Writer's blade

Словами не передати, як роботи цієї геніальної людини колись вразили мене і надихнули. Як не відпускають й дотопер.
💔

Всім привіт! Прибігла з невеличким апдейтом, бо трошки раптово зникла.
Я все ще хворію, тому сил на блоги (та і майже все інше) досі мінімум. Окрім основної роботи, на якій зараз все горить і куди по-максимуму вкладаюся, трохи читаю "Пітьму" Павлюка. Книжковий клуб сам себе не проведе 🥲
За підготовку рукопису все так і не сідаю, тільки вмовляю себе й майже кожного дня зневірююсь все більше й більше.
Маю надію, що коли нарешті одужаю, то знайдуться сили нарешті зібрати то все до купки.
Скоро повернусь 🤗

п.с. Іду дороблювати-перемальовувати те що вийшло у Прокріейт.

І чому в мене таке відчуття, що я займаюсь усим, чим завгодно, тільки б не сідати за редагування? Питання, звісно, більше риторичне 😅

Сиджу тут, намагаюсь якось побороти карту у Watabou і розумію, що я вже позабувала всі назви. Ні міст, ні другорядних героїв не можу швидко згадати...
Це через те, що співаю улюблені пісні й мозок не може обробити дві дії одночасно, чи я занадто довго "відпочивала" від тексту? 😅

Я:
— Ну все, з роботою на сьогодні баста, всі справи поробила, час нарешті сісти за підготовку рукописа.
Також я через 0,015 секунд:
— Блін, забула поприбиратися, де там мій пилосос 👀

Це якась магія прокрастинації, чи якась інша сила всередині намагається тримати мене подалі від рукопису 😅
Мабуть боюсь напоротися на ті ж граблі (підготую — відправлю видавництвам — знову отримаю відмови), тому мій мозок хоче мене надурити.

Анти-підсумки року

2024 пролетів дуже швидко й був надзвичайно плідним. Але згідно зі статистикою, чим більше ми робимо, тим більше на нас чекає невдач. Тому замість маленьких успіхів хочу поділитися своїми найбільшими провалами. І заразом нагадати, що життя триває навіть після найсильніших падінь.

1. Перше видавництво не взяло мій рукопис до публікації
І хоча це тільки одне з багатьох інших, для мене це чи не найболючіше подія цього року. Цей блог точно буде про боротьбу за свої мрії та тексти.

2. Два моїх оповідання не виграли на конкурсах
Конкурси різні, журі різне, обидва оповідання все одно мені дуже подобаються. Хай чекають свого часу.

3. Другий рік поспіль не отримала грант від Літосвіти
Й хоча з кожним роком моє "резюме" покращується, а запити понижуються, все одно це не допомагає. В милому році не отримала річне навчання, а в цьому — курс з редагування.

4. Не взяли у журі премії від "Своєї Полиці"
Коли я подавалася у журі першого етапу, в мене ще було менше 2к підписників (це одна з умов), а коли за місяць розсилали роботи для оцінювання — вже більше, тому і відмовили. Мені подобалося брати участь в оцінюванні минулого року, але все ж таки ця відмова — найлайтовіша за весь рік.

5. Понизила свої читацькі плани з 50 до 30 книжок
І заледве встигла їх прочитати, довелось витягувати всі короткі історії, які залежались на поличках. Написання рукопису забрало левову частку часу на читання у цьому році.

Звісно, було й дуже багато всього класного. Як мінімум, я цього року написала цілу книжку! Закінчила річний курс з письменництва, прокачала свої скіли публічних виступів та до мене приєдналися цілих три тисячі підписників в інсті та майже тисяча в телеграмі. Безмежно дякую вам за те, що проходите цей шлях разом зі мною. ❤️

Без невдач не буває перемог, а невдачі бувають у всіх — в кожного свої. Тому не зупиняємося, попереду нас точно щось чекає. А що саме можна побачити, лише рухаючись вперед — в новий рік.

Вибачте, що пропала, я тут сильно прихворіла й сил ні на що немає.

Тому вітаю всіх, хто святкує, зі святом й принагідно ділюся актуальним збором 🙏🏻