Соціальні раби ніколи не будуть державно-творчим чинником; уклад суспільного житя ніби опанцирює їx серця й душі від ушляхотнюючих впливів любови й обовязку.
Їх уділ-терпіти й ненавидіти, до часу, поки не приходить для них пора сліпого вибуху, наповненого такою силою
смертносної злоби й спрагою руїництва, що він за короткий час перетворює життя в кладовище (приклад
большевицької революції).
Цю історичну правду варто б
тями тим, хто каже: „Нам
все рівно, які політичний і
соціальний устрій матиме Укратна; головие щоб була самостійною... А про устрої є ще час думати".
А ми твердимо ні, не все рівно! І думати про це треба вже тепер.
„Самостійність", при якій ворожі окупації заступив би
деструктивний
режим, що завів би довіря народу, тільки знову зворохобила би в них вогонь віри у власну державу — як символ Правди, Права й Справедливости.

Політична програма ОУН

Нетолерантний Українець 👌🏻