uzh_mag

В селі Усть-Чорна можна побачити багато парадоксів. Біля села проходить потужний міжнародний газогін Уренгой — Помари — Ужгород, але в селі нема газу. Усть-Чорна — серед лісу, але лісгоспи майже не допомагають селу. Австрійці, яких депортували під час Другої світової, самі повернулися додому, а потім так само самі виїхали до Німеччини. У місті Ґайльдорф, куди виїхало багато устьчорнянців, заклали вулицю Карпатенштрасе, на якій заснували музей Усть-Чорної. Австрійську традицію святкування літнього сонцестояння, якої вже не дотримуються в Австрії, бережуть тутешні українці. Після повномасштабного вторгнення нащадки колоністів однієї спочилої імперії приймають біженців від посягання другої імперії. Усі ці парадокси закручені довкола села, ніби австрійський штрудель, який, до слова, також печуть в Усть-Чорній.

Ми приїхали туди 22 червня 2023 року.

Усть-чорнянську традицію биття дерев’яних шайб, які тут називають шайбликами, привезли зі собою австрійські колоністи. На батьківщині вона зникла, а в Усть-Чорній її зберегли. Шайблики — це дерев’яні квадратики з діркою посередині. Їх настромлюють на довгу палицю і розпікають у багатті до жару по краях. Потім вдаряють об спеціальну лавку, шайба відскакує і жевріє у польоті. Коли запускають шайблика, усі присутні наспівують. Далі називають ім’я того, хто буде бити, а потім, за умови успішного запуску, вигукують: "Тю, гей!". А якщо шайблик зіскакує вниз, то кажуть німецькою: "Під лавку полетів". " – Шайблики б’ють 21-го, 22-го і 23 червня, після цього, за народними звичаями, можна купатися у річці, а до цього порядні ґазди мають заготувати дрова на зиму".

Голова ОТГ в 2023 року в умовах війни вирішив не влаштовувати свята, що затягується до глибокої ночі, однак нам вдалося побачити цю традицію. Допоміг учитель пан Віктор, який попросив своїх учнів Марка та Філю показати нам демоверсію святкування на березі річки. Найдовший день року закінчився в Усть-Чорній вогнем у небі — мирним і теплим.

Репортаж з місця подій читайте на нашому сайті ↓
https://localhistory.org.ua/texts/reportazhi/ust-chornianskii-shtrudel/

Шістдесят дітей загиблих захисників проходять реабілітацію в Карпатах у таборі "Я да Вінчі", підтриманому фондом "Діти Героїв". Програма допомагає дітям горювати та зцілюватися. Семирічна Ліза мріє стати лікарем, щоб лікувати військових, а Віка боїться, що ніколи не відновиться…

https://www.frontliner.com.ua/children-psychological-rehabilitation-karpatians/

Влітку 1920 року чеський антрополог Войтех Сук вирушив в експедицію долинами Чорної й Білої Тиси та Косівської ріки. Компанію йому склали брат Антонін і студент-медик Властимил Вртіш. Їхньою головною метою було отримати антропологічні виміри місцевого населення, визначити їхні соматичні (тілесні) та демографічні характеристики, а також провести серологічні дослідження зразків крові. Осередком роботи стало селище Ясіня, яке тоді йменували "серцем Карпат" і "столицею гуцулів". Тут Сук обстежив 123 місцевих жителів. Він визначив, що середній зріст тутешніх гуцулів — 167,2 сантиметра, що більше, ніж у їхніх сусідів — бойків і лемків. Також їх вирізняла смаглява шкіра і темне волосся. Окружність черепів гуцулів була дещо більша, ніж у чехів — 552 міліметри проти 520. 

Він проводив і медичні обстеження горян. Оглянув 1,8 тисячі осіб, відібрав 1037 зразків крові, виміряв тиск, зафіксував стан щитоподібної залози. Записував вік і стать, походження батьків, прізвища і їхні виникнення, кількість дітей у сім'ї, співвідношення живих і померлих дітей, кількість абортів, рівень освіти, рід занять і засобів до існування дорослих. А ще виготовив понад десять гіпсових масок-зліпків з облич і кистей. 

Войтех Сук активно використовував фотоапарат у своїй дослідницькій праці. Майже 500 скляних слайдів він зробив на Закарпатті: в Ясінях, Косівській Поляні, Колочаві, Верхньому Студеному та Канорі. На деяких фото показані хвороби й патології, як от зоб і кретинізм. Також дослідник фіксував на свою камеру дерев’яні церкви, хати, млини й довколишній пейзаж. 

Про експедиції чеського антрополога до гуцулів і бойків-верховинців читайте у матеріалі ↓
https://localhistory.org.ua/texts/statti/krov-gutsuliv-maski-verkhovintsiv-i-fotografiyi-iak-voitekh-suk-doslidzhuvav-zakarpattsiv/