Поціновувачі моєї творчості вже зрозуміли сарказм попереднього повідомлення. Звісно, ми гадки не маємо як прочитати назву станції і в тексті вона виглядає чужою і беззмістовною, немов купа пробілів. Цей приклад чудово ілюструє те, як насправді виглядає латинка в українських текстах. Вона така сама чужинка з різницею у тому, що частина українців здатні її прочитати.
Коли ми знаємо, що ця купа ієрогліфів перекладається як «Станція огляду чистої ріки» — ми розуміємо сенс. Ми можемо вимовити це вголос. Ми можемо це запамʼятати. Ми не будемо помилково ще раз додавати до цього виразу слово «станція», як зробив автор на скриншоті вище. Суцільні переваги, чи не так?
Чому ж тоді ми зустрічаємо такий спротив щодо перекладу і адаптації англомовних слів до української мови? У мене немає відповіді🤷‍♀️