🪐 Ash • Mosaïque

Літня ніч. Тихо дихати, щоб не розбити кришталь твоїх снів. Всю ніч не спати і без слів дивитись на тебе сотнями вогнів. Ловити ритм твого дихання, яке торкається мого волосся. Видих і вдих. Видих. Вдих. Це як стрибок в безодню ночі. Моя безодня — твої очі. Контролювати своє серцебиття, щоб воно билось з твоїм в унісон. Торкатись твоєї колючо-ніжної, нестерпної щетини. Здерти нескінченне полотно пам’яті старих історій, імен і обставин. Знищити вантаж невиконаних справ. Пейзаж ідей і марних слів. Забути назви всіх земних речей. Вигадати нові етюди, мольберти і пісні. Придумати свої неповторно-дивні світи і втекти. Де вічне літо, я і ти. Проникнути в простори твоїх беззвучних снів. Ми зустрінемось на екваторі безмежно-жовтих полів під синню неба, де мерехтітимуть жовтогарячі липневі сузір’я, які ми будемо вгадувати. Вигадувати. Увесь час. Вічність. Завжди. Де на горизонті полотна «Зоряна ніч» Ван Гога я скажу тобі: «У нас є ціле літо нескінченної жаги». Ехо Карпатських лісів і свіжий хвойний парфюм. Soul of The Forest Maison Martin Margiela. Пахуча ніч! Квітуча ніч! Дурманний древесно-амбровий аромат на твоїй шиї. Безмовна ніч! Без пошуків і завтра. Луги Дземброні в місячному сяйві. В’юнкість жасминової сукні Zimmerman. І ти. Не говори! Рукою напиши мелодію мандолін в моїм волоссі. Ах, ніч! Будь вічна, ніч. Без ранків алебастрового січня. І буде тільки вічне літо не уві сні. І ніжність. І любов. Я знаю, ми прокинемось з тобою між сплетінням Місяців. Там, де літо чекатиме нас на світанні. Ти пам’ятаєш свою ніч? Чарівну ніч! Вічного літа ніч.

text: μ exclusively for @archives