Віршолюб

@virsholub Нравится 1 400 + ВП

Канал української поезії. Насолоджуйтеся віршами кращих поетів України.
Надсилайте для публікації свої улюблені українські вірші @pidtrymka_bot
Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Книги


Написать автору
Гео канала
Украина
Язык канала
Украинский
Категория
Книги
Добавлен в индекс
03.11.2017 18:06
реклама
Биржа рекламы
Началось!
Острые новости в твоём телеграме
Telegram Analytics
Подписывайся, чтобы быть в курсе новостей TGStat.
3 259
подписчиков
~1.3k
охват 1 публикации
~342
дневной охват
~2
постов / нед.
38.5%
ERR %
15.51
индекс цитирования
Репосты и упоминания канала
283 упоминаний канала
0 упоминаний публикаций
10 репостов
Думки про важливе
🔹 Шокуючі Факти
Планета фактiв 🌍
Все про все
Make Up Your Mind
Мовний трибунал
Малевич
Палітурка
Марлі
🔥Гарячі Знижки🔥
AutoNews
Windtalkers
Дмитро Карпов
Правда чи Міф?
Make Up Your Mind
собака мелані
Музика | Music 2019
Мовний трибунал
Палітурка
KAZNA-ЩО
Кращі фільми
Polski język
Правда чи Міф?
РОБОТА МРІЇ
Хвиля
Сила в слові
Ван Гог
Каналы, которые цитирует @virsholub
Авто ньюз
Думки про важливе
Все про все
🔹 Шокуючі Факти
Планета фактiв 🌍
Make Up Your Mind
Малевич
Палітурка
Мовний трибунал
🔥Гарячі Знижки🔥
Марлі
AutoNews
UkrFlights
Дмитро Карпов
Правда чи Міф?
Make Up Your Mind
Палітурка
Музика | Music 2019
Мовний трибунал
собака мелані
KAZNA-ЩО
Кращі фільми
А ти знав?
Чистий потік
Украина 24/7
Today
Take Relax🎧
Кращі фільми
Відкрий Київ
РОБОТА МРІЇ
Правда чи Міф?
РОБОТА МРІЇ
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
Віршолюб 7 Sep, 11:36
Василь Симоненко

До двадцяти бунтуєму завзято,
Шукаєм правди, кленемо брехню
І віримо, що нашому огню
Належить всяку нечисть спопеляти.

Тоді ми все бажаємо змінити
В житті своє покликання знайти.
Яка хороша й нерозумна ти,
Наївна, мила юність неумита!

Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
І ми стаєм холодні та спокійні,
Такі собі чиновнички черстві.

Уже в душі нема святого болю,
І розум наш не рветься вже на волю –
Ми раді тим, що ситі і живі.
Читать полностью
Віршолюб 5 Sep, 18:17
Віталій Іващенко

Мені щемить на серці — мчать літа,
І з кожним днем все швидше,
швидше, швидше,
Душа тривожним сумом оброста,
Кохання мрія безголосо кличе.

Буває, серед тисячі очей
Побачу раптом наче рідні очі.
Я простягнути руку й серце хочу,
Розкрити душу, що жива іще.

В ній стільки мрій, бажання і тепла,
В ній стільки ласки зібрано за роки,
В часи зневіри віру зберегла
У почуття прекрасні і високі.

Як це сказати? Зупинити як
Тих, хто в самотність впевнено крокує?
Душі бажаній як подати знак,
Що нам обом тепла сердець бракує?

Ніяк не скажеш, хоч і не німий.
Ніхто чужого слухати не хоче.
Усі чужі. Тому душа щемить,
І в самоті живі згасають очі.
Читать полностью
Віршолюб 3 Sep, 18:34
Микола Луків

Приходь до мене. Я сьогодні сам.
Приходь до мене, опівнічна зірко.
Чогось на серці ніжно так, аж гірко.
Приходь до мене. Я сьогодні сам.

Я відчиню і двері на балкон,
Я вимкну світло у своїй кімнаті.
Тобі, небесна, в голубому платті,
Я відчиню і двері на балкон.

Приходь. Зустріну. Будемо удвох.
Хай підглядають клени у кватирку.
Приходь до мене, опівнічна зірко,
Помріємо й пожуримось удвох.
Читать полностью
Віршолюб 30 Aug, 16:23
Василь Герасим'юк

Найтонша ватра не згаса
під небесами,
немов тримає небеса
у тьмі над нами

лише вона. Одним одна.
Тому й тримає.
І є печаль, і є вина,
й злоби немає.

Але нема і доброти
і вже не буде.
Бо ватра ця із темноти
не вскочить в груди.

І не розпалить більше нас,
ми с-славно гаснем,
бо ж був і в нас Великий Князь,
був Сонцем Ясним.

Затонко, ватерко, гориш.
Заостро, фрілко.
Стримиш у грудях ніби ніж —
в моїх замілко.
Читать полностью
Віршолюб 23 Aug, 18:00
Олексій Кацай

Хтось робить барельєф хтось обеліск
я ж гупаючи сонцем по ланах
усе роблю роблю з планети диск
щоб був прямим навколосвітній шлях

Щоб в коло не змикалися сліди
коли піт виступає на чолі
щоби прокинулись оті кити
що вічно нас тримають на собі

Прокинулись і в небо попливли
розгорнуте до нутрощів зірок
а вічність би здіймалася з імли
бо простір це лише часів клубок

З моїх химер з моїх важких безсонь
майстрята бульбашок регочуть хай
та я — покритий шкірою вогонь —
вирівнюю опуклий небокрай

І диск планети на ребро встає
я балансую на межі світів
гойдається зображення моє
у вирлах схарапуджених китів.
Читать полностью
Віршолюб 21 Aug, 18:00
Микола Хвильовий

Я із жовтоблакиття перший
На фабричний димар зліз.
Журавлиних пісень моїх верші
По цехах розставляю — скрізь.

Годувала мачуха-недоля,
Збайстрював мене батько-кукіль…
І до тебе, матусенько рідна,
Моя крице, прийшов звідтіль…

Низесеньке тобі вітання
І уст моїх вишневий смак…
Нових хвилин підняв медяник,
І з ним — вперед.

По великих шляхах, по майданах,
На бруку міцнім і гулкім,
Ніби з огнищем на Купала Івана,
Я з ним.

Біля мене метушаться, труться
Скалки від розбитої пляшки,
І співають теж революції,
Зітхаючи у минуле важко.

Тільки ще у кізячім царстві
Під вівсяних ланів лепетень,
Догоряючи хвилясто,
В домовину веснянка бреде.

Зі святами тобі упокій,
Я кохав і тебе, як зірчанку,
Повивав пелюшками мрій
Життєздібності ранком.

Бачу розпач і плач дерев,
Коли росник до тебе підходить,
Та даремно, вже сонце оре
Цілину на інакші городи.

Не розчеше чорний пар
Борона мойого натхнення,
Не піду я блукать по степах
І ловити струмки-теревені.

Ох ти, сонце, блискучий кране,
І у нас верещить у заводі,
Тільки має чорний жупан
І по-іншому котить.

Так співай же, сурмо, в цех —
Я із жовтоблакиття перший,
Уловись, синєблузе лице,
У мою журавлиную вершу.
Читать полностью
Віршолюб 19 Aug, 20:02
До вашої уваги добірка цікавих українських каналів в Telegram, на які варто підписатися:

🔴 @ukrjobchat — Знайди роботу за 12 сек.
🇬🇧 @englishlua — Покращуй та практикуй свій English
🚙 @uaAutoNews — Лише найактуальніші автоновини
🍒 @marliua — Дівочий гумор в телеграм!
🔥 @hotsaleua — Шалені знижки на все і для всіх

🇺🇦 @mov_tribunal — Поліпшує твою українську мову
👥 @paliturka — Читай разом з нами!
😱 @malevych — Твоя щоденна порція сарказму
🚀 @makeyourmind — Твоя мотивація на кожен день
🇺🇦 @internet_biz_ua — IT в Україні

🌍 @int_planet — Цікаві факти про все на світі!
🆕 @factuu — Факти, які точно здивують вас!
🕺🏻 @afishainlviv — АФІША Львів - всі події у Львові
😱 @vse_pro_vse_ua — Ви будете в шоці!
🤩 @Ddd_ua — SеX - хороша річ! Коли не соромно

🇺🇦 @ukrmovatest — Вивчай українську мову через тести
📚 @dumkyprovazhlyve — Корисні цитати, надихаючі вислови
📖 @virsholub — Вірші українських поетів
@ua_rozvynuta — Курси для твого розвитку
▶️ @events_ua — Безкоштовні IT-ІВЕНТИ
Читать полностью
Віршолюб 18 Aug, 18:00
Дмитро Загул

У великому місті,
Серед степів,
Як на серце насунеться сум,
Я чую твій рокіт,
Твій вільний спів,
Я чую твій вічний шум.

З льодових верховин,
З полонини Чорногори,
В романтичнім дикім краю
Несеш ти на доли
Гуцульське горе
І вічну тугу свою.

А в тій тузі,
В великому смутку
Я впізнаю і ловлю
Спогади друзів,
І ту незабутню
Молодість буйну мою.

Я нудьгую без неї,
Як хатній вазон,
Що листки простягає до світла, –
До тебе щоночі
Злітає мій сон,
Гуцуліє привітна!

Я не знаю, що значить твоє ім’я…
Бо не знайду ніде в словнику, –
Але думку твою
Добре вгадую я,
Таку рідну мені
І глибоку таку.
Читать полностью
Віршолюб 10 Aug, 18:00
Дмитро Павличко

Я за тобою навздогінці
Усе своє життя біжу;
Я впізнаю у кожній жінці
Тебе – і рідну, і чужу.

Я за тобою навдогони
Лечу, як п’яний соловій;
Я впізнаю в очах ікони
І в оці відьми поклик твій.

Не зупиняйся. Будь, як мрія,
Як видиво в миттєвім сні.
Чи ти – свята, чи ти – повія –
Не дай дізнатися мені.
Віршолюб 8 Aug, 18:00
Микола Вінграновський

Далекими світами
Вночі і по ночах
Горбатими морями
Летів додому птах.

Його мала голівка
Боялась над крилом —
Та зацвітала гілка
Блакитно-білим сном.

І птах сказав до себе,
До вітру на крилі:
Нам лиш літати небом,
А жити на землі.
Віршолюб 6 Aug, 18:00
Борис Мозолевський

Ми в курені прокинулись вночі.
Далекий вогник блимав на оборі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І небо в сад обтрушувало зорі.

Я раптом зрозумів: ця ніч мине
І я вже сам піду в ще довші ночі.
Твоя рука тоді знайшла мене,
І губи обпекли вуста і очі.

Ми вийшли в сад. Під місяцем вночі
Горіли сизо далі нахололі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І спав мороз під яблунями долі.
Читать полностью
Віршолюб 3 Aug, 18:00
Василь Стус

Націлений у небо обеліск,
вода, як вічність, літепло струмує,
старий ясмин — оцвіттям весь німує,
а віддалі — німує чорний ліс,
а навпіл зламаний іржавий кріс
в граніт угрузлий — ніби розкошує.
I тільки мати сина вже не чує,
вже біль її старечий спопеливсь.
Вона сама. Вона сліпа — свічадом
осіннього промерзлого ставка.
I висхла вижовкла її рука
ще образи обмацує нерадо.
Бо де там син? Де бог? Нема обох.
I смерть обсіла пустку, наче льох.
Читать полностью
Віршолюб 1 Aug, 18:00
Леонід Кисельов

Хай Париж вигукує ідеї,
Хай п’яніє від повстанчих мас —
Вже селянська лагідна Вандея
Ніж гострить і вдарить в слушний час.

Ой, дарма кричать вони зухвало,
Начебто бракує ліхтарів.
Буде крові їхньої замало,
І очей замало для круків.

Та червоні плями не вгасають,
Всмоктуються в землю, йдуть углиб.
І труйзіллям зрада виростає.
І гірким від неї буде хліб.

Поростуть бур’яном перелоги,
Висохнуть криниці і струмки…
Ми у світ покликані для того,
Щоб усе зробити навпаки.

З-під землі проступить кров гаряча,
Крук крукові очі поклює…
Я побачу, я іще побачу,
Як Вандея перша повстає.
Читать полностью
Віршолюб 30 Jul, 18:00
Василь Симоненко

Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.

Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.

А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.

А нав-круг по-ру-ба-ні
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко бу-бо-ни
Кли-чуть до вій-ни.
Читать полностью
Віршолюб 27 Jul, 18:00
Борис Мозолевський

І знов, сяйнувши з вінець винних,
Ти пропекла мене наскрізь
Дитинним зламом вуст невинних
У водограї чорних кіс.

Я поринаю в темні трунки
І знову п’ю з твоїх очей
Забуті сни про поцілунки,
Про білі віхоли ночей.

І ти смієшся переливне,
І грає чаша золота.
І стан твій в хутрах соболиних
Блакитний вітер огорта.

І як, вдихаючи ці трунки,
Себе не бачити в вінці,
Як не згадать твої цілунки
На критім зорями лиці?
Читать полностью
Віршолюб 25 Jul, 18:00
Павло Мовчан

Благодать

Світло на землю ллється без стриму,
Божа поймає світ благодать.
Янгол сідає сонячно-зримий,
коники ніжно в травах сюрчать.
Що нас окремить усіх, розлучає,
хто нас за руку заводить сюди
в зону лункої щемкої печалі,
де самохіть зостаєшся один?..
Де неподільні що біль, що розлука,
де сам із себе ти радість снуєш…
І простягаєш до янгола руки:
— Пам’ять мою моїм тілом обмеж…—
Нащо мені в інший вік зазирати
і відчувать, що на палі сидиш,
зір свій
проціджувать нащо крізь ґрати?..
— Янголе зримий, куди ж ти летиш?!
Крик зостається запертим в легенях,
душу відтінює світло струмка…
Янгол летючий виймає із мене
душу, а може ж, мого двійника?..
Об землю кинув і очі стоячі
тінню летючою запорошив.
Кулю земну іншу в небі я бачу,
зір мов углибивсь, розсунувся вшир.
Поворушити пучкою хочу,
хочу себе у собі пригадать…
Коники дружно в лузі сюркочуть,
тіло твоє пойняла благодать…
Читать полностью
Віршолюб 23 Jul, 18:01
Василь Стус

Автопортрет зі свічкою

Тримай над головою свічку,
допоки стомиться рука —
ціле життя. Замало — нічку.
Довкола темінь полохка.
Літають кажани, як кулі.
Нестерпом студиться щока.
Де ви, крилаті? Гулі-гулі!
Як вам — нестерпно — без небес?
Аж очі підвели, поснулі.
О ні, ти не один воскрес!
Як в бодню — пугачеві скрики.
Десь бродить землячок-дантес.
О шанталавий, недорікий,
а чи поцілиш ти мене?
Свіча в задумі — не мигне.
Читать полностью
Віршолюб 20 Jul, 18:00
Олексій Кацай

Скарб

Пагорб я розкопав
іржавих мелодій
а ввижались мені
золоті скарби
та в таїлищах іншопланетних лодій
пам’ять зоряної доби

Я приймаю безнадеги повну дозу і
згадую рипучі скіфські пісні-і-і-і
що викручувало з себе
старого возу
дерев’яне колесо
у пітьмі

Скрегіт задавнений
тиша їсть уїжно
немащена історія десь рипить
а я сподівавсь що акордами ніжними
часу даросховниця забринить

А вони хрипкі мов кострубата мова
і деренчать
як підроблений кришталь
та зненацька в пилюці до відчаю раптово
зблискує
коштовних нот
пектораль.
Читать полностью
Віршолюб 18 Jul, 18:00
Дмитро Загул

О моя остання світла мріє,
За тобою мій співучий льот.
Може, ще раз промінь твій зогріє
І розтопить кількалітній льод.

Ти вкриваєш млосною імлою
Мій осінній неспокійний сон…
Я так тужно тягнусь за тобою,
Як зимою крізь вікно вазон.

І уста в жагучому тремтінні
Притуляю до тонкого скла,
І збираю тремотливі тіні
Деревин, що ти повз них пройшла.

А мій погляд – боязливий злодій –
За тобою… за тобою вслід.
До країни золотих мелодій,
До минулих молодечих літ.

Ніжних весен незабутні зграї,
Виринайте, встаньте з забуття!
Хай самотнім серце не вмирає,
Як на бруку вбогий сирота.

Бо щодня, як заграва погасне
І одійде мій турботний день,
Серце стане холодно-нещасним
Серед білих снігових пустель.

О моя остання світла мріє,
Хто розтопить думи крижані?
Як не ти, то хто ж його зогріє,
Буде сонцем бідному мені?
Читать полностью
Віршолюб 16 Jul, 18:00
Микола Вінграновський

Що робить сонце уночі,
Коли у лісу на плечі
Тоненька зіронька сидить, —
Що робить сонце? Сонце спить.
Що робить місяць по ночах,
Коли земля йому в очах,
Земля, ромашка і вода, —
Тоді він сонце вигляда.
Що роблять сонце й місяць вдвох,
Коли в снігах біліє мох,
На сіножать сніги сніжать
І снігурі в снігу лежать?
Тоді їм холодно обом
З нашим собакою й котом,
З них кожен холодно сія,
І літа ждуть вони, як я.
Читать полностью