Останнім часом бачу повідомлення в ЗМІ, де окремі політики, активісти та навіть військові публічно скаржаться на воєначальників. Скаржаться, звинувачують їх і вимагають звільнити.

Все це, можливо, небезпідставно. Є хороші командири, є погані. Але, прагнення позбутись поганих командирів не мають розвалювати армію.

Бо, армія – це не громадська організація, а бойовий командир – це не соціальний працівник. Тим паче під час війни. Тим паче на передовій.

Тупість, безвідповідальність, легковажність, брехня тощо – все це треба вичавлювати. Але, не ціною підриву дисципліни та боєздатності підрозділів. Тому що, наче хороші наміри, можуть, зрештою, призвести до дуже сумних результатів.

Отже, звертаюсь до політиків та інших інфлюенсерів: якщо ваша адвокаційна діяльність заважатиме дисципліні та боєздатності армії, то це суперечитиме інтересам національної безпеки в умовах війни. Це недобре.