Яка різниця між побудовою В2В та В2С позиціювання?
Сильне позиціювання — це про цінність, яку ви даєте своєму клієнту, запаковану в контекст, який вони зрозуміють. Це однаково працює і в В2В, і в В2С.
{не закривай статтю після цієї фрази, бо зараз поясню майже на пальцях, як цим правильно користуватись}
Цінність, яку клієнт отримує від В2В продукту чи послуги сильно відрізняється від цінності, яку клієнт отримує в В2С. І це ключова відмінність.
У В2В цінність продукту чи послуги зазвичай в тому, що компанія або допомагає заробляти гроші, або економити гроші.
А у В2С користю може бути навіть вайб і приємні емоції.
Розглянемо В2С.
Наприклад, я купую цю сироватку для обличчя, бо бренд обіцяє мені ефект фотошопу після неї, тож я виглядатиму молодше. Або я купую туфлі, бо я бачу, що їх вдягають трендові фешн блогери. А отже я теж виглядатиму трендово. Або я куплю цей напій, бо ви взагалі бачили, як вони класно ведуть інстаграм та створюють вайб?
Тепер розглянемо В2В.
Тут зазвичай рішення приймає не одна людина, а група. І коли ти приймаєш рішення купити продукт, то можеш сильно залежати від думки боса, або колектива, якому доведеться користуватися твоїм вибором кавомашини чи сервісу. Хорошого боса також хвилює думка підлеглих.
І хоча ти можеш зробити вибір емоційно, тобі потрібно це аргументувати, адже ти не зможеш зайти до боса і сказати — мені сподобався вайб цього продукту.
Але є й спільне…
Спільна риса В2В і В2С в тому, що продажі часто відбуваються емоційно.
Але у В2В ти потім маєш пояснити босу, директору, своїй команді — чому ти робиш саме цей вибір.
Тож зазвичай в В2В, купуючи товари та послуги, ми керуємося не лише приємними емоціями, але й страхом. Страхом зробити неправильний вибір і підвести інших людей.
Тобто, будуючи своє позиціювання в В2В ти маєш формувати контент, який дозволить покупцю позбутися страху за неправильно зроблений вибір. Контент, який можна передати своєму босу чи команді на словах, щоб довести правильність свого вибору.
Сильне позиціювання — це про цінність, яку ви даєте своєму клієнту, запаковану в контекст, який вони зрозуміють. Це однаково працює і в В2В, і в В2С.
{не закривай статтю після цієї фрази, бо зараз поясню майже на пальцях, як цим правильно користуватись}
Цінність, яку клієнт отримує від В2В продукту чи послуги сильно відрізняється від цінності, яку клієнт отримує в В2С. І це ключова відмінність.
У В2В цінність продукту чи послуги зазвичай в тому, що компанія або допомагає заробляти гроші, або економити гроші.
А у В2С користю може бути навіть вайб і приємні емоції.
Розглянемо В2С.
Наприклад, я купую цю сироватку для обличчя, бо бренд обіцяє мені ефект фотошопу після неї, тож я виглядатиму молодше. Або я купую туфлі, бо я бачу, що їх вдягають трендові фешн блогери. А отже я теж виглядатиму трендово. Або я куплю цей напій, бо ви взагалі бачили, як вони класно ведуть інстаграм та створюють вайб?
Тепер розглянемо В2В.
Тут зазвичай рішення приймає не одна людина, а група. І коли ти приймаєш рішення купити продукт, то можеш сильно залежати від думки боса, або колектива, якому доведеться користуватися твоїм вибором кавомашини чи сервісу. Хорошого боса також хвилює думка підлеглих.
І хоча ти можеш зробити вибір емоційно, тобі потрібно це аргументувати, адже ти не зможеш зайти до боса і сказати — мені сподобався вайб цього продукту.
Але є й спільне…
Спільна риса В2В і В2С в тому, що продажі часто відбуваються емоційно.
Але у В2В ти потім маєш пояснити босу, директору, своїй команді — чому ти робиш саме цей вибір.
Тож зазвичай в В2В, купуючи товари та послуги, ми керуємося не лише приємними емоціями, але й страхом. Страхом зробити неправильний вибір і підвести інших людей.
Тобто, будуючи своє позиціювання в В2В ти маєш формувати контент, який дозволить покупцю позбутися страху за неправильно зроблений вибір. Контент, який можна передати своєму босу чи команді на словах, щоб довести правильність свого вибору.