Читання англійською – це не лише спосіб покращити свою мову, але й можливість відкрити для себе світ літератури. Сьогодні пропонуємо вам уривок із твору Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» – історії, яка завоювала серця читачів у всьому світі. 📚

Tom was not the model boy of the village. He was adventurous, playful, and always looking for a way to escape work. On a bright Saturday morning, he found himself in a difficult situation – Aunt Polly had told him to whitewash the fence. Tom knew that whitewashing was boring and wanted no part of it. As he stood there, thinking about how to get out of the task, an idea struck him.

He picked up the brush, dipped it in the white paint, and began to work with great concentration. Soon, some boys from the village came by, curious to see what Tom was doing. Tom acted as if he enjoyed every stroke. He sighed happily and stepped back to admire his "masterpiece."

"Say, Tom, let me do some whitewashing," said Ben, one of the boys. Tom hesitated, then finally said, "Well, I don’t know, Ben. You see, Aunt Polly is very particular about this fence."

Before long, all the boys were eager to try. They offered Tom small treasures – a marble, a piece of candy, a toy – just for a few strokes of the brush. Tom sat under the shade, watched them work, and felt like a king. In the end, the fence was painted, and Tom had a pocket full of prizes.

Переклад українською⬇️

Том не був зразковим хлопчиком у селі. Він був допитливим, грайливим і завжди шукав спосіб уникнути роботи. Одного яскравого суботнього ранку він опинився у складній ситуації – тітка Поллі попросила його пофарбувати паркан. Том знав, що фарбування – справа нудна, і зовсім не хотів цим займатися. Стоячи перед парканом і розмірковуючи, як уникнути завдання, його осяяла ідея.

Він взяв пензель, занурив його в білу фарбу і почав працювати з великою увагою. Незабаром біля нього зібралися хлопчики з села, які цікавилися, чим він зайнятий. Том поводився так, ніби отримував велике задоволення від кожного мазка. Він задоволено зітхнув і відступив, щоб помилуватися своїм «шедевром».

«Слухай, Том, дозволь і мені трохи пофарбувати», – сказав Бен, один із хлопців. Том вагався, а потім нарешті сказав: «Ну, я не знаю, Бене. Бачиш, тітка Поллі дуже прискіпливо ставиться до цього паркану».

Незабаром усі хлопчики прагнули спробувати. Вони пропонували Тому дрібні скарби – мармур, цукерку, іграшку – лише за кілька мазків пензлем. Том сидів у тіні, спостерігав за їхньою роботою і почувався королем. У підсумку паркан був пофарбований, а кишеня Тома повна призів.

➡️Запрошення для друзів⬅️