Деокупація української лексики
Знаєте це споконвічне питання, що було перше: курка чи яйце. Воно трансформується в інші контексти. Наприклад, хто винен, що в Україні на ТБ багато дегеративного контенту: телеканали, які випускають тупі шоу, чи глядачі, які дивляться ці шоу. Або хто винен, що в топах чартів низькосортна музика: співаки, які її створюють, чи слухачі, які це слухають. Ну і так далі. І ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Маша Єфросиніна каже, що вона створювала контент російською, бо такий був запит глядача. А їй в коментах пишуть, що дивилися російською, бо вона не пропонувала українською.
На мою думку, винні всі. Це коло міг розірвати будь-хто у цьому ланцюжку, якби взяв на себе таку сміливість і відповідальність. Саме тому я обираю для себе бути людиною, яка розриває коло засмітнення української мови іншими абетками. Райтери кажуть, що не можуть відмовитися від SMS, UX і front-end, бо читачі звикли саме до такого написання. А коли прийде час «сплачувати рахунки», читачі скажуть, що їм не запропунували альтернативи, тому вони мусили призвичаїтися до такого написання.
Зараз я локалізую багато текстів для нашого продукту і відчуваю неймовірну насолоду від того, що деокуповую нашу мову від литиниці. У контексті мови, латиниця для мене нічим не краща за арабську вязь, китайські ієрогліфіви чи російські Э, Ё, Ъ, Ы — це все чужорідні тіла, які рано чи пізно доведеться видалити, якщо ми бажаємо українській мові здоровʼя і довгих років життя.
Розумію, що звучить овердофіга пафосно, але я дійсно почуваюся захисницею, яка деокуповує мову. Подивіться, які слова я вже звільнила у своїх перекладах:
Інстаграм, фейсбук, твітер, імейл, айфон, айпад, Мак, айтюнз, кʼюар-код, спотлайт, вайфай.
Звісно, у моїх перекладах menu bar стає «смугою меню», а use case «сценарієм використання». Таких прикладів занадто багато, щоб усі перерахувати.
Усі перешкоди — лише в наших головах. У мови немає перешкод. Вона чудово справляється за допомогою відповідників, транскрипції або транскрибування. Я вважаю, що українські райтери мають формувати культуру написання слів іншомовного походження, і не чекати, що прості люди зберуть 25000 підписів під петицією. Сердньостатистичний користувач не сильно замислюється над тим, що показують по його телевізору, транслюють по радіо і пишуть в копі.
Усім гарного дня!
Адйос аміґос!
Знаєте це споконвічне питання, що було перше: курка чи яйце. Воно трансформується в інші контексти. Наприклад, хто винен, що в Україні на ТБ багато дегеративного контенту: телеканали, які випускають тупі шоу, чи глядачі, які дивляться ці шоу. Або хто винен, що в топах чартів низькосортна музика: співаки, які її створюють, чи слухачі, які це слухають. Ну і так далі. І ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Маша Єфросиніна каже, що вона створювала контент російською, бо такий був запит глядача. А їй в коментах пишуть, що дивилися російською, бо вона не пропонувала українською.
На мою думку, винні всі. Це коло міг розірвати будь-хто у цьому ланцюжку, якби взяв на себе таку сміливість і відповідальність. Саме тому я обираю для себе бути людиною, яка розриває коло засмітнення української мови іншими абетками. Райтери кажуть, що не можуть відмовитися від SMS, UX і front-end, бо читачі звикли саме до такого написання. А коли прийде час «сплачувати рахунки», читачі скажуть, що їм не запропунували альтернативи, тому вони мусили призвичаїтися до такого написання.
Зараз я локалізую багато текстів для нашого продукту і відчуваю неймовірну насолоду від того, що деокуповую нашу мову від литиниці. У контексті мови, латиниця для мене нічим не краща за арабську вязь, китайські ієрогліфіви чи російські Э, Ё, Ъ, Ы — це все чужорідні тіла, які рано чи пізно доведеться видалити, якщо ми бажаємо українській мові здоровʼя і довгих років життя.
Розумію, що звучить овердофіга пафосно, але я дійсно почуваюся захисницею, яка деокуповує мову. Подивіться, які слова я вже звільнила у своїх перекладах:
Інстаграм, фейсбук, твітер, імейл, айфон, айпад, Мак, айтюнз, кʼюар-код, спотлайт, вайфай.
Звісно, у моїх перекладах menu bar стає «смугою меню», а use case «сценарієм використання». Таких прикладів занадто багато, щоб усі перерахувати.
Усі перешкоди — лише в наших головах. У мови немає перешкод. Вона чудово справляється за допомогою відповідників, транскрипції або транскрибування. Я вважаю, що українські райтери мають формувати культуру написання слів іншомовного походження, і не чекати, що прості люди зберуть 25000 підписів під петицією. Сердньостатистичний користувач не сильно замислюється над тим, що показують по його телевізору, транслюють по радіо і пишуть в копі.
Усім гарного дня!
Адйос аміґос!