Українська правда

🥊 У травні 2024 року боксер Олександр Усик став абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі, що вкотре довело: Україна – одна з провідних боксерських держав.

З чого починалась історія українського професійного боксу, яку роль в цьому відіграли брати Клички та хто зараз підтримує розвиток українського професійного боксу, розповідаємо в новому матеріалі "Економічної правди".

Спецпроєкт

​​💔 63-річна Світлана Галицька загинула під час обстрілу у селі Заводи Ізюмського району Харківщини 18 березня 2022 року.

"15 березня у мами був день народження. Я вперше не змогла її привітати. Ми були не поруч, а мобільний зв'язок зник. Не можу собі пробачити, що мама чекала мого дзвінка і не дочекалася", – сказала донька Наталія.

18 березня Світлана Галицька ночувала у друзів, що жили по сусідству, разом в умовах боїв було спокійніше. Раптом їх розбудив вибух. Поблизу впав снаряд. За ним прилетів другий. Він зруйнував дім. Удар відібрав життя Світлани та господаря дому Володимира, його 10-річного сина Святослава і його матері Валентини.

Світлана Галицька багато років працювала продавчинею. Останні десять перед пенсією була комірницею в агрофірмі. Колеги відгукуються про неї, як про добру, веселу і товариську людину, професіоналку, порадницю.

"Мама мала багато планів. Цінувала життя, бо знала, що його можна втратити… У 2015 році в неї діагностували важку хворобу. Перенесла операцію, хіміотерапію та опромінення, і недуга відступила", – розповіла Наталія.

Світлана вміла насолоджуватися кожною хвилиною та помічати красу навколо. Любила фотографувати квіти, тварин, знімати на відео природу, читати. А ще – в'язати гачком та спицями, шити, рибалити, збирати гриби. На пенсії знайшла собі підробіток для душі – була копірайтеркою, писала тексти.

«Їй подобалося створювати затишок, поратися в саду, на городі. Дуже тішилася гарному врожаю. За кілька років до війни посадила сад – яблуні і горіхи. Чекала на врожай та іноді з сумом казала: "Так довго чекати, поки горіх почне плодоносити. Чи дочекаюсь?". Переживала, що може повернутися хвороба. Коли ми приїхали в село після деокупації, побачили на подвір'ї згарище, а поряд – квітучі мамині троянди і рясно обліплений плодами горіх. Але вона його вже не побачила", – сказала донька.

Світлана любила проводити час із онуками. Старалася приготувати щось незвичайне, особливо їй вдавалися пиріжки. Коли онуки були маленькі, складала їм віршики, казки. Потім допомагала з навчанням, англійською. Вчила танцювати, малювати. Могли разом зняти веселе відео.

Наталія каже: втративши матір, вона втратила найріднішу людину, свою опору.

"Я враз подорослішала, бо мене більше ніхто не назве «доця». Ніхто не буде так любити, як мама, не потурбується, не пожаліє, не пригорне, як мама, – сказала Наталія. – Ми були дуже близькі, спілкувалися щодня. Я й досі поповнюю її номер телефону, пишу повідомлення, перечитую переписки. Найбільше моє бажання побачити в смартфоні напис "Мамуля в мережі".

У Світлани Галицької залишились донька, син і троє внуків.

Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять загиблих українців