10 ТИСЯЧ КРОКІВ НА БІГОВІЙ ДОРІЖЦІ?
Вплив фізичної активності на масу тіла незначний, адже:
1) основну частину калорій тіло спалює в стані спокою;
2) ціле тренування легко перекривається пачкою чіпсів;
3) будь-яке підвищення енерготрат організму супроводжується компенсаторним підвищенням апетиту.
Тим не менше, фізичний рух спалює калорії, а отже сприяє звуженню талії. Ходьба - найпростіший і найменш виснажливий спосіб підвищення енерготрат організму. А ще ходьба - один з найприємніших видів фізичної активності, але тут є нюанси...
Людина прагне до комфорту, у всьому. (Ожиріння - це гіпертрофована тяга до комфорту і задоволення, до речі) А відтак мислить наступним чином: навіщо гуляти на дворі, де вітер, мороз чи сиро, якщо я потратив пів статку на абонемент в модний фітнес-центр, де купа сучасних бігових доріжок?
Взагалі, я за будь-який рух, і за програмою "Наука і здоровий глузд" ми просимо підопічних находжувати хоча б 7000 кроків щодня БУДЬ-ДЕ. Свобода вибору - понад усе. Але я, Вітя, маючи доступ до парку чи лісу, НІ ПРИ ЯКИХ УМОВАХ НЕ БУДУ ГОДИНУ ПЕРЕСТАВЛЯТИ НОГИ НА БІГОВІЙ ДОРІЖЦІ, наче білка в колесі. Чому? Поясню в пунктах нижче, а ти вже приймай свідоме рішення сам.
РАЗ
В природних умовах під час ходьби після того як ми виносимо ногу вперед і лупимо черевиком об землю, напружуються м'язи сідниць і задньої частини стегна, щоб "проштовхнути" тіло вперед. На біговій доріжчі ми просто переставляємо кінцівки, щоб встигнути за рухомим полотном і не розпi#дувати собі носа. А отже на біговій доріжці трохи менше зусилля, а відтак менші енерготрати... але не тільки через це (читай пункт "два").
ДВА
Як ти гадаєш, чому лижники чи велосипедисти нахиляються вперед в намаганні набрати швидкість? Щоб зменшити площу тіла, а відтак - опір повітря. При ходьбі в природних умовах ти просуваєшся через повітряні маси, що змушує твою мускулатуру скорочуватись з більшою силою і спалювати більше калорій. На біговій доріжці ти ж топчешся на місці, не долаючи опір повітря від слова зовсім.
ТРИ
Поверхня бігової доріжки гладка і одноманітна, тоді як в природних умовах буває по-всякому: то нерівність, то камінець, то гілка, то випорожнення єнота. Нерівність поверхні кидає виклик системі координації твого тіла, що по-перше, вчить і підтримує в тобі навик пересування; по-друге, тренує мозочок (відділ мозку, що відповідає за координацію, в якому половина всіх нейронів мозку), чим захищає тебе від нейродегенеративних захворювань.
ЧОТИРИ
Так як людина як істота попала в кам'яні перенаселені джунглі буквально мить за еволюційними мірками, ліс чи парк - рідніше для нашого тіла, яке формувалось в тісній взаємодії з природою. Тому не дивно, що в лісі рівень стресового гормону в крові знижується. Ліс буквально знижує стрес. Гуляючи а парку чи лісі ти чуєш природний шум листя на деревах, спів пташок, дзюрчання струмка і хрусткіт сухих гілок під ногами. А на біговій доріжці ти "чуєш" хіба свого сусіда праворуч по білячих перегонах, при тому чуєш його носом. А ше шум рухомих полотен, скрипіння заюзаного велотренажера і сапіння сусіда ліворуч створює відчуття савєцкого заводу по виготовленню двигунів до ЗІЛа.
П’ЯТЬ
При пересуванні в природних умовах твої очі натикаються на все нові і нові стимули - нові види-краєвиди, різні ракурси - що додає радості руху, на відміну від остогидлого крикливого надпису перед носом "НАШІ МАСАЖИСТИ ЧЕКАЮТЬ, ЩОБ РОЗІМ'ЯТИ ТВОЇ ВИСПОРТОВАНІ СІДНИЦІ", коли ти монотонно переставляєш ноги.
Стаючи заручником своєї природної тяги до комфорту, сучасна людина краде в себе радість перебування на природі - в умовах, в яких сформувалась, там, де їй добре.
Калорії спалити можна будь-де, але чудово, коли ти робиш те, що тобі потрібно із задоволенням і бажанням. Адже шлях має більше значення ніж мета, бо шлях тут і зараз (в реальності), а мета в майбутньому (в твоїй уяві). Зроби шлях до своїх цілей цікавою подорожжю, а не рутиною, до якої ти себе примушуєш. Інакше нах#я воно всьо?
Всьо, подякуй Богу за Вітю.
Віктор Мандзяк - той, що силкується пізнати цей світ
ЛІТЕРАТУРА:
Нема, читай буквар.
МІЙ ІНСТАГРАМ
Вплив фізичної активності на масу тіла незначний, адже:
1) основну частину калорій тіло спалює в стані спокою;
2) ціле тренування легко перекривається пачкою чіпсів;
3) будь-яке підвищення енерготрат організму супроводжується компенсаторним підвищенням апетиту.
Тим не менше, фізичний рух спалює калорії, а отже сприяє звуженню талії. Ходьба - найпростіший і найменш виснажливий спосіб підвищення енерготрат організму. А ще ходьба - один з найприємніших видів фізичної активності, але тут є нюанси...
Людина прагне до комфорту, у всьому. (Ожиріння - це гіпертрофована тяга до комфорту і задоволення, до речі) А відтак мислить наступним чином: навіщо гуляти на дворі, де вітер, мороз чи сиро, якщо я потратив пів статку на абонемент в модний фітнес-центр, де купа сучасних бігових доріжок?
Взагалі, я за будь-який рух, і за програмою "Наука і здоровий глузд" ми просимо підопічних находжувати хоча б 7000 кроків щодня БУДЬ-ДЕ. Свобода вибору - понад усе. Але я, Вітя, маючи доступ до парку чи лісу, НІ ПРИ ЯКИХ УМОВАХ НЕ БУДУ ГОДИНУ ПЕРЕСТАВЛЯТИ НОГИ НА БІГОВІЙ ДОРІЖЦІ, наче білка в колесі. Чому? Поясню в пунктах нижче, а ти вже приймай свідоме рішення сам.
РАЗ
В природних умовах під час ходьби після того як ми виносимо ногу вперед і лупимо черевиком об землю, напружуються м'язи сідниць і задньої частини стегна, щоб "проштовхнути" тіло вперед. На біговій доріжчі ми просто переставляємо кінцівки, щоб встигнути за рухомим полотном і не розпi#дувати собі носа. А отже на біговій доріжці трохи менше зусилля, а відтак менші енерготрати... але не тільки через це (читай пункт "два").
ДВА
Як ти гадаєш, чому лижники чи велосипедисти нахиляються вперед в намаганні набрати швидкість? Щоб зменшити площу тіла, а відтак - опір повітря. При ходьбі в природних умовах ти просуваєшся через повітряні маси, що змушує твою мускулатуру скорочуватись з більшою силою і спалювати більше калорій. На біговій доріжці ти ж топчешся на місці, не долаючи опір повітря від слова зовсім.
ТРИ
Поверхня бігової доріжки гладка і одноманітна, тоді як в природних умовах буває по-всякому: то нерівність, то камінець, то гілка, то випорожнення єнота. Нерівність поверхні кидає виклик системі координації твого тіла, що по-перше, вчить і підтримує в тобі навик пересування; по-друге, тренує мозочок (відділ мозку, що відповідає за координацію, в якому половина всіх нейронів мозку), чим захищає тебе від нейродегенеративних захворювань.
ЧОТИРИ
Так як людина як істота попала в кам'яні перенаселені джунглі буквально мить за еволюційними мірками, ліс чи парк - рідніше для нашого тіла, яке формувалось в тісній взаємодії з природою. Тому не дивно, що в лісі рівень стресового гормону в крові знижується. Ліс буквально знижує стрес. Гуляючи а парку чи лісі ти чуєш природний шум листя на деревах, спів пташок, дзюрчання струмка і хрусткіт сухих гілок під ногами. А на біговій доріжці ти "чуєш" хіба свого сусіда праворуч по білячих перегонах, при тому чуєш його носом. А ше шум рухомих полотен, скрипіння заюзаного велотренажера і сапіння сусіда ліворуч створює відчуття савєцкого заводу по виготовленню двигунів до ЗІЛа.
П’ЯТЬ
При пересуванні в природних умовах твої очі натикаються на все нові і нові стимули - нові види-краєвиди, різні ракурси - що додає радості руху, на відміну від остогидлого крикливого надпису перед носом "НАШІ МАСАЖИСТИ ЧЕКАЮТЬ, ЩОБ РОЗІМ'ЯТИ ТВОЇ ВИСПОРТОВАНІ СІДНИЦІ", коли ти монотонно переставляєш ноги.
Стаючи заручником своєї природної тяги до комфорту, сучасна людина краде в себе радість перебування на природі - в умовах, в яких сформувалась, там, де їй добре.
Калорії спалити можна будь-де, але чудово, коли ти робиш те, що тобі потрібно із задоволенням і бажанням. Адже шлях має більше значення ніж мета, бо шлях тут і зараз (в реальності), а мета в майбутньому (в твоїй уяві). Зроби шлях до своїх цілей цікавою подорожжю, а не рутиною, до якої ти себе примушуєш. Інакше нах#я воно всьо?
Всьо, подякуй Богу за Вітю.
Віктор Мандзяк - той, що силкується пізнати цей світ
ЛІТЕРАТУРА:
Нема, читай буквар.
МІЙ ІНСТАГРАМ