква є спадкоємицею Київської митрополії, заснованої в 988 році князем Володимиром. Київську митрополію до 1686 року підпорядковував Константинопольський патріархат, і лише після цього вона потрапила під владу Москви. Революційні події надали нагоду відновити цю історичну справедливість, що активно використовувалося в пропаганді руху за автокефалію.