Блог з моргу

Рубрика "Відповідаю на питання простих смертних" 😄

Те, чим я займаюсь, чомусь породжує в головах людей дуже нестандартні питання. Ні, це не високі матерії зі світу медицини. Але формулювання такі, що я просто не можу обійти їх стороною і не дати відповіді, адже знання - світло, а незнання... ну, ви в курсі 😁

Отож, сьогодні у нас на розтині питання: "А чи правда, що труп, розкладаючись, виділяє тепло, як купа гною?"

От зразу видно, що людина не просто цікавиться потойбічним життям, а й намагається розібратися в суті процесу 🧐 Давайте розкладемо все по поличках, точніше, по кісточках.

💩 Почнемо з купи гною. Справді, купа гною, що перепріває, - це та ще грілка. Там усередині йдуть активні процеси біологічного розкладання, в яких беруть участь міріади мікроорганізмів, бактерій та грибів. Вони розкладають органіку, і внаслідок цієї бурхливої ​​діяльності виділяється тепло. Іноді температура всередині купи піднімається до 60-70 градусів за Цельсієм.

⚰️ А що ж із трупами? Тут ситуація, з одного боку, схожа, з іншого - не зовсім. Після смерті тіло, безумовно, стає місцем бенкету для мікроорганізмів. І, як і у випадку з гноєм, вони починають активно розмножуватися і розкладати тканини, виділяючи при цьому всілякі гази (звідси і характерний запашок) і трохи тепла.

Але! Є нюанси:

▪️Масштаби скромніші. Все-таки, тіло людини - це не купа гною, а мікроби, хоч і ненажерливі, але самі не зможуть виробити стільки тепла, щоб труп став гарячим, як батарея.

▪️Умови інші. Кута гною - це, як правило, замкнута система, де тепло зберігається. Тіло зазвичай лежить на відкритому повітрі або в приміщенні, де тепло швидко розсіюється.

▪️Склад не той. Гній багатий на клітковину, яка є відмінним паливом для бактерій. У тілі ж переважають білки та жири, при розкладанні яких виділяється менше тепла. Дослідження показують, що температура трупа в процесі розкладання дійсно може трохи підвищуватися, але незначно, зазвичай лише на кілька градусів вище за температуру навколишнього середовища.

Труп при розкладі виділяє тепло, але не так інтенсивно, як купа гною. Стати обігрівальним приладом він точно не зможе. Хоча в закритому приміщенні, особливо якщо тіло гладке і одягнене в теплий одяг, температура навколо нього може бути трохи вищою за звичайну.

І ще один момент: перші кілька годин після смерті тіло ще зберігає залишки тепла, яке було за життя. Тому, якщо помацати свіжий труп, він може здатися теплим. Але це не через розкладання, а просто тому, що він ще не встиг охолонути до температури навколишнього середовища.

Підписка тут

У 17 років у Аннелізи Міхель почалися епілептичні напади, і лікарі діагностували скроневу епілепсію. Це захворювання нерідко супроводжується змінами особистості, а також психотичними епізодами - галюцинаціями, мареннями, депресією. На той момент вже існували ефективні препарати, але незважаючи на лікування, стан Аннелізи продовжував погіршуватися.

Вона чула голоси, бачила зловісні постаті, скаржилася на відчуття чужої присутності. Її переслідували думки про гріх, прокляття та покарання. Ці симптоми могли бути пов'язані не тільки з епілепсією, але і з психічним розладом, що розвивається - наприклад, шизоафективним або маревним розладом на тлі хвороби. Однак у релігійній сім'ї Міхель наука поступилася місцем забобонам. Батьки та сама дівчина вирішили, що причина її стану - одержимість демонами, і звернулися до католицьких священиків.

Замість медичної допомоги Аннелізу почали піддавати екзорцизму. Упродовж 10 місяців їй провели 67 обрядів вигнання бісів. Під час сеансів дівчину змушували молитися годинами, тримали у виснажливому пості, не давали нормально їсти та пити. Вона буквально танула на очах, втрачаючи сили та вагу. На момент смерті вона важила всього 31 кг. Причина смерті - виснаження та зневоднення, що викликали поліорганну недостатність. По суті організм просто здався.

Історія Аннелізи Міхель була покладена в основу фільму "6 демонів Емілі Роуз"

Підписка тут

☠️ Вирішив трохи відійти від звичних історій з моргу і поговорити з вами про наболіле, про те, що смерть, на жаль, молодшає.

Раніше в морг переважно потрапляли дідусі й бабусі, які чесно віджили свої роки і пішли у інший світ через вік. Але зараз мої «клієнти» - все частіше молоді: хлопці, дівчата, яким ще жити та жити. Тільки от не склалося.

Чому? Причин маса. Іноді винна генетика, іноді болячки, про які ніхто не знав (і дізнаватися не хотів), а іноді - нещасні випадки або цілком передбачувані наслідки дурних рішень.

Відклав похід до лікаря? Вітаю, тепер тебе я оглядаю. Вирішив, що молоде тіло витримає все? Ага. Але не цього разу.

Чи можна цього уникнути? Деякі смерті справді випадкові, але більшість - ні. Тому ось вам прості поради, як не опинитися у мене на столі завчасно:

▪️Не випробовуйте тіло на міцність. Організм це не смартфон - його перезавантаженням не полагодиш. Безсонні ночі, літри енергетиків, сумнівні речовини - чудовий спосіб перевірити, як швидко у відмову підуть серце чи мозок.

▪️Чекапи НЕ для слабаків. Якби люди здавали аналізи та ходили до лікарів ДО того, як щось трапилося, у мене було б менше роботи.

▪️Харкуйтеся нормально. Ні, це не означає, що після однієї броколі можна запивати все літром коли. Організму потрібні вітаміни, мінерали та адекватна кількість їжі.

▪️Думайте головою. Це найважливіше. Більшість моїх клієнтів могла б жити далі, якби в якийсь момент просто увімкнули мозок.

Життя - штука тендітна. І якщо ви не хочете, щоб ми познайомилися в морзі, хоч би мінімально дбайте про свій організм. А якщо все ж таки зустрінемося… Ну що ж, працюватиму не покладаючи рук.

Підписка тут

☠️ Розкажу вам про одне цікаве явище, з яким, на щастя, рідко, але все ж таки доводиться стикатися судмедексперту - про формування посмертних ушкоджень, які можуть імітувати прижиттєві

Ось, наприклад, плями Мінакова. Це такі крововиливи у слизовій оболонці шлунка, точніше, на межі тіла та дна шлунка, які утворюються у перші години після смерті. Виглядають вони дуже зловісно - множинні, різного розміру, брунатно-червоні плями, що іноді зливаються між собою. Їх легко сплутати з прижиттєвими крововиливами, які бувають при отруєннях, виразковій хворобі чи травмі живота. Але є нюанс: при натисканні на таку пляму вона не змінює кольору, на відміну від прижиттєвого крововиливу, який зблідне.

А ось ще приклад - тріщини на кістках черепа. Здавалося б, очевидна ознака насильницької смерті. Але, при висиханні тіла, особливо у спекотному кліматі, кістки черепа можуть тріскатися, утворюючи ушкодження, дуже схожі на переломи. І тут без досвідченого ока та знання тонкощів не обійтися. Тільки ретельне вивчення країв тріщини та використання спеціальних методик допоможуть відрізнити посмертну тріщину від прижиттєвого перелому.

Або візьмемо переломи ребер. Якщо вони поодинокі і розташовані по хребцевій лінії, то висока ймовірність, що це не є результатом побиття, а може бути наслідком непрямого масажу серця при реанімаційних заходах.

Потрібно враховувати все: положення тіла, температуру навколишнього середовища, час, що минув з моменту смерті, і ще купу різних дрібниць, щоб не сприйняти посмертну зміну за прижиттєву травму, і навпаки.

Підписка тут