Беріть паузу… І тихо любіть життя.
У цьому шаленому ритмі, де кожен день схожий на попередній, де ми біжимо, намагаючись встигнути більше, вигорати менше, не забувайте про головне – про себе.
Беріть паузу…
Зупиніться хоча б на мить. Видихніть. Відкладіть телефон, залиште на потім усе, що здається таким терміновим. Озирніться навколо – небо не поспішає, воно спокійно змінює відтінки, дерева терпляче слухають вітер, а сонце завжди знаходить шлях крізь хмари.
Прислухайтеся до себе. Відчуйте, як рівномірно б’ється ваше серце. Це і є життя. Воно тут, воно зараз.
І любіть життя тихо.
Без зайвого шуму, без показовості.
У легкому ранковому бризі, що торкається шкіри.
У першому ковтку гарячої кави.
У сміху рідних, у теплі їхніх обіймів.
У спокої, що приходить, коли ви просто є.
Любіть за можливість бачити, відчувати, помилятися, починати спочатку. За радість зустрічей і красу прощань. За шлях, яким йдете, навіть якщо він не завжди легкий.
Беріть паузу, щоб помічати.
Щоб не просто існувати, а жити. Повно, глибоко, з відкритим серцем.
І нехай у цій паузі буде найважливіше – ваше справжнє життя…